Рішення № 40897768, 10.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18949/14 10.10.14Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтехніка»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»

про стягнення 264620 грн. 08 коп.

Представники сторін:

від позивача: Нурищенко С.В. - представник за довіреністю б/н від 31.07.2014;

від відповідача: Проценко П.Ю. - представник за довіреністю № 1 від 23.12.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтехніка» з вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» про стягнення 264620 грн. 08 коп. заборгованості за Договором № 028/13 від 06.08.2013, в тому числі 233344 грн. 95 коп. основного боргу, 5628 грн. 84 коп. 3% річних та 25646 грн. 29 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 028/13 від 06.08.2013, не здійснив оплату послуг по видаленню та утилізації твердих побутових і органічних відходів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 233344 грн. 95 коп. Крім того, позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано 5628 грн. 84 коп. 3% річних та 25646 грн. 29 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/18949/14, розгляд справи призначений на 29.09.2014.

29.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.09.2014 представник відповідача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.09.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.10.2014.

07.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

09.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 5628 грн. 84 коп. 3% річних та 25646 грн. 29 коп. інфляційних втрат зважаючи на те, що Додатковою угодою № 3 від 31.12.2013 сторони домовились перенести виконання зобов'язання в частині сплати основного боргу в розмірі 233344 грн. 95 коп. на 2014 рік, а відтак, жодних прострочень чи неналежного виконання зобов'язання з боку відповідача не існує.

У судовому засіданні 10.10.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.10.2014 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 10.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2013 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтехніка» (виконавець) укладено Договір № 028/13, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується власними силами та засобами у 2013 році надати послуги замовникові з видалення та утилізації твердих побутових і органічних відходів із наданих у тимчасове користування контейнерів, встановлених на об'єктах та територіях в терміни, зазначені у графіку надання послуг (дислокації) до даного Договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування послуг - «код ДК 016-2010: 38.11.6 - Послуги підприємств щодо перевезення безпечних відходів (вивіз сміття)». Кількість послуг - 29167 м. куб. та надання у тимчасове використання контейнерів - 300 шт.

Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього Договору становить 1398615 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ 20% - 233102 грн. 66 коп.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 06.08.2013, рахунки замовника, з яких будуть здійснюватися розрахунки за надані послуги: р/р № 35435023001333 (кошти місцевого бюджету), КФК 100203 «Благоустрій міст, сіл, селищ», КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» сума складає 312000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 52000 грн. 00 коп.; р/р № 35440030001333 (кошти міського бюджету), КФК 240900 «Цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади», КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям» сума складає 196281 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 32713 грн. 50 коп.; р/р № 26007060408479, сума складає 890334 грн. 98 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 148389 грн. 16 коп.

Згідно з п. 3.2 Договору, ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Вартість послуг визначається відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.06.2010 № 397 «Про затвердження та погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів та внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.12.2008 № 1723 та від 18.11.2009 № 1298». Вартість послуг може бути змінена в разі зміни діючого законодавства України, діючих тарифів на дані послуги або з припиненням нового регулятивного нормативного акту з обов'язковим письмовим повідомленням і згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством України. Підставою для зміни цін та тарифів на послуги з вивезення та утилізації твердих побутових відходів вважається опублікування та оголошення в засобах масової інформації (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником з р/р 35435023001333 після підписання сторонами акту(ів) виконаних робіт, у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця на умовах відстрочки платежу на термін 10 банківських днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок замовника від головного розпорядника бюджетних коштів; р/р 26007060408479 після підписання сторонами акту(ів) виконаних робіт у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу на термін 10 банківських днів.

Згідно з п. 4.2 Договору, у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк надання послуг - з моменту підписання Договору до 31.12.2013, відповідно до графіку надання послуг (дислокації), який враховує строк надання послуг - в літній період (з травня по вересень) щоденно та в осінньо-весняний період (з жовтня по квітень) з моменту отримання заявки замовника протягом 1-го дня.

Згідно з п. 5.3 Договору, датою виконання послуги є дата підписання замовником акту виконаних робіт.

Факт надання послуг підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п.п. 6.1.1 та 6.1.2 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом виконаних робіт.

Згідно з п. 7.4 Договору, замовник не несе відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг, якщо це спричинено затримкою бюджетного фінансування.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013.

Пунктом 6 статті 40 Закону України «Про державні закупівлі» визначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 3 від 27.12.2013 сторони дійшли згоди продовжити дію Договору № 028/13 від 06.08.2013 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі у 2014 році.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного Договору № 028/13 від 06.08.2013 та Додаткової угоди № 3 від 27.12.2013 позивач протягом серпня 2013 року - червня 2014 року надав послуги з видалення та утилізації твердих побутових і органічних відходів на загальну суму 524887 грн. 41 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін, за серпень 2013 року на суму 69995 грн. 53 коп., за вересень 2013 року на суму 145002 грн. 05 коп., за жовтень 2013 року на суму 31015 грн. 36 коп., за листопад 2013 року на суму 33019 грн. 75 коп., за грудень 2013 року на суму 25002 грн. 17 коп., за січень 2014 року 19832 грн. 95 коп., за лютий 2014 року на суму 19780 грн. 20 коп., за березень 2014 року на суму 21362 грн. 62 коп., за квітень 2014 року на суму 34971 грн. 40 коп., за травень 2014 року на суму 49951 грн. 60 коп. та червень 2014 року на суму 74953 грн. 78 коп.

Факт надання позивачем послуг з видалення та утилізації твердих побутових і органічних відходів за вказаний період на загальну суму 524887 грн. 41 коп. також підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» свої зобов'язання зі сплати послуг за Договором № 028/13 від 06.08.2013 виконало частково на суму 291542 грн. 46 коп., що підтверджується довідкою про надходження коштів від Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтехніка», виданою Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 233344 грн. 95 коп.

Вказаний розмір заборгованості також був визнаний відповідачем у Додатковій угоді № 3 від 27.12.2013, зокрема, у пункті 2 вказаної Додаткової угоди зазначено, що загальна сума заборгованості, яка виникла за рахунок відсутності фінансування з міського бюджету становить 233344 грн. 95 коп. Дана додаткова угода підписана та скріплена печатками уповноваженими представниками сторін.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами сплатити заборгованість, проте Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» заборгованість за Договором № 028/13 від 06.08.2013 у розмірі 233344 грн. 95 коп. не сплатило.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується факт існування заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтехніка» у розмірі 233344 грн. 95 коп. за надані послуги з видалення та утилізації твердих побутових і органічних відходів за Договором № 028/13 від 06.08.2013.

При цьому суд зазначає, що умова Договору, викладена у абз. 1 п. 4.1, відповідно до якої розрахунки проводяться шляхом оплати замовником з р/р 35435023001333 після підписання сторонами акту(ів) виконаних робіт, у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця на умовах відстрочки платежу на термін 10 банківських днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок замовника від головного розпорядника бюджетних коштів, не може розглядатися судом як встановлення строку (терміну) виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова Договору № 028/13 щодо обов'язку відповідача здійснити оплату за Договором в залежності від надходження бюджетного фінансування не містить вказівки на конкретні період, дату або подію, яка має неминуче настати (тобто є такою, яка не залежить від волі сторін).

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в письмових поясненнях по справі, з посиланням на пункти 4.1, 4.2 та 7.4 Договору, щодо відсутності у останнього обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за Договором № 028/13 від 06.08.2013, не приймаються судом до уваги.

Так само, суд критично оцінює положення п. 3 Додаткової угоди № 3 від 27.12.2013, відповідно до якого сторони погодились перенести заборгованість на 2014 рік з подальшою виплатою відповідно до кошторисних призначень, так як вказаною угодою сторони лише встановили намір перенести оплати на 2014 рік, однак сторонами не було погоджено конкретного строку оплати, а отже, вказана умова Додаткової угоди № 3 від 27.12.2013 не може розглядатись судом як зміна строку оплати за Договором № 028/13 від 06.08.2013.

З огляду на вищевказане, враховуючи положення п. 3.1.1 та абз. 2 п. 4.1 Договору № 028/13 від 06.08.2013 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.12.2013) та загальну вартість наданих за Договором послуг (524887 грн. 41 коп.), суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо встановлення сторонами строку оплати за Договором № 028/13 від 06.08.2013, а саме, після підписання акту виконаних робіт на умовах відстрочки платежу на термін 10 банківських днів.

Таким чином, строк оплати за актом виконаних робіт, які є підставою позовних вимог, є таким, що настав, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 233344 грн. 95 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5628 грн. 84 коп. 3% річних за період щодо кожного простроченого платежу окремо з наступного дня, після настання строку оплати, та інфляційні втрати у розмірі 25646 грн. 29 коп., відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви.

Заперечуючи на позовні вимоги в частині стягнення 3% та інфляційних втрат, відповідач зазначив, що жодних прострочень чи неналежного виконання зобов'язання з його боку не було, оскільки Додатковою угодою № 3 від 27.12.2013 сторони погодились перенести заборгованість у розмірі 233344 грн. 95 коп. на 2014 рік з подальшою виплатою відповідно до кошторисних призначень.

Проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування 3% річних та інфляційний втрат має розпочинатись саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та охоплювати весь час прострочення (в межах позовних вимог).

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних втрат є правомірними та такими, що відповідають передбаченим законодавством порядку та умовам нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 3% річних з відповідача в розмірі 5628 грн. 84 коп. та інфляційних втрат в розмірі 25646 грн. 29 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15, корпус А, офіс 3; ідентифікаційний код: 23505151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтехніка» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 21, кв. 413; ідентифікаційний код: 24724487) основний борг в розмірі 233344 (двісті тридцять три тисячі триста сорок чотири) грн. 95 коп., 3% річних в розмірі 5628 (п'ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 84 коп., інфляційні втрати в розмірі 25646 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 29 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5292 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.10.2014

Суддя І.М. Отрош