Ухвала суду № 40904960, 29.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 вересня 2014 року м. Київ В/800/4375/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н.Є.,Суддів: Вербицької О. В. Сіроша М. В., Федорова М. О., Цвіркуна Ю. І.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року

у справі № 826/3942/13-а (К/46038/13 - номер справи у Вищому

адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

Державної податкової служби

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року у вказаній справі.

Згідно зі статтею 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2011 року по справі № 10/362 у якій, на його думку норми матеріального права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту поданої заяви та доданої як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права ухвали Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Водночас, слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що має місце у справі № 10/362 не розв'язує спір по суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в пордку Глави 3 Розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судових рішень в інших справах, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

За таких обставин, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

З огляду на наведене, керуючись статтями 236-239, 2391, 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року у справі № 826/3942/13-а.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська Судді О. В. Вербицька М. В. Сірош М. О. Федоров Ю. І. Цвіркун