Ухвала суду № 40905271, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/48680/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Сватко А.О.

та представників сторін:

від позивача - Сухарська А.В.,

від відповідача - Чайнюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013

у справі № 2-а-2442/10/1970

за позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2010 №0000702304/0/25972.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління комунальної власності Тернопільської міської ради зареєстроване як юридична особа 17.10.2006 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та здійснює свою діяльність відповідно до «Положення про управління комунальної власності Тернопільської міської ради», затверджене рішенням Тернопільської міської ради від 28.09.2006 №5/2/48.

Управління було зареєстровано, як платник ПДВ, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 11.02.2004 №26750178 та від 06.11.2006 №26758361. Рішенням Тернопільської ОДПІ від 30.12.2008 скасовано реєстрацію управління, як платника ПДВ.

Відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 08.04.2010 №3281/23-42/25781553.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000702304/0/25972 від 22.04.2010, яким за порушення п.1.4 ст. 1, пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 , п.4.1 ст.4, п.п.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7518156,00 грн., в тому числі 3758993,00 грн. - за основним платежем та 3759163,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо нерухомого майна, яке відповідно перебуває у комунальній власності.

Правовий статус Управління комунальної власності Тернопільської міської ради визначений Положенням про управління комунальної власності Тернопільської міської ради, затвердженим рішенням Тернопільської міської ради від 28.09.2006 №5/2/48 (далі - Положення), відповідно до якого управління є виконавчим органом Тернопільської міської ради, здійснює функції по укладенню, припиненню договорів оренди та безоплатного користування, виступає продавцем об'єктів комунальної власності міста та здійснює інші повноваження, які наведені в цьому Положенні.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до делегованих прав управляти комунальним майном, позивач, як уповноважений орган та орендодавець, заключав договори оренди майна, що належить до комунальної власності, визначав в даних договорах розмір орендної плати (без ПДВ), обумовлював інші істотні умови договору.

Судами встановлено, що незважаючи на те, що в Положенні про порядок надання в оренду комунального майна міста Тернополя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №495 від 27.12.2006, Положенні про надання в оренду комунального майна міста Тернополя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №317 від 21.03.2007 та договорах про оренду орендодавцем комунального майна, зазначено виконавчий комітет Тернопільської міської ради, проте, при укладенні договорів оренди комунального майна, позивач виступав, як уповноважений орендодавець і управлінець майном, визначав розмір орендної плати та щомісячно виставляв рахунки орендарям за орендну плату, в яких не нараховувалось ПДВ на вартість орендної плати.

Відповідно п. 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно з пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Таким чином, операції з оплати вартості послуг за договорами оренди комунального майна є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і визначена договором плата за оренду приміщення підпадає під об'єкт оподаткування. Відповідно у орендодавця виникають податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суми визначені об'єктом оподаткування.

Оскільки позивач, як уповноважений орендодавець і управлінець майном видавав рахунки орендарям комунальної власності без включення ПДВ, у зв'язку з чим ним було занижено податок на додану вартість в сумі 3758993,00 грн. з липня 2006 року по листопад 2008 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль