Ухвала суду № 40902547, 15.10.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"15" жовтня 2014 р.

№ 01-15/903/1013/14

Суддя господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арзу», м. Луцьк

до відповідача департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

про стягнення 390133,17 грн.

встановив:

13.10.2014р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла позовна заява(вх.№01-32/1052/14) від товариства з обмеженою відповідальністю «Арзу» до департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації про стягнення 390133,17 грн., з них 317538,63 грн. – основний борг, 24376,52 грн. – пеня, 7255,54 грн. – 3% річних, 40962,48 грн. – інфляційні втрати та 9802,67 грн. судових витрат, з них 7802,67 грн. – судовий збір, 2000 грн. – послуги адвоката.

Подана позовна заява не може бути прийнята господарським судом Волинської області, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення 390133,17 грн. ТОВ «Арзу» посилається на невиконання департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації своїх зобов’язань за двома різними договорами: №11/13/07 від 28.10.2013р., який укладено між ТОВ «Арзу», департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, Липненською сільською радою Ківецівського району Волинської області та №11/13/08 від 28.10.2013р. який укладено між ТОВ «Арзу», департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації і Маяківською сільською радою Луцького району Волинської області.

При цьому, позивач, об’єднуючи в одній позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла по двох різних договорах, а також, пені, 3% річних та інфляційних витрат, посилається на те, що заявлені позовні вимоги виникають з договорів, які є практично ідентичними за змістом.

Згідно ч.1 ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підставами позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Таким чином, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Також можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Суд зазначає, що наявність декількох різних договорів між одними і тими ж особами, навіть схожих за змістом, але не пов’язаних між собою, не є підтвердженням наявності зв’язку між вимогами за цими договорами щодо підстав їх виникнення.

Наразі, кожен зі згаданих договорів має самостійний предмет та спрямований на набуття сторонами певних прав та обов’язків незалежно один від одного, відповідно мають досліджуватись судом окремо, з перевіркою обставин їх укладання, встановленням фактів щодо вчинення сторонами відповідних дій на виконання означених правочинів, моментів виникнення у позивача права грошової вимоги тощо.

До позовної заяви не додано доказів, з яких можна було б зробити висновок відносно пов’язаності позовних вимог за двома різними договорами, зокрема, документів, які б свідчили про наявність безпосереднього зв’язку між предметами договорів, об’єктами, на яких здійснювались роботи, чи, що позовні вимоги за різними договорами взаємно пов’язані поданими доказами та неможливо розмежувати суму заборгованості, яка виникла за кожним з них.

Згідно п.5 ч.1 ст.63 ГПК України, якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву.

Згідно п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011р. господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Внаслідок викладеного, суд приходить до висновку, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог, щодо стягнення заборгованості за двома різними договорами перешкоджатиме з’ясуванню прав та взаємовідносин сторін, суттєво утруднить вирішення спору по суті.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

Враховуючи повернення позовної заяви, суд вважає за необхідне повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Арзу» з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 7802,67 грн. згідно платіжного доручення №5962 від 08.10.2014р..

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що позовну заяву слід повернути позивачу без розгляду.

Керуючись п.5 ч.1 ст.63, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Арзу» (вх.№01-32/1052/14 від 13.10.2014р.) з матеріалами на 30 аркушах, повернути позивачу - без розгляду.

2. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Арзу» (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 22а/63, код ЄДРПОУ 33845273) з Державного бюджету 7802,67 грн. судового збору, сплаченого останнім при поданні позовної заяви до господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №5962 від 08.10.2014р..

Суддя А. С. Вороняк