Постанова № 40900598, 08.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року 810/3020/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профавтосервіс" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Профавтосервіс" (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2014 р. № № 0002332201, 0002322201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "УГРА" (далі - ТОВ "УГРА"). Стверджує, що укладена позивачем угода були реальна та виконана сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочин між позивачем та ТОВ "УГРА" укладений без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названий правочин є нікчемним, а отже, документи, які виписані на "виконання" такого правочину не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальих реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (а.с. 99-104).

7 жовтня 2014 р. представниками сторін було подано до суду письмові клопотання про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

8 серпня 2007 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ № 562332 (а.с. 107).

Основним видом діяльності позивача є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (а.с. 107 на звороті).

У період з 16 по 22 січня 2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "УГРА" за період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2012 р., за результатами якої 28 січня 2014 р. було складено акт перевірки № 53/10-06-22-01/35325883 (далі - акт перевірки № 53/10-06-22-01/35325883) (а.с. 16-22).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 65 347 грн 00 коп.;

2) п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1, п.138.1, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, чим занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 74 231 грн 00 коп. (а.с. 21 на звороті-22).

На підставі висновків акту № 53/10-06-22-01/35325883, 26 лютого 2014 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення. Зокрема:

- № 0002322201, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 76 637 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 74 231 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 2406 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0002322201) (а.с. 29);

- № 0002332201, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 81 684 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 65 347 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 16 337 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0002332201) (а.с. 30);

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Як убачається з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з вимогами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як убачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарської операції з контрагентом - ТОВ "УГРА" та зроблено висновок, що господарська операція між ними була фіктивним правочином.

Так, судом встановлено, що 1 вересня 2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "УГРА" (підрядник) укладено договір підряду № 459/11 (далі - договір № 459/11) (а.с. 31-33).

Як убачається з п. 1.1 названого договору, виконавець зобовязується на свій ризик виконати за дорученням замовника та відповідно до умов цього договору роботи, а замовник - в строки, передбачені цим договором, прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 1.3 договору № 459/11 конкретні види робіт, їх обсяг, вартість матеріалів, що є необхідними для виконання робіт, а також строки їх виконання погоджуються сторонами письмово стосовно кожного автомобіля окремо за відповідним замовленням (а.с. 31).

Проте, позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження письмового погодження виконання робіт.

Відповідно до п. 1.4.1 названого договору кожний автомобіль, щодо якого повинні бути виконані роботи, передається замовником підряднику за окремим актом приймання-передачі, в якому зазначається вартість автомобіля. В акті приймання-передачі зазначаються всі видимі дефекти автомобіля. При прийманні автомобіля від замовника підрядник повинен в присутності представника замовника самостійно перевірити всі зовнішні дефекти автомобіля і в обов"язковому порядку зазначити їх у Акті приймання-передачі (а.с. 31).

Однак, позивачем не надано акти приймання-передачі, в яких зазначалась би вартість автомобіля щодо якого повинні бути виконані роботи, всі видимі дефекти автомобіля.

Позивачем також не було надано суду документів на підтвердження транспортування автомобілів від ТОВ "УГРА" до позивача для виконання робіт, а після виконання робіт - до замовника.

Наведене свідчить, що позивачем не було надано суду жодного документа, оформлення якого передбачено пп.1.1 та 1.4.1 договору № 459/11.

Як убачається з поданих позивачем документів, ним було подано суду лише:

1) податкові накладні від:

- 30 вересня 2011 р. № 18 на суму 124 875 грн 00 коп. (а.с. 41), 31 жовтня 2011 р. № 51 на суму 59 200 грн 00 коп. (а.с. 40), 30 листопада 2011 р. № 36 на суму 118 000 грн 00 коп. (а.с. 39), 28 грудня 2011 р. № 58 на суму 64 000 грн 00 коп. (а.с. 38), 30 січня 2012 р. № 18 на суму 35 000 грн 00 коп. (а.с. 37), 31 січня 2012 р. № 19 на суму 24 000 грн 00 коп. (а.с. 35), 29 лютого 2012 р. № 21 на суму 31 000 грн 00 коп. (а.с. 36);

2) акти надання послуг від:

- 30 вересня 2011 р. № 0000000002 на суму 124 875 грн 00 коп. (а.с. 48), 31 жовтня 2011 р. № 8 на суму 59 200 грн 00 коп. (а.с. 47), 30 листопада 2011 р. № 79 на суму 118 000 грн 00 коп. (а.с. 46), 28 грудня 2011 р. № 96 на суму 64 000 грн 00 коп. (а.с. 45), 30 січня 2012 р. № 2 на суму 35 000 грн 00 коп. (а.с. 44), 31 січня 2012 р. № 3 на суму 24 000 грн 00 коп. (а.с. 43), 29 лютого 2012 р. № 4 на суму 31 000 грн 00 коп. (а.с. 42);

3) банківські виписки, згідно з якими позивачем було оплачено ТОВ "УГРА" ремонтні роботи (а.с. 49-55).

У графі "номенклатура товарів/послуг продавця" у названих податкових накладних зазначені такі види робіт: "покраска бампера 3 шт", "покраска капота 2 шт", покраска кронштейнов", "арматурные работы", "покраска двери 3 шт", "покраска накладки 4 шт", "покраска крыла 4 шт" та інші.

Проте, у жодному з поданих позивачем документів не зазначено марку та державний номер транспортного засобу, який, ніби-то, був відремонтований ТОВ "УГРА".

Отже, зміст поданих позивачем податкових накладних та актів надання послуг не дає можливості ідентифікувати зазначені в них роботи та встановити ремонт якого конкретно транспортного засобу був здійснений.

Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання представника позивача на надані додаткові пояснення, в яких у формі таблиці деталізовано виконані ТОВ "УГРА" (для забезпечення виконання договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів") роботи, оскільки наведені в названій таблиці дані не підтверджені жодними документами (а.с. 133 на звороті - 143).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № № 0002332201, 0002322201 є обгрунтованими та такими, що винесені правомірно, а позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.