Рішення № 40899064, 25.09.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9071/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В. Провадження № 22-ц/789/965/14 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Хома М. В., Загорський О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»

на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 червня 2014 року,

по справі за позовом ОСОБА_1

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» /надалі «Товариство»/

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся із вимогами до відповідача про стягнення в його користь страхового відшкодування в розмірі 20521,33 грн. - вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Renaut- Latitude, державний номерний знак НОМЕР_1, 2011 року випуску, який 04.10.12 був пошкоджений невстановленими особами у м. Ланівці Тернопільської області та повторно у ніч із 28 на 29 жовтня 2012 року у м. Тернополі (нанесені подряпини лакофарбовому покриттю, пошкоджена передня решітка).

Окрім цього, у відповідності до ст. 625 ЦК України просив стягнути 3495,14 грн. - інфляційних збитків, 860,21 грн. штрафу в розмірі 3 % річних; 4301,05 грн. - неустойки (пені); 48,84 грн. - витрати на повідомлення представника відповідача про дату, час та місце розгляду справи; 707,04 грн. - вартість проведеного експертного дослідження.

Також вказує на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків зобов'язання вважається припиненим, а тому із Товариства слід стягнути сплачені ним страхові платежі в розмірі 5613,36 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.06.14 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства в користь позивача 32558,97 грн. з яких: 17533,33 грн. страхове відшкодування за договором № 046.0337105.116 від 21.05.13; 3495,14 грн. - інфляційні збитки; 860,21грн. - штраф в розмірі 3 % річних; 4301,05 грн. - неустойки (пені); 5613,36 грн. - сплачених страхових платежів; 48,84 грн. - витрати на повідомлення представника відповідача про дату, час та місце розгляду справи за допомогою телеграми; 707,04 грн. - вартість проведеного експертного дослідження. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути приватному акціонерному товариству СК «Альфа Страхування» пошкоджену решітку радіатора (№ деталі 62 31 093 06 R). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства в користь держави 325,58 грн. судового збору.

ПАТ СК «Альфа Страхування» звернулося з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 11.06.14, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Порушення вбачає в тому, що висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Вказує, що суд не з'ясував обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, дав невірну оцінку доказам, оцінив їх вибірково, а не у їх сукупності, чим порушив вимоги ст. 212 ЦПК України.

Зазначає, що судом не враховано умов договору страхування, а саме того, що із застрахованим автомобілем відбулося два страхових випадки, а у відповідності до договору кожен страховий випадок має різні індивідуальні умови розрахунку виплат і, саме тому недопустимо об'єднувати два страхових випадки в один.

Указує, що по першому страховому випадку відповідачем сплачені усі суми у відповідності до умов договору й для уникнення подвійних виплат при настанні другого страхового випадку було відмінусовано з рахунку СТО № 532 вже оплачені деталі та роботи за першим випадком.

На думку апелянта, суд безпідставно відхилив клопотання про проведення експертного дослідження, на вирішення якого ставилось питання про визначення розміру збитку по кожному страховому випадку окремо.

Також зазначає, що суд неправомірно стягнув з відповідача 5613,36 грн. сплачених позивачем страхових платежів, оскільки договір не припинений, а також невірно застосована відповідальність на підставі ст. 625 ЦК України за невиконання боржником грошового зобов'язання та пеню.

У судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.

У відповідності до ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути спір у їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, судова колегія вважає, що скаргу слід задовольнити, виходячи із наступних мотивів.

У силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам процесуального закону рішення не відповідає з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Renault- Latitude», державний номерний знак НОМЕР_1.

21.05.12 між позивачем, як страхувальником, та ПАТ СК «Альфа - Страхування», як страховиком, укладено договір добровільного страхування вказаного наземного транспорту № 046.0337105.116. /по тексту «Договір»/.

За його умовами відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми у порядку і на умовах, передбачених Договором, а ОСОБА_1 зобов'язався своєчасно сплатити страховий платіж і виконати інші обов'язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 5 Договору предметом страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «Renaut- Latitude)), д.н.з. НОМЕР_1, 2011 року випуску, який був придбаний в автосалоні ТОВ «ТерАвтоЦентр» 24.04.12, без попередньої експлуатації (новий).

При укладенні вказаного договору страхування за програмою «каско» визначений об'єм відшкодування в сумі 200000,00 грн. Одночасно передбачені ризики, у тому числі: ДТП, протиправні дії третіх осіб, пожежа, стихійне лихо.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони Договору дійшли згоди між собою, взяли на себе обов'язки по його виконанню.

Судом установлено, що 04.10.12 у м. Ланівці Тернопільської області сталася страхова подія - невстановленими особами пошкоджено лакофарбове покриття автомобіля внаслідок нанесення подряпин.

05.10.12 позивач звернувся до Товариства із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у якій просив перерахувати страхове відшкодування готівкою по системі «Альфа-експрес» згідно із розрахунком експерта компанії.

До заяви долучено акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 05.10.12.

Вартість збитків визначена ТОВ «ТеркоАвтоІнтернешнл» і відображена у рахунку на оплату № 483 від 09.10.12, й вони склали 10910,00 грн.

Сторонами у Договорі обумовлено спрощену систему відшкодування збитків (надалі «(ССВЗ)»/ у межах до 4% від страхової суми (п. 9), ліміт якої у даному випадку складає 8000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечував щодо такого порядку виплати страхового відшкодування.

Слід зазначити, що франшиза за Договором становить 0,25%, що від страхової суми складає 500,00 грн.

Тобто, до відшкодування підлягала сума 7500,00 грн.

Відповідно до ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Страховою сумою відповідно до даної статті та ст. 9 Закону "Про страхування" визнається грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Тобто страхова сума - це максимально можливий розмір виплат страховика в разі настання страхового випадку. Фактична страхова виплата не може бути більше розміру страхової суми. Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Згідно із п.15.5.2 Договору виплата страхового відшкодування у даному випадку здійснювалася у два етапи: 75% від висновків калькуляції/ акту авто товарознавчої експертизи / рахунку СТО; на другому етапі, у разі надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт, факт оплати за виконані відновлювальні (ремонтні) роботи та огляд відновленого (відремонтованого) ТЗ, здійснюється перерахунок та остаточна виплата страхового відшкодування.

Із витягу з відомості № 330 від 29.10.12 виплат страхового відшкодування встановлено, що позивачу сплачено 5500,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відновив транспортний засіб після страхового випадку 04.10.12.

Аналізуючи умови договору та обставини справи, судова колегія приходить до переконання, що судом першої інстанції дано невірний аналіз встановленим фактичним даним, що є порушенням норм процесу, і, відповідно, це потягло невірне застосування норм матеріального права.

Так, у силу п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Тобто, сторони договору за взаємною згодою погоджують умови договору, що в даному випадку відбулося між сторонами спору.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначалося, що відповідач прострочив сплату страхового відшкодування, тим самим порушив умови договору.

Дійсно, сплату проведено 29.10.12, із простроченням, хоча за умовами зобов'язання слід було провести 24.10.12 (у 15-ти денний термін з моменту оцінки вартості та передачі усіх необхідних документів страховику (09.10.12), як це передбачено Договором.

Відповідальність за неналежне виконання або ж прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором та цивільним законодавством, однак позивач не звертався з такими вимогами до відповідача.

Із огляду на встановлені обставини судова колегія вважає, що відповідачем виконано свої обв'язки по виплаті страхового відшкодування за страховим випадком, який стався 04.10.12.

Твердження суду першої інстанції про те, що Договором не передбачено відшкодування за спрощеною системою відшкодування збитків (ССВЗ) у межах до 4% від страхової суми, є неспроможними й суперечать фактичним даним, оскільки п. 9 Договору містить пряму вказівку на це й підпис ОСОБА_1 на Договорі підтверджує те, що останній погодився на такі умови.

Також, заперечуючи собі, суд використав п. 9 Договору, зазначивши, що максимальний ліміт відшкодування при використанні ССВЗ не може перевищувати 20000,00 грн., а тому позивач, отримавши пошкодження на 10910,00 грн., мав право на їх повне відшкодування.

Такі твердження є хибними, так як страхова сума визначена сторонами у розмірі 200000,00 грн., а тому 4% від страхової суми складає 8000,00 грн. (п. 9 Договору).

Щодо страхової події, яка мала місце у ніч із 28 на 29 жовтня 2012 року, то рішення суду першої інстанції в цій частині також не відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Установлено, що у ніч із 28 на 29 жовтня 2012 року застрахований автомобіль позивача повторно був пошкоджений невстановленими особами.

Характер пошкоджень:

- тримач номерного знаку відсутній;

- номерний знак передній відсутній;

- капот пошкодженна лакофарбованого покриття;

- переднє ліве крило подряпина пошкодження лакофарбованого покриття;

- передня ліва дверка подряпина;

- задня ліва боковина подряпини;

- накладка заднього бампере подряпини;

- кришка багажника подряпини;

- передня права дверка подряпини;

- переднє праве крило вм'ятини, пошкодження ЛФП;

- накладка переднього бампера подряпини;

- решітка радіатора;

- крило заднє ліве - подряпини лакофарбованого покриття (багато численні);

- бампер задній - подряпини пофарбованого покриття з лівої та правої сторони, в центральній верхній частині;

- кришка багажного відсіку - подряпини пофарбованого покриття з правої сторони.

29.10.12 позивач звернувся із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у якій просив перерахувати страхове відшкодування СТО згідно поданого рахунку.

На підтвердження суми матеріального збитку останній надав рахунок на оплату № 532 від 29.10.12, виконаний ТОВ «ТеркоАвтоІнтернешнл». Вартість збитків згідно із вказаним рахунком склала 16132,00 грн.

При розгляді даної заяви Страховиком виявлено, що окрім пошкоджень заподіяних автомобілю при другому страховому випадку до рахунку включені пошкодження за першим страховим випадком.

При порівнянні розрахунків СТО № 483 та № 532 встановлено, що у рахунку № 532 окрім нових пошкоджень, продубльовані пошкодження по першому страховому випадку, а саме:

- панель капота переднього - подряпини лакофарбованого покриття в лівому нижньому куті деталі;

- двері передні ліві - подряпин лакофарбованого покриття;

- крило заднє ліве - подряпини лакофарбованого покриття;

- бампер задній - подряпини лакофарбованого покриття з лівої та правої сторони, в центральній верхній частині;

- кришка багажного відсіку - подряпини лакофарбованого покриття.

Умовами Договору передбачено, що у випадку, коли надані документи суперечать один одному або не дають можливості однозначно з'ясувати обставини, причини, характер, розмір збитків, особу, винну в настанні страхової події, строк прийняття рішення може бути продовжений до 60-ти робочих днів з дати отримання страхового документа для з'ясування обставин страхового випадку, про що страховик повідомляє страхувальника (п. 15.2 Договору).

14.11.12 відповідач повідомив позивача про продовження строку прийняття рішення до 60-ти робочих днів з дати отримання останнього документа (лист № 0768-11).

05.12.12 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 3532,46 грн., за мінусом вартості ремонтних робіт за страховим випадком від 05.10.12.

Дані кошти 05.12.12 перераховані на рахунок TOB «Терко Авто Інтернешнал», про що останнє надало довідку. Також у довідці зазначено, що ремонт автомобіля не проводився. Сплата вказаних коштів підтверджується платіжним дорученням № 26045 від 05.12.12.

Оцінюючи встановлені обставини та дії сторін Договору, колегія суддів не знаходить порушень зобов'язань відповідачем при відшкодуванні страхових платежів позивачу щодо страхової події, яка сталася 28-29.10.12.

У свою чергу, на вимогу позивача проведено експертно-автотехнічне дослідження й висновком № 38/13-22 від 12.02.13 визначено розмір матеріального збитку, завданого транспортному засобу, який склав 26021,33 грн.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права щодо відшкодування спричиненої позивачу шкоди, а саме: невірно визначено правовідносини, й застосовано норми права, які не підлягали застосуванню.

Суд фактично застосував положення глави 82 ЦК України, хоча, як зазначалося вище, слід було застосовувати умови Договору та норми ЦК України, які регулюють виконання зобов'язань.

Тому, рішення суду щодо позовних вимог про стягнення із відповідача в користь позивача 17533,33 грн. страхового відшкодування є незаконним й підлягає до скасування і, у відповідності до ст. 309 ЦПК України, слід постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених вимог за їх безпідставністю.

Щодо решти вимог позивача,. то вони також є безпідставними з огляду на таке.

У силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, боргових зобов'язань відповідача перед позивачем не має, а якщо й має, то позивачем не доведено, як цього вимагає ст. 60 ЦПК України, які саме боргові зобов'язання в межах Договору повинне нести Товариство. Із такими вимогами ОСОБА_1 до суду не звертався.

Тому відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних й рішення суду у цій частині слід скасувати й постановити нове, яким відмовити у задоволенні зазначених вимог.

Із огляду на вищенаведене не підлягає до задоволення й вимога про стягнення 4301,05 грн. неустойки (пені), яку суд першої інстанції стягнув у відповідності до ст.ст. 997, 550 ЦК України.

Також, суд першої інстанції безпідставно стягнув із відповідача 5613,36 грн. сплачених позивачем страхових платежів.

Так, у силу ч. 1 ст. 997 ЦК України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

Пунктами 17.2 - 17.6 Договору передбачено порядок та процедуру припинення.

Позивач 06.01.13 подав Товариству заяву про розірвання договору, зазначивши, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору просить вважати договір розірваним із 21.01.03. Також вказав, що претензій з приводу повернення сплачених ним страхових сум не має.

Судова колегія приходить до переконання, що вказана заява є вимогою про розірвання Договору.

У відповідності ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договором не передбачено його одностороннє розірвання. У судовому порядку він не розривався.

Заява про дострокове припинення договору на умовах, передбачених п. 17.2 Договору, ОСОБА_1 не подавалася.

Тому суд безпідставно визнав Договір припиненим і стягнув сплачені позивачем страхові платежі.

Рішення у цій частині також підлягає до скасування, як таке, що не відповідає вимогам процесуального та матеріального законодавства. Вимоги позивача у цій частині є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення. Рішення суду слід скасувати й постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Витрати по розгляду спору, із врахуванням положень ст. 88 ЦПК України, слід покласти на позивача, стягнувши із нього в користь Товариства 173,95 грн. (понесені останнім при апеляційному оскарженні) і в користь держави 347,91 грн. судового збору.

При цьому, судова колегія виходила із розміру заявлених вимог 34791,09 грн.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Альфа Страхування» задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 червня 2014 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким відмовити за безпідставністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Альфа Страхування» про стягнення коштів.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Альфа Страхування» 173,95 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь держави 347,91 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.Й. Демкович