Ухвала суду № 40903763, 10.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 жовтня 2014 року Справа № 917/2543/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Кременчуцької центральної районної лікарні, м. Кременчук

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014

зі справи № 917/2543/13

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук

до відповідача Кременчуцької центральної районної лікарні, м. Кременчук

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі, м. Кременчук

про стягнення 418 689,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2014 касаційна скарга від 01.07.2014 № 01-21/1599 на рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 917/2543/13 була повернута Кременчуцькій центральній районній лікарні на підставі пункту 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не надав доказів сплати судового збору.

08.09.2014 відносно згаданих судових рішень відповідач вдруге звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 31.07.2014 № 01-21/1894, зареєстрованою за вхідним реєстраційним номером 13572/2014, разом з клопотанням про відновлення пропущеного ним процесуального строку.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення цієї касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ (далі - Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено ставку судового збору за подання касаційної скарги майнового характеру на рішення суду в розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1 218,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 917/2543/13 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.04.2014, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 390 524,40 грн. - основного боргу та 28 164,61 грн. - пені, що в загальному розмірі складає 418 689,01 грн.

Таким чином, виходячи з наведених вимог статей Законів України "Про судовий збір" та "Про Державний бюджет України на 2014 рік", відповідач на момент подачі касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі - 4186,89 грн. Однак, згідно з доданого до касаційної скарги платіжного доручення від 02.07.2014 № 169, відповідачем було сплачено судовий збір у сумі 2 321,60 грн. Отже, вказане вище платіжне доручення не може свідчити про сплату відповідачем судового збору у визначеному чинним законодавством розмірі.

У цьому ж зв'язку посилання відповідача в матеріалах поданої касаційної скарги на сплату судового збору за платіжним дорученням від 02.07.2014 № 173 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке платіжне доручення відсутнє серед поданих разом з касаційною скаргою документів.

Крім того, 15.09.2014 Кременчуцька центральна районна лікарня до вирішення долі касаційної скарги, зареєстрованої за номером 13572/2014, втретє звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 31.07.2014 № 01-21/1894, що зареєстрована канцелярією Вищого господарського суду України за номером 14045/2014, на рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі №917/2543/13 разом з клопотанням про відновлення пропущеного нею процесуального строку. Дана скарга за своїм змістом та викладенням вимог є аналогічною попередньо поданій скарзі та містить відмітку про той же самий вихідний номер та ту ж саме дату її направлення.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення цієї касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів даної касаційної скарги, в додатках до неї на підтвердження факта сплати судового збору відповідачем подано платіжне доручення від 02.07.2014 № 169 на суму 2 321,01 грн. Проте, зазначений документ не може бути прийнятим судом до уваги, оскільки він, будучи аналогічним попередньо поданому платіжному дорученню, долученому відповідачем до касаційної скарги від 31.07.2014 № 01-21/1894, що подавалась ним вдруге, та була зареєстрованою за номером 13572/2014, не може свідчити про сплату судового збору у визначеному законодавством розмірі. При цьому посилання відповідача в матеріалах поданої втретє касаційної скарги на сплату судового збору за платіжним дорученням від 02.07.2014 № 173 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке платіжне доручення, як і в попередньому випадку, відсутнє серед поданих разом з касаційною скаргою документів.

Оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, обидві подані відповідачем касаційні скарги підлягають поверненню.

Відповідно до частини першої статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного господарського суду законної сили. У цьому зв'язку заявлене відповідачем клопотання про відновлення пропущеного ним строку подання касаційної скарги може знайти своє відповідне вирішення після усунення зазначеного недоліку.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу від 31.07.2014 № 01-21/1894 (вхідний реєстраційний номер ВГСУ 13572/2014) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 зі справи № 917/2543/13, а також касаційну скаргу від 31.07.2014 №01-21/1894 (вхідний реєстраційний номер ВГСУ 14045/2014) відносно згаданих судових рішень повернути Кременчуцькій центральній районній лікарні, а справу - господарському суду Полтавської області.

2.Повернути Кременчуцькій центральній районній лікарні судовий збір сплачений за платіжним дорученням від 02.07.2014 № 169 у сумі 2 321,60 грн.

Суддя В. Харченко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій