Рішення № 40899185, 14.10.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/4948/14-ц

Провадження № 2/520/4231/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2014 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Малярчук О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, витребування майна та виселення,

Встановив:

Позивачка звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, витребувати вказану квартиру з володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на її - ОСОБА_1- користь, виселити з цієї квартири ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилаючись на наступне: у 2004 році квартира АДРЕСА_1 вибула з її володіння поза її волею на підставі нікчемного правочину, відповідно наступні угоди купівлі-продажу цієї квартири є недійсними, тому позивачка вимагає витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 спірну квартиру, та виселити відповідачів з цієї квартири.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5 до суду не з»явились, про час та місце слухання справи сповіщені, причини неявки суду не повідомили, з позовом ОСОБА_1 ознайомлені, ОСОБА_2 надала заперечення на позов.

Представник ОСОБА_4 позов не визнав.

Суд вислухав позивачеву сторону, представника третьої особи, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.01.2004 року належала квартира АДРЕСА_1. Відомості про належність ОСОБА_1 на праві власності квартири були внесені до державного реєстру прав на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» 2.02.2004 року.

31.01.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1. Вартість квартири визначена у 108 000 грн, грошові кошти позивачка отримала від ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності ОСОБА_4

Рішенням Київського райсуду м.Одеси від 09.02.2004 року договір купівлі-продажу квартири визнано дійсним. 25.10.2004 року ОСОБА_7, діючи в інтересах ОСОБА_4, уклав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_5, 24.11.2004 року ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2 З 26 жовтня 2004 року ОСОБА_1 в квартирі не проживає, оскільки іншого житла ні у власності ні в користуванні позивачка не має, протягом 10 років вона наймає житло. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2006 року рішення райсуду про визнання угоди дійсною від 09.02.2004 року скасоване, в подальшому позов ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною залишено без розгляду. Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 щодо права власності на квартиру неодноразово розглядався судами.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що у грудні 2013 року на лікування тяжко хворого сина їй потрібні були грошові кошти. У грудні 2003 року вона звернулась до фірми, про існування якої довідалась з газети «Працевлаштування», у громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вона отримала кошти в борг, оплатила лікування сина, але ІНФОРМАЦІЯ_1 року син помер і їй потрібні були гроші вже на поховання. У фірмі їй знову дали гроші в борг, але після того як вона підписала договір купівлі-продажу квартири, написала розписку в отриманні грошових коштів в сумі 108 000 грн., та оформила нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_7 діяти від її імені у всіх правоохоронних органах, судах, установах та організаціях. Позивачка стверджує, що не мала наміру на відчуження квартири, що вона не передавала квартиру ні ОСОБА_7 ні ОСОБА_4 на виконання умов договору купівлі-продажу, що 26 жовтня 2004 року у період її відсутності, квартиру зайняв ОСОБА_5 з якимись особами, тобто квартира вибула з її володіння поза її волі. З жовтня 2006 року вона відновлює своє право власності на квартири і з відповідними заявами неодноразово зверталась до правоохоронних органів та з позовами до суду. Посилаючись на нікчемність правочину ( відсутність волевиявлення власника на відчуження квартири та нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу квартири), який став підставою для укладання наступних договорів купівлі-продажу цієї квартири, позивачка вимагає витребувати на її користь з володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 квартиру з підстав, визначених п.3 ч.1 ст.388 ЦК України.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивачка посилалась на матеріали кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та інших у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України (вчинення шахрайських дій), у якій вона визнана потерпілою (справа перебуває на розгляді Київського райсуду м.Одеси).

Представник ОСОБА_4, не визнаючи позов, посилався на пропуск позивачкою строків позовної давності і просив застосувати наслідки порушення ОСОБА_1 встановленого законом 3-річного строку позовної давності. Крім того, представник третьої особи доводить, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки придбала квартиру за договором купівлі-продажу у ОСОБА_5, який у листопаді 2004 року був єдиним законним власником цієї квартири. Договір купівлі-продажу від 24.11.2004 року до сьогодні є дійсним.

ОСОБА_2 у письмових запереченнях на позов ОСОБА_1 також посилалась на відсутність правових підстав для застосування ч.1ст.388 ЦК до вимог позивачки, посилаючись на не доведення ОСОБА_1 вибуття квартири з володіння не з її волі іншим шляхом та на її - ОСОБА_2- добросовісність набуття права власності на квартиру.

При вищенаведених обставинах суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав:

ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.388 ЦК України « в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом». Тобто, добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Відповідно до ст.215 та ст.216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд встановив, що договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 31.01.2004 року є нікчемним правочином і цей правочин був підставою для укладання наступних договорів купівлі-продажу квартири. Відповідачка ОСОБА_2 є набувачем квартири, але до судових засідань відповідачка не з»являється, підтвердження своїх доводів про те, що вона є добросовісним набувачем квартири доказів не надає.

Ч.1 ст.60 ЦПК визначає, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог (заперечень).

Верховний Суд України у постанові, винесеній по справі за №6-14 цс13 від 16.04.2014 року зазначив « майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею».

Щодо доводів відповідачевої сторони про порушення ОСОБА_1 строків позовної давності. Суд вважає, що позивачка не порушила визначений законом строк позовної давності, оскільки на розгляді судів спори між ОСОБА_1 і відповідачами щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 перебувають з 2006 року.

Керуючись ст. ст.213,214,215 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63 кв.м., в тому числі житловою 37,63 кв.м.

Витребувати на користь ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд через Київський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.