Постанова № 40899526, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Львів Справа № 876/6460/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - Байло І.С.,

представника відповідача - Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грифон-Буд-Інвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року по справі № 813/3128/14 за позовом Приватного підприємства «Грифон-Буд-Інвест» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Грифон-Буд-Інвест» (далі - ПП «Грифон-Буд-Інвест») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ в Галицькому районі м. Львова), в якому просило визнати неправомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 03 жовтня 2013 року № 211/22-80/37484460, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 жовтня 2013 року № 0002292280 та від 20 січня 2014 року № 0000302280.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що його договірні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адена» (далі - ТзОВ «Будівельна компанія «Адена») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Профі» (далі - ТзОВ «Континент Профі») мали реальний товарний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано відповідачем в установленому чинним законодавством порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 03 жовтня 2013 року № 211/22-80/37484460, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Грифон-Буд-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія «Адена» за лютий 2013 року, ТзОВ «Континент Профі» за червень 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2013 року № 0002292280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 165241.68 грн., з яких на 132193.34 грн. за основним платежем та на 33048.34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 20 січня 2014 року № 0000302280, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510.00 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 132193.34 грн. Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 510.00 грн. служив висновок про порушення вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій та нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентами ТзОВ «Будівельна компанія «Адена» та ТзОВ «Континент Профі». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували реальність отримання послуг від ТзОВ «Будівельна компанія «Адена» та ТзОВ «Континент Профі», зв'язок таких послуг з господарською діяльністю підприємства, а також на відомості, які містяться в актах, складених податковими органами, про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні належним чином оформлені первинні документи, які б надавали йому право на включення задекларованих сум до податкового кредиту, а відтак, податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ в Галицькому районі м. Львова на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та скасуванню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, фізичною особою ОСОБА_3, як замовником, укладено з ПП «Грифон-Буд-Інвест», як інвестором, договір від 04 липня 2012 року про інвестиційну діяльність з будівництва багатоповерхового житлового будинку з нежитловими приміщеннями, підземним паркінгом та зовнішніми інженерними мережами у м. Львові по вул. Околична, 10, а також договір від 28 лютого 2011 року про інвестиційну діяльність з будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянками у м. Львові по вул. Кондукторській, 20.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було зареєстровано декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва згаданих вище об'єктів.

На виконання взятих на себе зобов'язань, між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія «Адена» укладено договір від 01 жовтня 2012 року № 01-01/10, згідно з яким останнє зобов'язувавалось відповідно до проектної документації виконати комплекс загально-будівельних робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку за адресою: вул. Околична, 10, м. Львів, та договір від 10 січня 2013 року № 22, згідно з яким останнє зобов'язувалось відповідно до проектної документації виконати комплекс загально-будівельних робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку за адресою: вул. Кондукторська, 20, м. Львів.

Також між позивачем та ТзОВ «Континент Профі» укладено договір від 04 червня 2013 року № 11-13, згідно з яким останнє зобов'язувалось відповідно до проектної документації виконати комплекс загально-будівельних робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку за адресою: вул. Околична, 10, м. Львів.

В підтвердження виконання згаданих вище договорів позивачем надано суду копії актів приймання-передачі проектно-кошторисної документації, довідок про вартість виконаних робіт та витрат, графіків виконання робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, податкових накладних.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», ТзОВ «Континент Профі» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, платники податку на додану вартість.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання відповідача на нікчемність договорів укладених позивачем з згаданим вище контрагентом є безпідставними, оскільки необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі ДПІ у Галицькому районі м. Львова не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Податкові органи не вправі робити висновок про наявність або відсутність невиконаного податкового зобов'язання на підставі припущень про недійсність чи нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами, оскільки до компетенції податкових органів не віднесено повноваження вірогідного визнання нікчемним або недійсним, зокрема, правочину, в межах якого позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Також у відповідача відсутні докази участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.

З врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції між ПП «Грифон-Буд-Інвест» та ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», ТзОВ «Континент Профі» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Що стосується вимоги ПП «Грифон-Буд-Інвест» про визнання неправомірними висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 03 жовтня 2013 року № 211/22-80/37484460, то така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2, підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки від 03 жовтня 2013 року № 211/22-80/37484460, не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу, а є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених під час перевірки обставин.

Оцінка висновків, викладених в акті, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, або у випадку можливого використання такого акту, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 10 вересня 2013 року по справі № 21-237а13.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грифон-Буд-Інвест» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року по справі № 813/3128/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Грифон-Буд-Інвест» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова від 17 жовтня 2013 року № 0002292280 та від 20 січня 2014 року № 0000302280.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2014 року.