Ухвала суду № 40904739, 18.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/64328/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

У травні 2012 року позивач звернуся до суду із вказаним позовом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по винесенню постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 11 травня 2012 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 11 травня 2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 31 грн. 70 коп.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Завод Лтава» просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що виконавчий лист господарського суду Полтавської області від 5 грудня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві було виконано 15 лютого 2012 року, тобто, вчасно і до сплину строку, встановленого державним у постанові про відкладення провадження виконавчих дій виконавцем для самостійного виконання вказаного рішення суду, про що повідомлено відповідача.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для винесення старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області постанови від 11 травня 2012 року про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 31,70грн. слугував виконавчий лист від 5 грудня 2011 року, виданий на виконання рішення господарського суду Полтавської області про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави на користь Відкритого акціонерного товариства «Лтава» безпідставно сплачених в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам ВАТ «Лтава» штрафних санкцій в розмірі 4028,38 грн., на підставі якого 31 січня 2012 року старшим державним виконавцем Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30956588. При цьому боржнику встановлено 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду та 17 лютого 2012 року винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 23 лютого 2012 року.

Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві 15 лютого 2012 року на виконання виконавчого листа № 14/8 здійснено зарахування коштів в сплату заборгованості ПАТ "Завод "Лтава" по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Старшим державним виконавцем Нездойминогою О.О. 11 травня 2012 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 31,70 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Статтею 2 Закону передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і згідно з ч.2 цієї статті здійснюється державними виконавцями. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

У відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною 3 ст. 27 Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини 1 статті 28 цього Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 35 Закону передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач в підтвердження добровільного виконання виконавчого листа № 14/8 надав до суду лист, в якому зазначив про зарахування коштів в сплату заборгованості ПАТ "Завод "Лтава" по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. При цьому колегія суддів зауважує, що вказаний лист не є належним доказом, який підтверджує виконання управлінням Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави рішення господарського суду Полтавської області від 7 квітня 2008 року.

Відсутність доказів перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Завод Лтава» свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку, що виконавчий лист господарського суду Полтавської області від 5 грудня 2011 року позивачем виконано вчасно, тобто до сплину строку, встановленого державним виконавцем для самостійного виконання рішення суду, який вказано у постанові про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За правилами ч.2 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

І.Я. Олендер