Ухвала суду № 40905280, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/9554/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2014

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі № 826/19416/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомур"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2014 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічних звірок ТОВ «Енергомур», що оформлені актами № 2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та № 2514/26-55-22-01 від 25.11.2013 про неможливість проведення зустрічних звірок; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014 в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити відомості у інформаційних базах даних податкової служби по звітності товариства, що були змінені через складання актів № 2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та № 2514/26-55-22-01 від 25.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енергомур» щодо документального підтвердження господарських операцій по придбанню та реалізації товару за період з 01.08.2013 по 31.09.2013; заборони ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вносити відповідні зміни до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в актах № 2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та № 2514/26-55-22-01 від 25.11.2013 та заборони ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві використовувати інформацію, викладену в актах № 2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та № 2514/26-55-22-01 від 25.11.2013; ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом, у зв'язку із відсутністю позивача за місцезнаходженням, складено акти №2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 та № 2514/26-55-22-01 від 25.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013, якими, зокрема, зафіксовані наступні порушення:

- встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між позивачем та покупцями;

- не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства за період з 01.08.2013 по 30.09.2013, що свідчить про те, що правочини між позивачем та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, на думку податкового органу, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків;

- звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивача за період з 01.08.2013 по 30.09.2013;

- встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.138, ст.185 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, мотивував рішення тим, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для проведення зустрічних звірок, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічних звірок, що оформлені актами №2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та №2514/26-55-22-01 від 25.11.2013 про неможливість проведення зустрічних звірок, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився з наведеним висновком суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що оскільки в матеріалах справи відсутні податкові-повідомлення рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки може засвідчувати лише наявність обставин, які унеможливлюють проведення податковим органом зустрічної звірки, а також те, що, як було встановлено, дії відповідача що виразились у проведенні зустрічної звірки позивача, результати якої оформлені актами 2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та № 2514/26-55-22-01 від 25.11.2013, є протиправними, у податкового органу не виникло права вносити зміни у дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях, що не пов'язані зі зміною податкового навантаження з податку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, що не було встановлено судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок платників податків прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Оскільки, наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача, які були здійснені під час проведення зустрічних звірок ТОВ «Енергомур» щодо документального підтвердження господарських операцій по придбанню та реалізації товару за період з 01.08.2013 по 30.09.2013, за результатами яких складено акти №2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та №2514/26-55-22-01 від 25.11.2013, судами має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, колегією суддів слід зазначити, що судами попередніх інстанцій має бути досліджено питання чи вносилися відповідні зміни до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в актах №2041/26-55-22-01 від 01.11.2013 та №2514/26-55-22-01 від 25.11.2013.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль