Рішення № 40898383, 14.10.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Справа № 754/10322/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2014 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Грегуль О.В.

при секретарі - Фідрі Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувшись до суду з вищевказаним позовом, вимоги якого уточнювались у процесі розгляду справи, просить виселити відповідача разом з неповнолітньою дитиною з АДРЕСА_1, яка була предметом іпотеки та на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив про його задоволення.

Представник третьої особи, вважає позовні вимоги безпідставними.

Відповідач - ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився і доказів про поважність причин своєї неявки, суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи, неодноразово повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи, письмовими доказами.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи по суті за відсутності відповідача, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2.

З урахуванням положень ст. ст. 74-77, 169, 224 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно за відсутності відповідача, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії витягу із статуту позивача, попереднє найменування позивача, було закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

18.07.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого відповідачу був наданий кредит.

18.07.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем укладено договір іпотеки за умовами якого відповідач у забезпечення виконання своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, передав в іпотеку належну йому на праві власності: АДРЕСА_1.

Відповідно до наявної у матеріалах справи, копії заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2011 року на АДРЕСА_1, як на предмет іпотеки, звернуто стягнення.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статтей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, провадиться у порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили саме про отримання відповідачем, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, за місяць письмової вимоги позивача про звільнення АДРЕСА_1, позивач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.

Доводи представника позивача про направлення позивачем відповідачу, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, вимоги про добровільне виселення, не свідчить про отримання відповідачем, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, цієї вимоги про добровільне виселення.

З урахуванням викладеного, правові підстави для задоволення позову, відсутні.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, то відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-11, 209, 213-215, 224-228 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Понесені публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати, покласти на позовом публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: