Ухвала суду № 40901502, 08.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8024/14

Головуючий у першій інстанції Ткачук О. Л.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП - 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів - Троїцької Л.Л., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі - Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі Подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2, по цивільній справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року про примусове проникнення до житла, -

встановила:

16 травня 2013р. ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, відшкодування збитків (упущеної вигоди), стягнення моральної шкоди, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 7500 грн. та 19982,50 грн., що за офіційним курсом НБУ становить 2500 доларів США; три процента річних у розмірі 732,20 грн.; проценти від суми позику на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 2091,54 грн.; збитки (упущену вигоду) у розмірі 3905,14грн. Також просив стягнути з відповідача усі судові витрати та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

При цьому позивач посилався на те, що відповідачка неодноразово брала у нього в борг гроші, а саме 16 жовтня 2012р. у розмірі 3000 грн. строком до 30 жовтня 2012р., 30 жовтня 2012р. у розмірі 325 доларів США строком до 20 січня 2013р., 05 листопада 2012р. у розмірі 500 доларів США строком до 01 лютого 2013р., 12 листопада 2012р. у розмірі 1500 доларів США строком до 30 грудня 2012р., 14 березня 2013р. у розмірі 4500 грн. строком до 04 квітня 2013р., 15 квітня 2013р. у розмірі 175 доларів США строком до 29 квітня 2013р.

Однак до цього часу, відповідачкою боргу згідно розписок йому не повернуто.

У зв'язку з тим, що відповідачка не повернула борг до теперішнього часу, позивач просив стягнути з неї проценти від суми позики: три процента річних від простроченої суми та проценти на рівні облікової ставки Національного Банку України. Крім того, позивач вважав, що відповідачка порушила його права, не повернувши позику вчасно, оскільки він зміг би покласти гроші на депозит в Банк та отримувати процентну ставку.

У зв'язку з чим просив стягнути на його користь відшкодування збитків (упущену вигоду), які складають 1400, 33грн.Також позивач вважав, що діями та бездіяльністю відповідачки, його моральному здоров'ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити свої порушені права його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, листів, претензій, різних звернень, щоб добитися захисту порушених його прав, просив стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн. за перенесенні ним душевні страждання.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково. Суду пояснила, що дійсно позичала грошові кошти у позивача по 6 розписках: 16 жовтня 2012р.у у розмірі 3000 грн., 30 жовтня 2012р. у розмірі 325 доларів США, 05 листопада 2012р. у розмірі 500 доларів США, 12 листопада 2012р. у розмірі 1500 доларів США, 14 березня 2013р. у розмірі 4500 грн., 15 квітня 2013р. у розмірі 175 доларів США.

Однак стверджувала, що по 4 розпискам, а саме від 16 жовтня 2012р., 30 жовтня 2012р., 05 листопада 2012р. та від 12 листопада 2012р. вона повернула позивачеві борг у встановлені у вказаних розписках строки, але дані розписки позивач їй не повернув. Крім того зазначала, що підтвердженням того що вона віддала борг по вказаних нею 4 розпискам є те, що позивач в послідуючому, а саме 14 березня та 15 квітня 2013р. давав їй в борг гроші, якби вона не повернула позивачеві борг за попередніми розписками, він не позичав би їй більше грошей.

У зв'язку з цим пояснювала, що готова сплатити позивачеві борг за останніми двома розписками, а також 3% річних. Вважала, що посилання позивача про стягнення з неї облікової ставки НБУ, відшкодування збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди є безпідставними, тому не визнає їх в повному обсязі.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2013р. позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 7500 грн. та 19982,50 грн., три проценти річних у розмірі 735,20 грн., проценти за користування позикою на рівні облікової ставки Національного Банку України у розмірі 2091,54 грн.

В позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 3905,14 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. відмовлено.

Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 303,06 грн.

17.02.2014р. ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розстрочку виконання рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2013р.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2014р. в задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2013р. відмовлено.

21 травня 2014р. заступник начальника відділу ДВС Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2

Подання мотивував тим, що у них на виконанні знаходиться виконавче провадження по виконанню виконавчого листа про стягнення боргу з ОСОБА_2 у розмірі - 30609,30 грн. на користь ОСОБА_3

08.01.2014р. по вищевказаному виконавчому документу у відділі ДВС Великомихайлівського МУЮ відкрите виконавче провадження.

Боржнику ОСОБА_2 було надано строк для добровільного виконання виконавчих документів до 15.01.2014р., але після закінчення наданого для добровільного виконання строку, боржником жодних заходів, направлених на виконання виконавчих документів та сплату боргу, вчинено не було. Згідно відповідей за боржником рухомого майна та грошових коштів на рахунках не виявлено. За боржником зареєстровано на праві власності нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 28, 41 ЗУ "Про виконавче провадження", державним виконавцем було винесено постанови: про стягнення з боржника виконавчого збору. Вищезазначені постанови боржником оскаржені не були, що підтверджує їх чинність на теперішній час.

Враховуючи неможливість звернення стягнення на майно боржника без перевірки майнового стану боржника, виникли обставини, які унеможливлюють виконання вказаних документів. Тому відділ ДВС Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, у зв'язку з необхідністю проведення виконавчих дій просили надати дозвіл на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2, або іншої особи у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Представник відділу ДВС Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшла заява, в якій він подання підтримав та просив його задовольнити. Також просив слухати справу у його відсутність.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014р. подання заступника начальника відділу ДВС Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2 - задоволено.

Судом надано дозвіл на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2, або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від іншої особи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014р. скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те, що станом на 21 травня 2014р. ОСОБА_2 частково виконала рішення суду та сплатила ОСОБА_3 11609,30 грн., про що свідчать квитанції. Однак заступник начальника відділу ДВС Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області не дивлячись на це, 21 травня 2014р. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2, вказуючи, що нею не було прийнято жодних заходів направлених на виконання виконавчих документів.

Сторони до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Справа розглянута у відсутність сторін відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання заступника начальника відділу ДВС Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні відділу ДВС Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження по виконанню виконавчого листа про стягнення боргу з ОСОБА_2 у розмірі 30609,30 грн. на користь ОСОБА_3 У процесі здійснення виконавчого провадження державним виконавцем вжито ряд передбачених законодавством заходів примусового виконання, однак рішення суду не виконане, тому наявність у ОСОБА_2 невиконаного зобов'язання, покладеного на неї судовим рішенням, є підставою для звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що необхідно надати дозвіл на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2013р. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 7500 грн. та 19 982,50 грн., три проценти річних у розмірі 735,20 грн., проценти за користування позикою у розмірі 2091,54 грн.

27 грудня 2013р. судом першої інстанції видано виконавчий лист №2\498\322\2013.

08.01.2014р. по вищевказаному виконавчому листу постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області Лемак В.В. відкрито виконавче провадження та надано боржнику ОСОБА_2 добровільний строк для виконання рішення суду до 15 січня 2014р.(а.с.2т.2).

Згідно акту начальника відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області Лемак В.В. від 07 лютого 2014р. виконавчі дії щодо перевірки майнового стану боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не було здійснено, у зв'язку з перешкодою боржника. При цьому ОСОБА_2 на вказаному акті зазначено, що вона не допустить до свого будинку посадових осіб виконавчої служби, без рішення суду з цього приводу (а.с. 10 т.2).

Згідно вимог, передбачених ст.376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Крім цього, згідно п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Цією ж статтею передбачено право державного виконавця у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла, безперешкодно входити до житлових приміщень та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що боржник ОСОБА_2 перешкоджає доступу державного виконавця до квартири та проведенню виконавчих дій з примусового виконання рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до вищевказаної квартири, яка належить боржнику.

Гарантоване Конституцією України право на недоторканість житла, як власника житла, так і інших осіб, які в ньому проживають, може бути обмежене за наявності передбачених законом підстав, до яких належить виконання судових рішень, що і передбачено ст. 376 ЦПК України.

У силу статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення подання державного виконавця, ураховуючи те, що боржник не виконує рішення суду та вчиняє перешкоди у цьому державному виконавцю.

Доводи ОСОБА_2 про те, що рішення суду нею частково виконане у розмірі 11609 грн., а тому подання не підлягає задоволенню, є необґрунтованими, оскільки рішення суду повинно бути виконано у повному обсязі.

Доводи апелянта про те, що державним виконавцем постановою від 04 липня 2014р. накладено арешт на чотири об'єкта нерухомості, які належать ОСОБА_2 до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч.1ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Доводи, які містяться в апеляційній скарзі, викладених в ухвалі висновків не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Крім того, колегією суддів також звернута увага на те, що на теперішній час згідно відповіді державного виконавця винесено постанову від 03 вересня 2014р. про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з фактичним виконанням рішення суду. Однак колегія суддів здійснює перевірку законності та обґрунтованості судового рішення на час його розгляду.

Керуючись ст.ст.209,303,307 п.1ч.2, 312,315,317,31 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Л.Л. Троїцька

О.М.Таварткіладзе