Рішення № 40899956, 15.08.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2014 р.Справа № 921/607/14-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Корпорації "Укртрансжилбуд", м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 65/4 , код ЄДРПОУ 32776178 ;

до відповідача: Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 04014074

про стягнення боргу в сумі 511 975,48 грн.

За участю представників:

Позивача: Косар М.Є. - представника , довіреність № 1007/3а від 10.07.2014 року ;

Відповідача: Попіль З.З. - головного спеціаліста-юрисконсульта фінансового відділу , довіреність № 01-5/495 від 20.09.2013 року.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки відповідно до статті 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Суть справи: Корпорація "Укртрансжилбуд", м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 65/4 звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 - 423 936,67 грн. боргу, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав Договір на закупівлю робіт за державні кошти від 07.12.2012р.; додаткову угоду №1 від 14.12.2012р.; додаткову угоду №2 від 27.12.2012р.; додаткову угоду №3 від 23.12.2012р.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт з грудень 2013 року; акт приймання виконаних робіт за грудень 2013 року; акт звірки взаєморозрахунків від 10 лютого 2014 року; претензійну вимогу №0206/14 від 02.06.2014р.; лист №01-5/247 від 13.06.2014р.

Вказує, що на виконання умов Договору нею виконано обсяг підрядних робіт з прибудови ліфта з влаштуванням переходів у закладі освіти «Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр» згідно Робочого проекту та Календарного плану виконання робіт, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт Форми КБ-2в, підписаних повноважними представниками, та довідками про вартість виконаних будівельних робіт Форми КБ-3, проте, відповідачем по даний час не проведено повного розрахунку за виконаний об'єм робіт, в зв'язку з чим непогашена кредиторська заборгованість складає - 423 936 грн.67 коп.

Посилається на приписи статей 525,526,875,879,886 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 20 червня 2014 року порушено провадження у справі № 921/607/14-г/10 та призначено її до розгляду о 10 годині 15 хвилин 11 липня 2014 року.

Управління капітального будівництва Тернопільської ОДА надало суду письмовий відзив на позов № 01-14/292 від 10.07.2014 року ( вх. № 12977 ) , у якому вказує , що між сторонами 04.12.2012 року був укладений договір капітального будівництва на виконання робіт прибудови ліфта з влаштуванням переходів у закладі освіти І-ІІІ ступеня " Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр " по вул. Братів Бойчуків 6 у місті Тернополі з ціною договору 915936,00 грн.

Далі зазначає , що на виконання умов договору Корпорацією виконано певний обсяг робіт та які прийняті відповідачем , що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3.

У зв'язку з відсутністю реального фінансування видатків по даному об'єкту станом на 01.01.2014 року зафіксовано кредиторську заборгованість на суму 423936,67 грн.

Також посилається на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 року № 65 " Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету , згідно якої оплата кредиторської заборгованості можлива лише після перевірки достовірності її обсягів Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області . Управління неодноразово зверталося до Держфінінспекції пришвидшити проведення перевірки.

Стверджує , що одразу після завершення перевірки достовірності обсягів кредиторської заборгованості Управління капітального будівництва погасить заборгованість в повному обсязі . Просить в задоволені позову відмовити .

11 липня 2014 року Корпорація " Укртрансжилбуд " м. Івано-Франківськ подала до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації м. Тернопіль на її користь 423936,67 грн. основного боргу , 6306,78 грн. - 3% річних , 49036,64 грн. - інфляційних втрат , 32695,39 грн. пені , а всього на суму 511975,48 грн. та документально підтверджені витрати понесені стороною на оплату судового збору , банківських послуг , надання аудиторського висновку та правових послуг .

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках , передбачених статтею цього кодексу в цій частині , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Господарським судом прийнято до розгляду заяву Корпорації " Укртрансжилбуд " м. Івано-Франківськ про збільшення позовних вимог, як таку , що відповідає вимогам статті 22 ГПК України .

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10 год. 40 хв. 16.07.2014 року , до 10 год. 04.08.2014 року , до 11 год. 55 хв. 15.08. 2014 року .

В судовому засіданні 15.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно приписів статті 85 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

Позивач по справі - Корпорація "Укртрансжилбуд" місце знаходження якої, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 65/4, є юридичною особою, яка зареєстрована в установленому законом порядку та включене до ЄДРПОУ , ідентифікаційний код 32776178 , що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 241392, виданою державний реєстратором Матіщак О.О. а тому наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Предметом позову Корпорація " Укртрансжилбуд " м. Івано-Франківськ визначила стягнення з Управління капітального будівництва Тернопільської ОДА, м. Тернопіль боргу в загальній сумі 511975,48 грн., з яких 423936,67 грн. основного боргу , 6306,78 грн. - 3% річних , 49036,64 грн. - інфляційних втрат , 32695,39 грн. пені .

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Вказавши відповідачем у справі Управління капітального будівництва Тернопільської ОДА , місцезнаходження якого м. Тернопіль, вул. Грушевського ,8 Корпорація " Укртрансжилбуд " м. Івано-Франківськ вважає, що вказана юридична особа порушила його права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Матеріали справи підтверджують, що 04 грудня 2012 року між Управлінням капітального будівництва Тернопільської ОДА в особі начальника Марчишина Петра Тарасовича (далі - Замовник), з однієї сторони, і Корпорація «Укртрансжилбуд» в особі генерального директора Жирного Сергія Леонідовича, що діє на підставі Статуту (далі - Підрядник), з іншої сторони, разом - Сторони, укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти, предметом якого встановлено , що Підрядник зобов'язується в 2012 році в межах договірної ціни (Додаток 1 до Договору) виконати роботи із прибудови ліфта з влаштуванням переходів у закладі освіти І-ІІІ ступеня «Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр» по вул. Братів Бойчуків, 6, у м. Тернополі відповідно до проектної документації, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи(п.1.1 Договору).

Згідно п.3.1 Договору ціна цього Договору тверда і становить 418 200 грн. (чотириста вісімнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ - 69 700 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сімсот гривень).Відомість визначення договірної ціни додається до цього Договору і є невід'ємною його частиною (Додаток 1 до Договору).

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати (щомісячно) Замовником після підписання Сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3). Кінцеві розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються протягом 30 календарних днів, після приймання об'єкта в експлуатацію. До початку виконання робіт Замовник перераховує аванс для придбання матеріалів у розмірі не більше 30 % вартості річного обсягу робіт. Залік авансів здійснюється поступово рівними частинами при проміжних платежах за виконані роботи умови їх повного зарахування відповідно до чинного законодавства (п.4.1 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання своїх обов'язків.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 14.12.2012 року пункт 3.1. ст. III. «Ціна договору» викласти у наступній редакції: Ціна цього Договору динамічна і становить 915 936,00 грн. (Дев'ятсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 00 копійок), в тому числі податок на додану вартість - 152 656,00 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.). Відомість визначення договірної ціни додається до цього Договору і є невід'ємною його частиною (Додаток 1 до Договору). В 2012 році виділені кошти з державного бюджету 418 200 грн. (чотириста вісімнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ - 69 700 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сімсот гривень).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 27.12.2012 року пункт 5.1. ст. V. «Виконання робіт» доповнено такими словами: Строк оплати робіт, виконаних в 2012 році (кредиторська заборгованість) продовжити до « 28» червня 2013 року.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 23.12.2013 року пункт 3.1. ст. 3 «Ціна договору» доповнено словами такого змісту: В 2013 році виділені кошти для виконання робіт складають 440 808.00 грн. (Чотириста сорок тисяч вісімсот вісім гривень 00 кой.), в тому числі ГІД В - 73 468,00 гри. (Сімдесят три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 00 коп.). Відомість визначення договірної ціни наводиться у додатку до цієї Додаткової угоди.«ЗАМОВНИК» перераховує аванс в сумі не більше 30% від суми цієї Додаткової угоди. Пункт 5.1. ст. V. «Виконання робіт» доповнено такими словами: Строк (термін) виконання робіт на виділені кошти у 2013 році визначається з дати підписання цієї Додаткової угоди і до « 27» грудня 2013 року.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти від 04.12.2012 року суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору підряду, відноситься до господарських договорів, виходячи із змісту статей 173,174 ГК України і відповідно до статті 1 ГПК України є предметом його регулювання.

Так, статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. ст. 843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Уклавши договір на закупівлю робіт за державні кошти від 07.12.2012 р., сторони визначили умови, що є обов'язкові для них.

У судовому засіданні встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, встановлені Договором, про що свідчать:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (Примірна форма № КБ-2в, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554) на суму 13 237,26 грн.;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року(Примірна форма № КБ-2в, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554) на суму 410 699,41 грн.;

10 лютого 2014 року між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2014 року , в результаті звірки взаєморозрахунків кінцеве сальдо встановлено на користь Корпорації "Укртрансжилбуд" в сумі 1 641 688,36 грн. в тому числі 426 936,67 грн. за прибудови ліфта з влаштуванням переходів у закладі освіти І-ІІІ ступеня «Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр» по вул. Братів Бойчуків, 6, у м. Тернополі.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензійну вимогу № 0206/14-1 від 02.06.2014 року про сплату заборгованості за договором на суму 426 936,67 грн.

У відповіді на претензію №01-5/247 від 13.06.2014 управління капітального будівництва повідомило, що по об'єкту прибудови ліфта з влаштуванням переходів між корпусами будівлі закладу освіти І-ІІІ ступенів «Тернопільський обласний навчально - реабілітаційний центр» в м. Тернополі по вул. Братів Бойчуків,6 в сумі 423936,67 грн., управлінню виділені кошти. Фінансування головним управлінням Державної казначейської служби в Тернопільській області буде проводитись після підтвердження достовірності обсягів кредиторської заборгованості фінансовою інспекцією в Тернопільській області. Після проведення перевірки фінансовою інспекцією кредиторської заборгованості по обласному бюджету і поступленням коштів з державного бюджету Вам буде профінансована кредиторська заборгованість по вказаних Вами об'єктах.

Пунктом 1 статті 202 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої так зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Доказів виконання зобов'язання в сумі 423 936,67 грн. відповідачем не надано.

Згідно до п 99 Загальних умов укладення та виконання договорів у капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року N 668, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

В той же час, частиною 4 статті 882 ЦК України, врегульовано порядок передання та прийняття робіт шляхом оформлення акту, підписаного обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, зважаючи на п. 4.1 Договору та дату підписання актів приймання виконаних робіт, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних позивачем згідно укладеного контрагентами правочину настав, а відтак, на час розгляду справи судом борг відповідача перед позивачем становить 423 936,67 грн. грн.

Вказана сума заборгованості, не заперечується самим Управлінням та, крім іншого, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків 10.02.2014р., підписаним сторонами без зауважень.

Посилання управління на відсутність бюджетного фінансування, як на підставу звільнення від відповідальності, до уваги судом не приймається, оскільки, згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Укладений між сторонами Договір не містить умови щодо відстрочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.

До того ж суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором на закупівлю робіт за державні кошти від 04.12.2012р.; додатковою угодою №1 від 14.12.2012р.; додатковою угодою №2 від 27.12.2012р.; додатковою угодою №3 від 23.12.2012 р.; позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним, а тому позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 423 936,67 грн. підтверджені документально та підлягають до задоволення.

В той же час, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Згідно долученого позивачем розрахунку, виконаного ТзОВ " Аудит-сервіс ІНК ", за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014 р. відповідачеві визначено 6306,78 грн. річних та 49036,64 грн. втрат від інфляційних процесів.

У п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати замість позивача "перерахунок" розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних та втрат від інфляційних процесів , суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 6306,78 грн. річних та 49036,64 грн. втрат від інфляційних процесів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. пені в розмірі 32695,39 грн.

Вказана вимога вмотивована положеннями ч.2. ст. 232 Господарського кодексу України, за приписами якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, зі змісту ч. 2 статті 231 ГК України випливає, що цією нормою закону визначений розмір відповідальності не за порушення строків виконання грошового зобов'язання, а за порушення строків виконання зобов'язань з поставки товарів, виконання робіт та надання послуг, від вартості яких і розраховується розмір пені та штрафу, а не від суми простроченого платежу.

Аналогічне зазначено і у п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р., згідно якої штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми, з огляду на той факт, що відповідачем було допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для застосування до Управління штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014р. по справі № 903/610/13, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Вказівки даного нормативного акту, згідно ст. 11128 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що умовами укладеного 04.12.2012р. правочину контрагентами не передбачено відповідальність за прострочення оплати виконаних робіт у вигляді пені, заявлена господарюючим суб'єктом вимога щодо стягнення з бюджетної установи 32695,39 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 1200 грн., витрати понесені останнім на проїзд у судові засідання 11.07.2014р. та 04.08.2014р автомобілем з м. Івано-Франківськ до м. Тернопіль у розмірі 399,75 грн., вартість банківських послуг в сумі 29,72 грн. та витрати понесені у зв'язку із наданням аудиторського висновку у розмірі 100 грн.

Як на докази понесених витрат за послуги адвоката позивач посилається на договір про надання правових послуг від д 02.06.2014р. та ордеру серії ІФ № 00041 від 02.06.2014р., згідно квитанції про сплату гонорару № 000359 від 02.06.2014р.

Водночас, суд враховує, що у зазначеному вище договорі не міститься даних щодо розміру винагороди, яка підлягає сплаті адвокату. В свою чергу, у квитанції не ідентифіковано за оформлення яких саме документів та ведення якої справи в суді були перераховані відповідні кошти. При цьому судом встановлено, що на розгляді в господарському суді Тернопільської області після 02.06.2014 року перебувало одночасно цілий ряд справ між цими ж сторонами, а відтак встановити чи витрати за квитанцією № 000359 від 02.06.2014р. пов'язані з розглядом саме даної справи не видається за можливе.

Крім того, у договорі міститься посилання на представництво адвокатом інтересів позивача у справі № 921/607/14-г/10. Даний договір було укладено 02.06.2014 року. В той час як провадження у даній справі судом було порушено, а отже і присвоєно відповідний номер, лише 20.06.2014 року.

З наведеного в сукупності, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що заявлені до стягнення витрати за правову допомогу стосуються саме даного спору, а тому у їх відшкодуванні позивачу суд відмовляє.

Щодо відшкодування інших витрат понесених корпорацією суд враховує правову позицію ВГСУ, висвітлену у постанові Пленуму № 7 від 21.02.2013р., за якою відповідні витрати відшкодовуються лише особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень. При цьому, відшкодуванню підлягає лише мінімальна вартість проїзду. Приймаючи до уваги, що явка представника позивача жодного разу не визнавалась судом обов'язковою, а із долучених останнім фіскального чеку № 7812 від 30.07.2014р. та квитанції № 000364 від 30.07.2014р. на суму 400 грн. встановити чи такі пов'язані з розглядом саме даної справи не видається за можливе, суд не вбачає підстав для їх відшкодування із відповідача.

Необґрунтовано суб'єктом господарювання і необхідність здійснення арифметичних обчислень штрафних санкцій незалежною аудиторською фірмою "Аудит-сервіс ІНК", оскільки, на переконання суду, даний вид досліджень не потребує спеціальних знань та міг бути здійснений позивачем самостійно.

Критично оцінюється судом і заявлена вимога щодо відшкодування за рахунок відповідача банківських послуг, сплачених згідно квитанції № 797558 від 15.07.2014р., адже, відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. А відтак, зважаючи, що позивачем не надано жодних доказів неможливості сплати меншої комісійної винагороди банківській установі, заявлена вимога не знайшла свого документального підтвердження і залишається судом без задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог в сумі в сумі 9585,61 грн.

При цьому, суд констатує, що часткове задоволення вимог про розподіл судових витрат, не є підставою для часткового задоволення позову, оскільки судові витрати регулюються окремим розділом ГПК України і не відносяться до предмету спору та ціни позову. Аналогічна правова позиція з даного приводу викладена Вищим господарським судом України у постанові від 19.11.2013 року у справі №910/10172/13 ( копія у справі).

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193 ,202 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 901 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 04014074 на користь Корпорації "Укртрансжилбуд", м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 65/4, ідентифікаційний код 3277617 - 423 936,67 грн. боргу за виконані роботи; 6306,78 грн. - 3% річних; 49036,64 грн. інфляційні втрати , 9585,61 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.В решті позову відмовити .

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повне рішення складене та підписане 18 серпня 2014 року .

Суддя М.Є. Півторак