Рішення № 40902572, 08.10.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2014 р.Справа № 916/2669/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Крупицька Г.О. (довіреність № 19 від 08.09.2014р.),

від відповідача - ОСОБА_2.( довіреність б/н від 08.10.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 70 232, 27 грн.

встановив:

В жовтні 2013р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 11 594,91 грн., неустойку у розмірі 70 232,27 грн., а також зобов'язати відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6, за актом приймання-передачі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе за договором оренди нерухомого чи іншого індивідуально визначеного майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради від 16.06.2011 року, що призвело до утворення у нього перед позивачем заборгованості з орендної плати та неустойки, обов`язку повернути визначене договором майно.

Відповідач, не визнаючи позовних вимог, в наданих відзивах на позовну заяву повідомив суд, що після укладення договору оренди, рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.07.2011 року № 991-VI орендований ним об'єкт був включений в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації в ІІІ кварталі 2011 року, а також було встановлено спосіб приватизації - викуп орендарем. Відповідачем були проведені всі заходи, пов'язані з підготовкою об'єкту до приватизації - за власний рахунок проведено інвентаризацію об'єкта та сплачено роботи по експертній оцінці об'єкту. Проте, рішенням Ізмаїльської міської ради від 25.11.2011 року № 1558-VI орендований об'єкт був виключений із переліку об'єктів, які підлягають приватизації. В зв'язку із зазначеним, відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради та Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради про усунення перешкод та спонукання виконати певні дії (господарська справа № 5017/134/2012). Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2012 року по справі №5017/134/2012 позов було задоволено повністю. Тому, як вказує відповідач, з моменту прийняття господарським судом Одеської області рішення по справі №5017/134/2012 (а.с.34-39), яким було зобов'язано Фонд комунального майна Ізмаїльської міської Ради здійснити приватизацію майна шляхом укладення з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 (літ. „Г"), він припинив сплачувати орендну плату, вважаючи, що з моменту прийняття судом рішення фактично були припинені правовідносини між ним та позивачем по оренді комунального майна. Також відповідач зазначив, що 08.05.2012р. ним було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, який було надіслано на адресу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради. Разом з тим, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради неодноразово відмовлявся від отримання поштових відправлень від ФОП ОСОБА_3, що зумовлювало повернення поштової кореспонденції на адресу відправника.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. по справі № 916/2669/13 (суддя Щавинська Ю.М.) позов фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради 11 339,56 грн. 56 коп. - заборгованості по орендній платі та 238,43 грн. - судового збору; в решті позову відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що, з урахуванням положень ст. 782 ЦК України та ч. 3 ст. 651 ЦК України, договір оренди припинив свою дію 06.06.2012 року внаслідок односторонньої відмови Орендодавця. Також суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог Фонду щодо стягнення орендної плати за період дії договору по 06.06.2012 року включно. Разом з тим, суд встановив помилковість розрахунку позивача, пов'язану із безпідставним коригуванням орендної плати за червень 2011 року на індекс інфляції за травень, оскільки базовим місяцем згідно п. 3.1 та п. 3.2 договору є саме червень 2011 року, а коригування на індекс інфляції за травень не відповідає умовам договору, та зроблено власний перерахунок, згідно з яким орендна плата, що підлягає стягненню, з урахуванням положень п. 5.5 договору, складає 11 339,56 грн.

Посилання відповідача на відсутність обов'язку сплати орендної плати у зв'язку із зобов'язанням Фонду здійснити приватизацію майна, не прийнято судом до уваги, оскільки договір оренди припиняє свою дію з моменту викупу орендованого приміщення, а не з моменту включення приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у сумі 70 232,27 грн. та зобов'язання його повернути нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1, літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі приміщення з № 1 по № 6, за актом приймання-передачі, то суд відмовив в їх задоволенні, з огляду на наявність в матеріалах справи акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 08.05.2012р., складеного та підписаного відповідачем (а.с.85). Зазначений акт було надіслано на адресу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, про що свідчить фіскальний чек № 6444 від 08.05.2012 року (а.с.82). Разом з тим, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради неодноразово відмовлявся від отримання поштових відправлень від ФОП ОСОБА_3, що зумовлювало повернення поштової кореспонденції на адресу відправника. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту невиконання відповідачем обов'язку щодо складання акту прийому-передачі приміщення. Крім того, суд зазначив, що про фактичне звільнення приміщення відповідачем опосередковано свідчить акт обстеження приміщення від 13.11.2013 року (а.с.53), а також незаявлення позивачем вимог про виселення ФОП ОСОБА_3

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. у справі № 916/2669/13 рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. - залишено без змін, стягнуто з Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради до Спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 211,15 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. у справі № 916/2669/13 скасовано в частині відмови у позові щодо зобов'язання відповідача за актом приймання-передачі повернути позивачеві нерухоме майно загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, літ. „Г", та стягнення неустойки в розмірі 70 232,27 грн.; справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті рішення та постанову залишено без змін.

В обґрунтування постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України послалась на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 11 339,56грн. заборгованості з орендної плати. Проте, із встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що укладений між сторонами договір оренди спірного майна розірваний з ініціативи орендодавця - позивача, про що останній повідомив орендаря - відповідача листом від 28.05.2012р., який отриманий відповідачем 06.06.2012р. Отже, за умовами договору оренди (п.5.16 та п.10.9), на які вказали суди, орендар мав би, виходячи із вказаної дати, скласти акт приймання-передачі орендованого майна та повернути це майно орендодавцеві в порядку, визначеному договором. Натомість, як встановлено господарськими судами, орендар - відповідач склав такий акт 08.05.2012р., тобто ще до розірвання за ініціативою орендодавця названого договору оренди. При цьому, господарськими судами не досліджено обставин щодо розірвання договору оренди саме з ініціативи орендаря. Більш того, судами попередніх інстанцій не досліджено питання, коли саме за умовами договору орендоване майно вважається повернутим і чи здійснювались відповідачем всі необхідні дії щодо дотримання встановленого договором порядку повернення майна, а не лише складання проекту акта про повернення майна.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату господарського суду Одеської області № 597 від 19.08.2014 р. та відповідно до п. 8 рішення Зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-8/2014 від 17.04.2014р.), по справі № 916/2669/13 призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно з автоматичним розподілом справ, справу № 916/2669/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2014р. справу № 916/2669/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.09.2014р.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2014р. розгляд справи відкладено на 08.10.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивач в ході розгляду справи наполягав на задоволенні своїх вимог, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, просив суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 70 232,27 грн., а також зобов'язати відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6, за актом приймання-передачі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, надав в підтвердження своєї позиції відзив на позов (вх. № 23406/14 від 10.09.2014р.)

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.10.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив таке.

16.06.2011 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого чи іншого індивідуально визначеного майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради.

Відповідно до п. 1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6. Балансоутримувач майна - ФКМ. Вартість майна встановлена у відповідності до незалежної оцінки складає 400224 грн. станом на 01.02.2011 року. Майно здане в оренду з ціллю розміщення на орендованих площах технологічного оснащення для здійснення виробничої діяльності.

Згідно з п. 2.1 договору, Орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору і акту приймання-передачі майна.

У відповідності до п.2.4 договору, обов'язок відносно складення акту приймання-передачі приміщення покладається на Орендодавця.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлена за результатами конкурсу (протокол № 007 від 08.06.2011 року) і складає на дату проведення конкурсу 08.06.2011 року - 2500 грн. (з урахуванням ПДВ - 416,67 грн.).

Згідно п. 3.2 договору, орендна плата за перший місяць після укладення договору оренди встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць, тобто на 08.06.2011 року на індекс інфляції по перший місяць оренди включно.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що орендна плата за кожний наступний місяць встановлюється шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

У п. 5.16 договору встановлено, що в випадку припинення чи розірвання договору на протязі трьох робочих днів Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю чи підприємству/товариству, вказаному Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, чим на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу і відшкодувати Орендодавцю збитки у випадку погіршення стану чи втрати (повної чи часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

П. 5.17 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання обов`язку стосовно повернення орендованого майна при припиненні договору оренди, Орендар зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення.

Відповідно до п. 8.5 договору, Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість Орендаря перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Згідно п. 10.1 договору, даний договір укладений по 14.05.2014 року включно.

Пунктом 10.6 договору сторони погодили випадки, за яких дія договору припиняється, зокрема, згідно п.п. 2 дія договору припиняється достроково у випадку приватизації орендованого майна орендарем, згідно п.п.5 договору, дія договору припиняється достроково у випадку відмови Орендодавця від договору, якщо Орендар має заборгованість, сума якої перевищує суму орендної плати за 3 місяці, згідно п.п. 10 - в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

У п. 10.8 договору встановлено, що у випадку припинення чи розірвання договору майно на протязі трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю.

П.10.9 договору визначено, що майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складення акту приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

П. 10.10 договору узгоджено, що якщо орендар не виконує обов`язку по поверненню майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 17.06.2011 року, позивач, на виконання вимог договору передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування на умовах оренди нерухоме майно загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, літ. "Г". У вказаному акті зазначено, що відповідач ознайомлений з об'єктом оренди і претензій до його технічного стану не має.

08.05.2012р. відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, літ. "Г", на підставі п. 10.9 Договору оренди від 16.06.2011р. (а.с.85). Як зазначає відповідач, цей акт було надіслано на адресу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, про що свідчить фіскальний чек № 6444 від 08.05.2012 року (а.с.82).

Разом з тим, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради не підписав акту приймання-передачі майна від 08.05.2012р., заперечуючи сам факт отримання ним зазначеного акту.

28.05.2012 року позивач за вих. № 01/04-354 направив на адресу відповідача лист, згідно якого сповістив останнього про відмову від договору оренди на підставі п. 8.5 Договору оренди та ст. 782 ЦК України, запропонував йому на протязі 10 днів з моменту отримання листа повернути позивачу орендовані приміщення по акту приймання-передачі, а також погасити заборгованість по орендній платі, яка на той момент складала 8 277,17 грн.

Зазначений лист отриманий відповідачем 06.06.2012р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14).

З огляду на невиконання відповідачем вимог, викладених у листі № 01/04-354 від 28.05.2014р., позивач 24.09.2012р. звернувся до відповідача з претензією № 01/04-654, в якій, приймаючи до уваги припинення договору оренди 06.06.2012р. (дата отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору), зазначив, що сума заборгованості по орендній платі станом на 06.06.2012р. складає 11 594,91грн., неустойка за невиконання обов`язку орендаря повернути об`єкт оренди (з 07.06.2012р. по 31.08.2012р.), нарахована згідно п. 5.17 Договору, складає 15 399,99грн. Також в зазначеній претензії позивач висунув вимогу відповідачу на протязі 10 днів з моменту отримання листа повернути орендовані приміщення по акту приймання-передачі, погасити заборгованість по орендній платі та неустойку.

Зазначена претензія отримана відповідачем 03.10.2012р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18).

Проте, відповіді на претензію відповідачем надано не було, сума заборгованості по орендній платі та неустойка залишились несплаченими.

Все вищеперелічене і стало підставою для звернення Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради в жовтні 2013р. до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій він просив суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати у розмірі 11 594,91 грн., неустойку у розмірі 70 232,27 грн. та зобов'язати відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6, за актом приймання-передачі.

Під час первісного розгляду справи № 916/2669/13 позивачем було складено акт обстеження приміщення від 13.11.2013 року, в якому зазначено, що на день перевірки - 13.11.2013 року оспорюване приміщення не передане Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради за актом приймання-передачі, а при візуальному огляді приміщень встановлено, що приміщення закриті на замок, доступ для їх огляду відсутній, також позивачем надано свідоцтво про право власності на оспорювані приміщення № 237 від 28.02.2002 року, видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради (а.с.54);

Направляючи справу на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення неустойки та зобов'язання повернути майно, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 31.07.2014 року вказав на те, що для правильного вирішення спору судам слід дослідити обставини щодо розірвання договору оренди саме з ініціативи орендаря, дослідити питання, коли саме за умовами договору орендоване майно вважається повернутим і чи здійснювались відповідачем всі необхідні дії щодо дотримання встановленого договором порядку повернення майна.

Згідно з ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вимог, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 27 березня 2014 року, судом досліджено наступне.

Частинами 4, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно п. 8.5 договору сторони також погодили, що Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість Орендаря перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є, відповідно, розірваним або зміненим.

Приймаючи до уваги, що на момент направлення позивачем листа № 01/04-354 від 25.05.2012р. про відмову від договору у відповідача існувала заборгованість за лютий-квітень 2012 року, суд, з урахуванням положень ст. 782 ЦК України та ч. 3 ст. 651 ЦК України, доходить висновку про припинення договору оренди 06.06.2012 року внаслідок односторонньої відмови Орендодавця.

Щодо дослідження обставин розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ст. 784 ЦК України передбачено право наймача вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

- наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Ані проект акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 08.05.2012р., наданий відповідачем, ані матеріали справи не містять будь-яких посилань, які б вказували на застосування ст. 784 ЦК України, а саме: розірвання договору оренди з ініціативи орендаря. Також, матеріали справи не містять доказів звернення ФОП ОСОБА_3 до суду з вимогами до ФКМ Ізмаїльської міськради про дострокове розірвання договору оренди від 16.06.2011р. та, таким чином, відповідних судових рішень з цього приводу.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем не було заявлено ініціативи у передбачений законом спосіб щодо розірвання договору оренди від 16.06.2011р., укладеного з позивачем, та зазначений договір оренди було припинено 06.06.2012р. саме з ініціативи позивача - внаслідок односторонньої відмови орендодавця.

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що позивач листом № 01/04-354 від 28.05.2012р. належно повідомив відповідача про відмову від договору оренди від 16.06.2011р. - 06.06.2012р., відповідач - згідно п. 10.8, 10.9 Договору - мав повернути орендовані приміщення позивачу за актом приймання-передачі на протязі 3 днів ( до 09.06.2012р. включно), що ним зроблено не було.

Згідно п.10.9 Договору визначено, що майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

Оскільки матеріали справи не містять доказів складання відповідачем (орендарем) акту приймання-передачі майна після отримання ним листа позивача № 01/04-354 від 28.05.2014р. про відмову від договору оренди (06.06.2012р.), суд вважає, що відповідачем не виконано свого обов'язку щодо складання відповідного акту на підставі п. 10.9 Договору.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач на час розгляду справи не повернув приміщення позивачу в порядку, визначеному законодавством України, а також умовами договору оренди.

Факт складання відповідачем проекту акту про повернення майна від 08.05.2012р. не може свідчити про здійснення необхідних дій щодо дотримання встановленого договором порядку повернення орендованого майна, оскільки, по-перше, він не підписаний позивачем, по-друге, складений до дати розірвання за ініціативою орендодавця договору оренди.

Проаналізувавши вищенаведене, суд констатує, що з припиненням договору оренди відповідач втратив статус орендаря і, оскільки належних доказів підтвердження права користування спірним приміщенням відповідачем суду не надано, вимоги позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути позивачу нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6, за актом приймання-передачі, - підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 70 232, 27 грн. неустойки за період з 07.06.2012р. по 30.06.2013р., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно із п.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, у тому числі у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із місту наведеного пункту ст. 231 ГК України вбачається, що розмір штрафних санкцій обчислюється не тільки у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф); у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), як це передбачено ст. 549 ЦК України; а і у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У даному випадку штрафні санкції у вигляді неустойки відповідно із умовами договору оренди та ч.2 ст. 785 ЦК України встановлюються у кратному розмірі до розміру орендної плати.

Неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України безумовно є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України. У даному ж випадку неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України підпадає під визначення ст. 230 ГК України, як окремого виду штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за яким:

- постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 ПКУ);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією.

Аналогічної правової позиції з аналогічних спірних правовідношень щодо нарахування ПДВ на штрафні санкції, дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі №15098/10/15-0217 від 28.04.2011 р. „Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пені", в листі від 25.07.2001р. №9049/7/16-1277 „Щодо обкладення податком на додану вартість отриманої неустойки"; а також Вищий господарський суд України у постанові від 14.03.2013 р. по справі №5017/1355/2012 та в постанові від 21.11.2013. у справі 916/763/13.

Таким чином, неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України за своєю правовою природою є штрафною санкцією і відповідно до ст. 185 ПКУ не є об'єктом оподаткування та нарахування ПДВ.

П. 10.10 договору оренди від 16.06.2011р. сторони узгодили право орендодавця вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення у випадку невиконання обов`язку щодо повернення майна.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата складає станом на 08.06.2011 року - 2500 грн. (з урахуванням ПДВ - 416,67 грн.).

Згідно п. 3.2 договору, орендна плата за перший місяць після укладення договору оренди встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць, тобто на 08.06.2011 року на індекс інфляції по перший місяць оренди включно.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що орендна плата за кожний наступний місяць встановлюється шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до вищевикладеного, суд погоджується з висновком позивача про те, що у відповідача виник обов'язок сплатити неустойку за період з 07.06.2012р. по 30.06.2013р. в зв`язку з прострочення з повернення нежитлового приміщення, але перевіривши розрахунок позивача (а.с.19), суд вважає, що його здійснено без урахування п. 3.1, п. 3.2 Договору оренди від 16.06.2011р. та з безпідставним врахуванням сум ПДВ, з огляду на що, судом здійснено власний розрахунок неустойки, що підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період за допомогою системи „Ліга-Закон".

Розрахунок неустойки.

Місяць Сума орендної плати з урахуванням ПДВ ( грн.) Сума ПДВ (грн.) Сума орендної плати без урахування ПДВ (грн.) Сума неустойки (грн.) Червень 2012р. (24 дні) (з 07.06.2012р. - 30.06.2012р.) 1 989, 77 331, 63 1 658, 14 3 316,28 Липень 2012р.2 479, 75413, 292 066, 464 132, 92Серпень 2012р.2 474, 79412, 462 062, 334 124, 66Вересень 2012р.2 467, 36411, 232 056, 134 112, 26Жовтень 2012р.2 469, 83411, 642 058, 194 116, 38Листопад 2012р.2 469, 83411, 642058, 194 116, 38Грудень 2012р.2 467, 36411, 232 056, 134 112, 26Січень 2013р.2 472, 29412, 052 060, 244 120,48Лютий 2013р.2 477, 23412, 872 064, 364 128, 72Березень 2013р.2 474, 75412,462 062, 294 124, 58Квітень 2013р.2 474, 75412,462 062, 294 124, 58Травень 2013р.2 474, 75412,462 062, 294 124, 58Червень 2013р.2 477, 22412, 872 064,354 128, 7Всього 52 782, 78 грн.

Отже, сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, складає 52 782,78 грн.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі: стягненням з відповідача на користь позивача 52 782,78грн. - неустойки, зобов`язанням ФОП ОСОБА_3 повернути позивачу нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6, за актом приймання-передачі.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (68600, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 22514515) 52 782 ( п'ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 78 коп. - неустойки, 2 256 ( дві тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (68600, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 22514515) нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. "Г", загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6, за актом приймання-передачі.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2014 року.

Суддя Ю.І. Мостепаненко