Ухвала суду № 40904802, 09.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2014 р. м. Київ К/800/7406/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., секретар Буденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Чопської митниці про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а :

29 липня 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року про поновлення його на роботі за період з 14 березня 2011 року по 1 червня 2013 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм процесуального права та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2010 року по 14 березня 2011 року. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року вказана постанова суду першої інстанції скасована, у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 4 квітня 2013 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року залишено в силі.

На виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року наказом Державної митної служби України № 913-к від 1 червня 2013 року позивача поновлено на посаді старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці. Із вказаним наказом ОСОБА_4 ознайомився 10 червня 2013 року.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати за період з 14 березня 2011 року по 1 червня 2013 року, тобто за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, звернувшись до суду з позовом лише 29 липня 2013 року, пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України, оскільки його початок слід обчислювати із 10 червня 2013 року.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна .

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Проте, залишаючи позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст.ст. 99, 159 КАС України належним чином не з'ясували, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання заробітної плати за період з 14 березня 2011 року по 1 червня 2013 року. Висновок суду про те, що початок перебігу цього строку необхідно обчислювати саме з 10 червня 2013 року - дня ознайомлення з наказом про виконання попереднього рішення суду, не ґрунтується на доказах, оскільки спір про виплату заробітної плати за період з 14 березня 2011 року по 1 червня 2013 року не був предметом розгляду спору, рішення за наслідками якого виконувалося 1 червня 2013 року. Між тим, від встановлення цих обставин залежить підхід у застосуванні наслідків пропуску встановленого законом строку.

Крім того, законодавець передбачив, що пропущений з поважних причин строк може бути поновлено судом. Однак, в порушення вимог ст. 11 КАС України, за змістом якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, суд першої інстанції належним чином не роз'яснив позивачу його процесуальні права, зокрема, заявляти клопотання про поновлення пропущеного строку та наводити поважні причини його пропуску, якщо вважав, що такий строк пропущено. А суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не виправив.

До того ж ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції належним чином не перевірили доводів позивача про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, та не навели у судовому рішенні мотивів, з яких відхилили ці доводи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, коли суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконних ухвал, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, то вказані ухвали підлягають скасуванню на підставі ч.1 ст. 2227 КАС України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк