Ухвала суду № 40904656, 17.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/17397/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Сиротенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року

у справі № 2а-1670/5408/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Кременчукгаз» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2010 року № 0007302301/0/3624, № 0007312301/0/3625 та від 19 січня 2011 року № 0007302301/1/65, № 0007312301/1/66 (в редакції уточнення позовних вимог).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 05 листопада 2010 року №0007302301/0/3624, № 0007312301/0/3625 та від 19 січня 2011 року № 0007302301/1/65, №0007312301/1/66. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Кременчукгаз» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Кременчукгаз», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області його правонаступником - Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 466478 від 03 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела планову виїзну перевірку ВАТ «Кременчукгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 5661/23-209/03351734 від 25 жовтня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1008949,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2009 року - 359,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 6439,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 1120,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 1001031,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1063914,00 грн. у зв'язку із завищенням податкового кредиту по податкових періодах: у квітні 2009 року - на 287,00 грн., у червні 2009 року - на 3240,00 грн., у липні 2009 року - на 2863,00 грн., у серпні 2009 року - на 138120,00 грн., у вересні 2009 року - на 147771,00 грн., у листопаді 2009 року - на 230829,00 грн., у грудні 2009 року - на 20566,00 грн., у лютому 2010 року - на 499740,00 грн., у березні 2010 року - на 301525,00 грн., та у зв'язку із заниженням податкового кредиту у жовтні 2009 року на 281027,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ВАТ «Кременчукгаз» неправомірно сформувало валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях: з ПП «Херсонський завод пластикових виробів» згідно договору купівлі-продажу № 71 від 17 лютого 2010 року щодо придбання товару (горіхів волоських, проса та насіння гарбузового), оскільки ПП «Херсонський завод пластикових виробів» за юридичною адресою не знаходиться, а позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні та інші документи, які свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей; з ПП «РКС Теплотрайд» щодо придбання товарів (брізолу, труби водогазопровідної) згідно видаткових накладних, оскільки позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні та інші документи, які свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей; з ДП Завод «Генератор» щодо ремонту лічильників, оскільки накладні на відпуск товарів та рахунки були складені ДП Заводу «Генератор» з недоліками, а саме - не містили деяких реквізитів. Також, у акті перевірки було вказано, що ВАТ «Кременчукгаз» неправомірно сформувало податковий кредит листопада - грудня 2009 року по господарських операціях з придбання у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» природного газу з ресурсу 4 кварталу 2006 року згідно договорів № 06/09-438 від 12 червня 2009 року та № 06/09-497-Р від 12 червня 2009 року, оскільки: фактичного отримання і використання природного газу у вказаних податкових періодах не відбувалося, про що свідчить відсутність оприбуткування природного газу по рахунку 281.1 «Товари на складах - газ» за відповідні періоди; ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» не задекларувало податкові зобов'язання за вказаними господарськими операціями з позивачем.

05 листопада 2010 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007302301/0/3624, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Кременчукгаз» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток у розмірі 1313141,20 грн., у тому числі: 1008949,00 грн. - за основним платежем, 304192,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

05 листопада 2010 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007312301/0/3625, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Кременчукгаз» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1595871 грн., у тому числі: 1063914,00 грн. - за основним платежем, 531957 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2011 року №0007302301/1/65, № 0007312301/1/66 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрайд» та ДП Заводу «Генератор» товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що: придбані у ПП «Херсонський завод пластикових виробів» зберігались у орендованому складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди, укладеного позивачем з приватним підприємцем ОСОБА_2 від 18 лютого 2010 року № 18/02/2010/1928-10-26-4, куди були безпосередньо доставлені, з урахуванням положень договору щодо умов поставки в редакції додаткової угоди, товари були реалізовані (експортовані) іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та знайшло своє відображення у акті перевірки товариства за період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року; придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП «РКС Теплотрайд» та ДП Заводу «Генератор» та оплата їх вартості підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів щодо форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками на додану вартість, а відсутність у накладних на відпуск та рахунках деяких реквізитів не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів. Також, суд виходив з того, що фактична передача природного газу підтверджена актами приймання-передачі природного газу, які були надані до перевірки, а також податковими накладними, виписаними ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у листопаді - грудні 2009 року, з урахуванням того, що з боку ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» податок на додану вартість за такими податковими накладними був включений до податкових зобов'язань шляхом подачі уточнюючих розрахунків за відповідні місяці 2006 року зі сплатою 5% штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Відповідно до положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін EX WORKS (... named place) («франко-завод» (... назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Зокрема, пунктом А.4 «Поставка» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) встановлено, що продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, положеннями договору купівлі-продажу № 71 від 17 лютого 2010 року (в редакції додаткової угоди від 18 лютого 2010 року) сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (в редакції Інкотермс-2000) франко-склад: ПП Балан ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (т.1 арк. справи 155-157, т.2 арк. справи 85).

Матеріали справи містять договір оренди № 18-02/2010/1928-10-26-4, укладений позивачем (орендарем) з приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендодавцем), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння складське приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 арк. справи 158-159).

Крім іншого, матеріали справи містять лист ПП «Херсонський завод пластикових виробів» від 21 жовтня 2010 року за вих. № 69, скерований на адресу позивача, в якому підприємство вказує, що ПП «Херсонський завод пластикових виробів» знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Запорізька, 140Л, при цьому виробничі потужності та складські приміщення підприємства розташовані за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, до вказаного листа був доданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому вказано, що станом на 06 жовтня 2010 року статус відомостей про юридичну особу ПП «Херсонський завод пластикових виробів» підтверджено (т.1 арк. справи 140-141).

Також, судами було встановлено, що товари (горіхи волоські, просо та насіння гарбузове), які придбавались у ПП «Херсонський завод пластикових виробів», були реалізовані (експортовані) іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується копіями міжнародних контрактів та вантажних митних декларацій, які знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 142-154, 164-172, т.2 арк. справи 87-110). Вказані обставини також знайшли своє підтвердження у акті позапланової виїзної перевірки ВАТ «Кременчукгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 01 жовтня 2010 року (т.1 арк. справи 200-204).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП «РКС Теплотрайд» та ДП Заводу «Генератор» підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: накладними на відпуск матеріалів на сторону, рахунками, податковими накладними, (т.2 арк. справи 53-68), які не містять дефектів щодо форми та змісту, виписані належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками на додану вартість. Обставини щодо оплати вартості таких товарів (робіт, послуг) податковим органом не заперечувались та знайшли своє підтвердження у акті перевірки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незначні недоліки в заповненні реквізитів накладних на відпуск не роблять такі первинні бухгалтерські документи недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, якщо вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка їх видала, та містять інформацію про господарську операцію та її вартісний вираз.

Крім іншого, суди правомірно виходили з того, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів не може слугувати підставою для виключення витрат на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей зі складу валових витрат та позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, тоді як у даному випадку не оцінюється правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операцією з перевезення товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, колегія судідв погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрайд» та ДП Заводу «Генератор» товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договорів № 06/09-438 від 12 червня 2009 року та № 06/09-497-Р від 12 червня 2009 року про природного газу з ресурсу 4 кварталу 2006 року ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у листопаді - грудні 2009 року виписало податкові накладні (т.1 арк. справи 133-138).

Як вбачається з акту перевірки, на підтвердження фактичної передачі природного газу позивачем були надані перевіряючим акти приймання-передачі природного газу, підписані ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», проте без зазначення прізвищ осіб.

Обставини щодо проведення позивачем розрахунків з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за вказаними договорами податковим органом не заперечувались та знайшли своє відображення у акті перевірки.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями слугував, крім іншого, висновок податкового органу, що ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» не задекларувало податкові зобов'язання за вказаними господарськими операціями з позивачем.

Разом з цим, судами було встановлено, що з боку ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними на ім'я позивача у листопаді - грудні 2009 року, був включений до податкових зобов'язань шляхом подачі уточнюючих розрахунків за відповідні місяці 2006 року зі сплатою 5% штрафу, про що головним бухгалтером ВАТ «Кременчукгаз» були надані перевіряючим відповідні пояснення за вих. № 05/2155 від 02 вересня 2010 року (т.2 арк. справи 35).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з придбання у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» природного газу з ресурсу 4 кварталу 2006 року.

Крім іншого, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна