Ухвала суду № 40898272, 10.10.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-6164/14

Справа № 760/20112/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі суду: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Назарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

У Х В А Л И В :

17.09.2014 року представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

З метою забезпечення позову позивач просить накласти арешт на:

- все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3, яке належить йому на праві приватної та часткової власності та заборонити ОСОБА_3 виїжджати за кордон та на територію тимчасово окупованого Криму;

- майно Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у розмірі 27 945,53 грн. та заборонити службовим особам Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», а саме голові правління СДТВ «Глобус» ОСОБА_5 виїжджати за кордон та на територію тимчасово окупованого Криму.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що 05.11.2013 року близько 14 годині громадянин України ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «Форд» д.н. НОМЕР_1, в м. Києві по вул. Героїв Севастополя, 37, здійснив зіткнення з автомобілем Позивача марки «Ніссан» д.н. НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень автомобіля Позивача. Вина відповідача підтверджується постановою Солом»янського районного суду м.Києва від 25.11.2013 р.

Зазначає, що ні ОСОБА_3, який застрахував свою цивільну відповідальність перед третіми особами в СТДВ «Глобус», ні Товариство як страхова компанія, не відшкодували позивачу матеріальну шкоду в розмірі 36 046, 54 грн.

Позивач вважає, що відповідачі можуть зробити спроби позбутися свого майна і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ознайомивши з поданими матеріалами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для застосування позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3, проте доказів в підтвердження та в обґрунтування заявленого клопотання про належність на праві власності відповідного (конкретного) майна відповідачу-1, не зазначає.

Крім того, позивачем не надано обґрунтування та доказів в підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, у спосіб зазначений заявником, існує реальна загроза утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Окрім того, вимога позивача про заборону відповідачам у виїзді за межі України та на територію тимчасово окупованого Криму, не підлягає задоволенню.

Ст. 152 ЦПК України передбачає способи забезпечення позову, серед яких встановлення заборони у виїзду за межі України чи на окуповану територію, не передбачено.

Суд вважає, що заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову , що випливає з ч.2 ст. 152 ЦПК України, оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Вказані вище висновки суду підтверджуються Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Так, згідно п. 7 Вказаної Постанови, заява про забезпечення позову шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України підлягає вирішенню відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, а не в порядку забезпечення позову передбаченого ст. 152-152 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: