Ухвала суду № 40901239, 13.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 130/2594/13-ц Провадження № 22-ц/772/2989/2014Головуючий в суді першої інстанції Вернік В. М.Категорія 50Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на її утримання, -

В с т а н о в и л а:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 до повноліття та на її утримання до досягнення сином трьох років у розмірі ? частки від усіх видів доходів.

Рішенням (заочним) Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23.08.2013 року до досягнення сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, та аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.08.2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, а також на користь держави 458,80 гр. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах одного місяця.

Відповідач ОСОБА_3 заочне рішення суду не оскаржив і не подавав заяви про перегляд заочного рішення

Позивач ОСОБА_2 оскаржила заочне рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів на утримання дитини та часу, з якого присуджені аліменти. В іншій частині рішення не оскаржила.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів на утримання дитини та часу їх присудження скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1, а в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Зазначила, що рішення в оскаржуваній частині вважає незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні позивач підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився і не надав суду письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах оскарження та доводів апеляційної скарги позивача, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони являються батьками малолітнього ОСОБА_4, якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народила позивач по справі ОСОБА_2 (а. с. 4).

Батьком малолітнього ОСОБА_4 являється ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2014 року і яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 63-64).

Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_1), виданого повторно 1 серпня 2013 року, актовий запис № 21, ОСОБА_3 записаний батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).

Дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_2 та проживає разом з нею, про що свідчить довідка Северинівської сільської ради від 12 серпня 2013 року № 938 (а. с. 6).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині 1 статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

По справі встановлено, що відповідач не надає добровільно матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, яку він зобов'язаний і може надавати.

Згідно наданої під час розгляду судом справи у суді першої інстанції довідки про доходи № 42 від 7.11.2013 року відповідач, являючись студентом, навчається в Київській державній академії водного транспорту на денній формі навчання і його загальна сума доходу за вересень та жовтень 2013 року становить 1 460 гр. (а. с. 39, 40).

Як свідчать матеріали справи, відповідач має нормальний стан здоров'я, являється працездатною особою молодого віку - 22 роки, на час розгляду справи у суді першої інстанції мав регулярний дохід у вигляді щомісячної стипендії, інших осіб на утриманні немає, а тому має всі можливості матеріально утримувати дитину, що є його обов'язком відповідно до ст. 180 СК України.

В заперечення таких обставин відповідач згідно вимог статей 10 і 60 ЦПК України не надав відповідних доказів, визначених статтями 57-66 ЦПК України і не зазначив їх у своєму клопотанні, поданому до суду 13 листопада 2013 року (а. с. 29-30), а також не подав їх особисто до суду, що стало підставою згідно вимог ч. 4 ст. 169 і статей 224, 225 ЦПК України для ухвалення заочного рішення суду.

Отже, суд першої інстанції відповідно до вищенаведених вимог закону, врахувавши задовільний стан здоров'я дитини та її матеріальне становище; вік дитини - 3 роки; те, що дитина не має власного заробітку чи доходу, знаходиться на утриманні матері, а також задовільний стан здоров'я відповідача, його матеріальне становище; що він є працездатною особою молодого віку, мав регулярний дохід на час розгляду справи судом першої інстанції; відсутність у нього на утриманні інших осіб, прийшов до вірного висновку про стягнення із відповідача аліментів в розмірі ? частки від заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводи апеляційної скарги позивача про стягнення аліментів у більшому розмірі - по 1/3 частці заробітку (доходу), нею не обґрунтовані та не надано доказів про матеріальну можливість відповідача сплачувати саме таку частку аліментів, враховуючи при цьому те, що відповідач являвся студентом і отримував стипендію, а доказів про отримання будь-яких інших доходів, які б свідчили про краще матеріальне становище відповідача позивачем не надано. Також враховано при цьому, що відповідач цим же рішенням в не оскаржуваній частині зобов'язаний до сплати аліментів і на утримання позивача в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу).

Вимоги апеляційної скарги про стягнення аліментів за минулий час - від дня народження дитини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягають до задоволення виходячи із такого.

З дня народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач не являвся батьком дитини, оскільки його батьківство згодом встановлено рішенням суду від 25 квітня 2014 року, яке набрало чинності 23 травня 2014 року згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області (а. с. 63-64).

Час, з якого присуджуються аліменти на дитину визначений статтею 191 СК України, згідно якої стягнення аліментів на дитину за рішенням суду починається з дня пред'явлення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не зміг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 22.11.2012 року зверталася із письмовою заявою до прокурора з проханням звернутися в її інтересах до суду з позовом про встановлення батьківства і стягнення аліментів із ОСОБА_3, у чому їй було відмовлено, про що вона підтвердила у судовому засіданні (а. с. 9).

Також позивач пояснила, що вона особисто 11 лютого 2013 року звернулася в суд із позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини. В ході розгляду даної справи вона уточнила заявлені нею позовні вимоги і в частині стягнення аліментів на утримання дитини просила позов залишити без розгляду.

Першим - заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 27 травня 2013 року позов в частині встановлення батьківства задоволено.

За заявою відповідача, поданою 13 листопада 2013 року заочне рішення було скасовано, справа переглянута і ухвалено нове рішення 25 травня 2014 року про задоволення позову в частині встановлення батьківства. Вимога про стягнення аліментів цим рішенням не вирішувалася, оскільки позивач повторно таких вимог не заявляла.

Такі факти свідчать про те, що позивач приймала міри для отримання аліментів, проте відповідач не ухилявся від їх сплати.

Отже, позивач не зазначила доказів і їх не надала у підтвердження того, що вона вживала таких заходів для отримання аліментів на дитину з відповідача, а відповідач, при цьому, ухилявся від їх сплати.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська