Постанова № 40902620, 15.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2014 року 10:55 № 826/13130/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Металева Покрівля»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002822203, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Металева Покрівля» (надалі - позивач або ТОВ «Металева Покрівля») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002822203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 22.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Металева Покрівля» не порушувало вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Оптімус К» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 22.09.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у вказане судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв, заяв про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходило.

Суд у судовому засіданні 22.09.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 03.10.2014 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі наявних у ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень та у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Металева Покрівля» порушень податкового законодавства.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Металева Покрівля» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оптімус К» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 27.05.2014 року №249/26-57-22-03-10/36264990 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Металева Покрівля»:

п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями), пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 233 441,00 грн. за лютий 2014 року.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002822203, яким ТОВ «Металева Покрівля» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 233 441,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 58 360,25 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002822203 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Металева Покрівля» в звітних (податкових) періодах за лютий 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Оптімус К» за лютий 2014 року.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії договору №24/14 поставки товарів від 24.02.2014 року, укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ «Оптімус К» (Постачальник), на умовах даного Договору Постачальник зобов'язується передати (доставити) у власність Покупцеві матеріальні цінності, визначені додатком №1 до цього Договору (надалі іменується «товар»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається специфікацією (надалі іменується «Специфікація»), що є додатком №1 до цього Договору.

Загальна вартість Товару визначається Додатком №1 до цього Договору та складає 1 400 644,38 грн., в тому числі ПДВ (20%) 233 440,73 грн. (п. 3.1 договору №24/14 поставки товарів від 24.02.2014 року).

Згідно наявної у матеріалах справи копії додатку №1 до договору №24/14 від 24.02.2014 року, яким сторонами затверджено специфікацію із зазначення найменування товару, одиниці товару, його кількості та ціни у загальному розмірі 1 400 644,38 грн., в тому числі ПДВ.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- видаткової накладної №33 від 28.02.2014 року на суму 1 400 644,38 грн., в тому числі ПДВ;

- податкової накладної від 28.02.2014 року №33 на суму 1 400 644,38 грн., в тому числі ПДВ.

Також, на підтвердження оплати поставлених ТОВ «Оптімус К» товарів за договором №24/14 поставки товарів від 24.02.2014 року позивачем надано суду виписку з банківського рахунку позивача.

Разом з тим, дослідивши вищезазначені документи, які надані позивачем на підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарської операції з ТОВ «Оптімус К», суд дійшов висновку, що останні не підтверджують реальності (товарності) останньої, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій договору №24/14 поставки товарів від 24.02.2014 року та видаткової накладної №33 від 28.02.2014 року, останні підписані від імені позивача заступником генерального директора ОСОБА_1 При цьому, у вищезазначеному договорі вказано, що заступник генерального директора ОСОБА_1 діє на підставі довіреності ВРА №456656 від 12.05.2011 року.

Проте, на підтвердження повноважень вищезазначеної особи позивачем надано суду копію довіреності, виданої 24.02.2014 року на ім'я ОСОБА_1, яка підписана заступником генерального директора ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону №996, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

При цьому, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення №88).

В свою чергу, приписами п. 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, передбачено, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Слід також зазначити, що у відповідності до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ «Металева Покрівля» станом на 24.02.2014 року вказано ОСОБА_2. При цьому, відомості щодо наявності у інших осіб повноважень діяти від імені та в інтересах позивача без довіреності у вказаному витязі відсутні.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що наявна у матеріалах справи копія довіреності не є належним доказом на підтвердження повноважень заступника генерального директора ОСОБА_1 на прийняття товарно-матеріальних цінностей від контрагента ТОВ «Оптімус К» за перевіряємий період.

Крім того, інших доказів на підтвердження у заступника генерального директора ОСОБА_1 повноважень на представлення інтересів ТОВ «Металева Покрівля», зокрема, затвердженого керівником позивача переліку посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, у матеріалах справи не міститься, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи те, що ухвалою суду від 10.09.2014 року від позивача витребовувалися докази на підтвердження повноважень у представника позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Оптімус К» за перевіряємий період (належним чином завірену копію витягу з журналу виданих довіреностей тощо).

Також, суд звертає увагу, що копії довіреності ВРА №456656 від 12.05.2011 року, на підставі якої діяв заступник генерального директора ОСОБА_1, який підписав договір №24/14 поставки товарів від 24.02.2014 року від імені ТОВ «Металева Покрівля», у матеріалах справи також не міститься.

Враховуючи висновки суду щодо вищезазначених фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Оптімус К», якими не встановлено реальності (товарності) здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Металева Покрівля» грошового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Водночас, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо визнання, згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2014 року у справі №826/7402/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К», за результатами якої складено акт від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014; визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у внесенні змін в аналітично-інформаційну систему «Податковий блок» на підставі акту від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014; зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити з аналітично-інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, яка була внесена на підставі акту від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014; заборонення Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві передавати та враховувати результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К», оформлені актом від 08.05.2014 №1291/26-55-22-07/38451153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» (податковий номер 38451153) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року скасовано в частині щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К» та заборонені Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві передавати та враховувати результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус К», в цій частині винести нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок