Постанова № 40897824, 01.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа№ 910/19443/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Закутнєв А.В. - дов. б/н від 15.07.2014р.

від відповідача: Майструк Є.С. - дов. б/н від 28.07.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013р. (дата підписання 25.11.2013р.)

по справі № 910/19443/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контанго трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче

об'єднання «Еко-Плюс»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення

виконання боржником грошового зобов'язання,

ціна позову 19 084, 41грн.

В судовому засіданні 01.10.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Контанго Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» про стягнення 19 084, 41 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 209216 від 11.09.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 0, 60 грн. заборгованості, 7 145, 10 грн. пені та 11 938, 71 грн. 25% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2013р. у справі №910/19443/13 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контанго Трейд» 60 коп. боргу, 11 938, 71 грн. 25 % річних з простроченої суми, 7 145, 10 грн. пені, 1 720, 50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» 14.07.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Скрипки І.М., суддів Шаптали Є.Ю., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. колегією суддів у зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 09.09.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2014р., зобов'язано позивача надати суду докази оплати відповідачем поставленого йому позивачем товару за спірними накладними (банківські виписки по рахунку тощо), детальний розрахунок суми заборгованості, пені та 25 % річних з зазначенням дат поставок товару та його вартості, настання строку оплати по кожній окремій накладній з урахуванням положень Договору № 209216 від 11.09.2012р. та зазначенням дат проведення відповідачем оплат поставленого товару по кожній накладній.

16.09.2014р. представником позивача надано суду для долучення до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості та банківські виписки, на підтвердження здійснених відповідачем проплат (клопотання вих. № 1609/14-04 від 16.09.2014р.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.10.2014р., зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо виставлення відповідачеві рахунків № 449 від 19.12.2012р., № 459 від 26.12.2012р., № 458 від 26.12.2012р., № 464 від 28.12.2014р., № 468 від 28.01.2012р., які зазначені як підстава для здійснення оплат товару у додатково наданих 16.09.2014р. позивачем документах; надати пояснення, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, оплата по яким проводилась у спірний період (з наданням відповідних доказів).

25.09.2014р. від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.10.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому не заперечував наявність заборгованості в розмірі 0, 60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.10.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контанго Трейд» (позивач, постачальник по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» (відповідач, покупець по договору) укладено договір поставки нафтопродуктів № 209216, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у погоджені терміни, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього, нафтопродукти, що іменуються далі по тексту - товар. Кожний додаток є окремою згодою, укладеною в рамках даного договору згідно діючого законодавства України. Кожний наступний додаток не відміняє і не призупиняє дію попередніх додатків ні повністю, ані в частині, якщо в ньому не передбачено інше. Всі додатки, складені сторонами протягом всього терміну дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Номенклатура товару, його кількість і ціна встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору на підставі заявки покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 2.1. договору товар поставляється погодженими партіями, згідно із заявками покупця на поставку тієї чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надана письмово (факсом або електронною поштою з врахуванням умов п. 8.7. договору) з підписом і печаткою уповноваженої особи з боку покупця. Відповідно до погодженої заявки сторони укладають у письмовій формі додатки з підписом і печаткою відповідної сторони на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним договором. Додатки, оформлені належним чином, є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін.

Відповідно до п. 2.2. договору поставка товару (кожної окремої партії товару) здійснюється в строк, який сторони визначають у відповідних додатках на кожну окрему партію товару.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого товару покупцем впродовж всього терміну дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах і накладних документах, а також у відповідних додатках на кожну окрему партію товару.

В разі несвоєчасної оплати товару (не оплати) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов'язання. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за даним договором (п. 4.1. договору).

Цей договір, згідно п. 7.1., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього. Умови цього договору можуть бути змінені лише за згодою сторін шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

На виконання умов договору між сторонами було підписано додатки до договору № 1 від 19.12.2012р, № 2 від 26.12.2012р., № 3 від 28.12.2012р., № 4 від 28.12.2012р., № 5 від 03.01.2013р., № 6 від 04.01.2013р., № 7 від 14.01.2013р., № 8 від 16.01.2013р., № 9 від 23.01.2013р., № 10 від 29.01.2013р., № 11 від 04.02.2013р., № 12 від 08.02.2013р., № 13 від 20.02.2013р., № 14 від 26.02.2013р., № 15 від 28.02.2013р., № 16 від 05.03.2013р., № 17 від 06.03.2013р., № 18 від 11.03.2013р., № 19 від 15.03.2013р., № 20 від 15.03.2013р.

Пунктом 5 вказаних додатків до договору сторони погодили умови оплати, а саме: покупець зобов'язується оплатити вартість партії товару, що відображена у відповідному додатку, рахунках та/або накладних документах на товар в розмірі 100% до відповідної дати, вказаної у конкретному додатку до договору.

Пунктом 6 додатків до договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, встановлених в п. 5 відповідного додатку, покупець на вимогу постачальника, крім пені згідно п. 4.1. договору, сплачує також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 25% річних від суми простроченої заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 209216 від 11.09.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 2 181 808, 35 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 566 від 19.12. 2012р. на суму 79 323, 25 грн.;

№ 576 від 26.12. 2012р. на суму 79 323, 25 грн.;

№ 584 від 28.12.2012р. на суму 79 323, 25 грн.;

№ 585 від 28.12.2012р. на суму 73 848, 00 грн.;

№ 586 від 28.12.2012р. на суму 47 376, 75 грн.;

№ 587 від 29.12.2012р. на суму 79 323, 25 грн.

№ 1 від 03.01.2013р. на суму 72 894, 75 грн.;

№ 2 від 04.01.2013р. на суму 78 008, 50 грн.;

№ 8 від 14.01.2013р. на суму 73 032, 00 грн.;

№ 11 від 16.01.2013р. на суму 77 570, 25 грн.;

№ 17 від 23.01.2013р. на суму 73 032, 00 грн.;

№ 20 від 29.01.2013р. на суму 73 032, 00 грн.;

№ 33 від 04.02.2013р. на суму 80 199, 75 грн.;

№ 40 від 08.02.2013р. на суму 74 827, 20 грн.;

№ 52 від 20.02.2013р. на суму 245 892, 00 грн.;

№ 63 від 26.02.2013р. на суму 75 072, 00 грн.;

№ 64 від 26.02.2013р. на суму 80 638, 00 грн.;

№ 73 від 01.03.2013р. на суму 80 462, 70 грн.;

№ 74 від 01.03.2013р. на суму 74 908, 80 грн.;

№ 76 від 05.03.2013р. на суму 74 908, 80 грн.;

№ 80 від 06.03.2013р. на суму 74 908, 80 грн.;

№ 84 від 11.03.2013р. на суму 47 076, 75 грн.;

№ 85 від 11.03.2013р. на суму 74 664, 00 грн.;

№ 95 від 15.03.2013р. на суму 73 929, 60 грн.;

№ 96 від 15.03.2013р. на суму 79 410, 90 грн.;

№ 97 від 18.03.2013р. на суму 79 410, 90 грн.;

№ 99 від 20.03.2013р. на суму 79 410, 90 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 47-73, т. 1).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача - директором Рудь Наталією Вікторівною, повноваження якого підтверджуються довіреностями, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 74-94, т. 1).

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 2 181 807, 75 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а. с. 2-64, т. 2).

Дослідивши вищезазначені банківські виписки, колегія суддів встановила, що як підставу для здійснення оплат товару відповідач зазначав «оплата за ДП згідно договору № 209216 від 11.09.12р.», «оплата за ДП згідно договору №2092216 від 19.09.12р.», «оплата за ДП згідно рах № 449 від 19.12.2012р.», «оплата за ДП згідно рах № 458 від 26.12.2012р.», «оплата за ДП згідно рах №464 від 28.12.2012р.», «оплата за ДП згідно рах № 468 від 28.01.2012р.».

При цьому, з пояснень позивача, наданих суду апеляційної інстанції та прийнятих судом до уваги, вбачається, що на підставі заявки відповідача № 256 від 19.12.212р. позивачем було виставлено рахунок № 449 від 19.12.2012р., на підставі заявки № 257 від 26.12.2012р. - рахунок № 458 від 26.12.2012р., на підставі заявок № 258 від 28.12.2012р. та № 259 від 28.12.2012р. - рахунок № 464 від 28.12.2012р., на підставі заявки № 260 від 28.12.2012р. - рахунок № 468 від 28.12.2012р. Позивач стверджує, що будь-яких інших договорів між сторонами не укладалось, а тому всі оплати в розмірі 2 181 807, 75 грн. були здійснені відповідачем за товар, поставлений згідно договору поставки нафтопродуктів № 209216 від 11.09.2012р.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що відомості, які містяться в банківських виписках, зокрема пункт «призначення платежу», вносяться посадовими особами відповідача, а тому позивач не несе відповідальності за достовірність вказаної інформації.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що всі вищезазначені оплати є оплатами по договору поставки нафтопродуктів № 209216 від 11.09.2012р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію підписаного та скріпленого печаткою відповідача акту звірки взаєморозрахунків за 01.03.2010р. - 31.03.2014р. (а. с. 166-167, т. 1), яку відповідачем було долучено до апеляційної скарги, повернутої ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р.

За даними відповідача, відображеними у вказаному акті звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем складає 0, 60 грн. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.10.2014р. не заперечував наявності у відповідача заборгованості в розмірі 0, 60 грн. за спірним договором.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 0, 60 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки товар, передбачений договором, був повністю та належним чином поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, відповідач зобов'язаний згідно умов договору оплатити поставлений позивачем товар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 0, 60 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 209216 від 11.09.2012р., які підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 145, 10 грн. пені.

Відповідно до п. 4.1. договору в разі несвоєчасної оплати товару (не оплати) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов'язання. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за даним договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 145, 10 грн. пені є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6 додатків до договору № 209216 від 11.09.2012р. сторони погодили, що за порушення строків оплати, встановлених в п. 5 відповідного додатку, покупець на вимогу постачальника, крім пені згідно п. 4.1. договору, сплачує також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 25% річних від суми простроченої заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 1505/13-01, в якій, зокрема просив впродовж 5 робочих днів сплатити 10 386, 83 грн. 25% річних, нарахованих за період з 25.12.2013р. по 14.05.2013р.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачеві було направлено вимогу про сплату лише 10 386, 83 грн. 25% річних за період з 25.12.2013р. по 14.05.2013р., колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення 25% річних підлягають задоволенню лише в розмірі 10 386, 83 грн.

Оскільки позивачем заявлено також вимоги про стягнення 25% річних за період з 15.05.2013р. по 17.07.2013р. в сумі 1 551, 88 грн., а вимога про сплату 25% річних за вказаний період, як це передбачено п. 6 додатків до договору, позивачем не направлялась, відповідно не настав обов'язок відповідача щодо сплати 25% річних за період з 15.05.2013р. по 17.07.2013р., у зв'язку з чим у стягненні 1 551, 88 грн. 25 % річних слід відмовити.

Місцевий господарський суд не звернув увагу вказані обставини справи, не дослідив в повному обсязі умови договору та додатків до нього, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення 25% річних в повному обсязі.

Решта доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, спростовується матеріалами справи.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За обставин викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» з підстав, викладених в ній, не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013р. у справі № 910/19443/13 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 580, 79 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013р. у справі № 910/19443/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013р. у справі № 910/19443/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 16, код ЄДРПОУ 33951273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контанго Трейд» (03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, офіс 517, код ЄДРПОУ 36856141) 0, 60 грн. заборгованості, 7 145, 10 грн. пені, 10 386, 83 грн. 25% річних та 1 580, 79 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позову відмовити.».

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/19443/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 06.10.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

Р.І. Самсін