Ухвала суду № 40905253, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/74473/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 2а-8517/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» (надалі - позивач, ДП «Маркет-Плазо») до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000123910 від 17.05.2012.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та його контрагентом договору підтверджується належно оформленими первинними документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесених судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 17.02.2012 № 144/42-40/32251573.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 643 000,00 грн., в т.ч.: за травень 2011 року - 505 000,00 грн., за червень 2011 року - 138 000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0000334240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 643 002,00 грн., з яких: 643 000,00 грн. - основний платіж, 2,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням від 10.05.2012 № 2676/10/12-414 про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві скасувала податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0000334240 залишила без змін.

На підставі акта перевірки та рішення ДПС у м. Києві від 10.05.2012 № 2676/10/12-414 було прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000123910, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 643 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн., всього - 643 001,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Нормами ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Сан-Кор Трейд» та ДП «Маркет-Плазо» було укладено Договір № 597 від 28.01.2011 та Додаткову угоду № 1 від 30.06.2011 до Договору № 597 від 28.01.2011.

27.05.2011 на виконання умов Договору № 597 від 28.01.2011 ТОВ «Сан-Кор Трейд» передало, а ДП «Маркет-Плазо» прийняло у власність товар: горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року у кількості 60,00 тон по ціні 50 500,00 грн. за 1 тону (в т.ч. ПДВ - 8 416,67 грн.), на загальну суму 3 030 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 505 000,00 грн.

30.06.2011 на виконання вказаного Договору та Додаткової угоди до нього ТОВ «Сан-Кор Трейд» передало, а ДП «Маркет-Плазо» прийняло у власність товар: насіння гарбузове, продовольче, врожаю 2010 року у кількості 36,00 тон по ціні 23 000,00 грн. за 1 тону (в т.ч. ПДВ - 3 833,33 грн.), на загальну суму 828 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 138 000,00 грн. Отримання товару підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними, актами приймання-передачі.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ «Сан-Кор Трейд», в подальшому було експортовано за межі митної території України на підставі Контракту № R-2801 від 28.01.2011, укладеного між «WEYMAR INDUSTRIES LLP» (Великобританія) та ТОВ «Ріад» (Комісіонер), який діяв від свого імені та за рахунок ДП «Маркет-Плазо» (Комітент) на підставі Договору комісії № К-2801/1 від 28.01.2011 (товар: горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року у кількості 60,00 тон було передано від Комітента Комісіонеру 27 травня 2011 року, що підтверджується Актом № 2 приймання-передачі товару на комісію від 27.05.2011 до Договору комісії № К-2801/1 від 28.01.2011; товар: насіння гарбузове, продовольче врожаю 2010 року у кількості 36,00 тон, було передано від Комітента Комісіонеру 30 червня 2011 року, що підтверджується Актом № 3 приймання-передачі товару на комісію від 30.06.2011 до Договору комісії № К-2801/1 від 28.01.2011). Експорт вказаних товарів підтверджується вантажно-митними деклараціями: ВМД № 508000009/2011/010292; ВМД № 508000009/2011/010299; ВМД № 508000009/2011/010295; ВМД № 508000009/2011/010620; ВМД № 508000009/2011/005116; ВМД № 508000009/2011/005625.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено нормами п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ДП «Маркет-Плазо» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладений між ДП «Маркет-Плазо» та ТОВ «Сан-Кор Трейд» договір не віднесено законом до нікчемного та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору з ТОВ «Сан-Кор Трейд» ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-8517/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна