Рішення № 40897687, 02.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14466/14 02.10.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київгаз»ДоКиївського зоологічного парку загальнодержавного значення Простягнення 2 211 590,66 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Лебедєв Ю.В.

від відповідача: Устименко О.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (далі - позивач) до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (далі - відповідач) про стягнення 1 768 050,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р., у зв'язку з чим позивач заявив вимоги щодо стягнення в судовому порядку 1 670 185,30 грн. основного боргу станом на 09.07.14., 87 633,39 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р. та 10 231,59 грн. трьох відсотків річних за період з 01.11.13. по 09.07.14.

Ухвалою суду від 17.07.14. за даним позовом було порушено провадження у справі № 910/14466/14 та призначено її розгляд на 28.08.14.

15.08.14. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Крім того, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з підстав визначених у відзиві.

Разом з тим, відповідач подав заяву, в якій просить суд скористатися своїм правом, що визначене ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір неустойки, також подав додаткові письмові пояснення у справі.

27.08.14. представник позивача через відділ діловодства суду подав на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 622 959,67 грн. (з яких: 1 511 703,70 - сума основного боргу; 94 758,19 грн. - збитки від інфляції; 16 497,78 грн. - 3 % річних).

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання 28.08.14. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.14. про порушення провадження у справі № 910/14466/14 в повному обсязі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 28.08.14. та невиконання сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.14. про порушення провадження у справі № 910/14466/14 в повному обсязі, суд відклав розгляд даної справи на 11.09.14. та зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи.

09.09.14. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою ПАТ «Київгаз» просить суд стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення 1 999 692,51 грн. (з яких: 1 873 222,10 грн. - основна сума боргу за період з 01.11.2013 р. до 09.09.2014 р., 108 119,68 грн. - інфляційні втрати за період з листопада 2013 р. по серпень 2014 р. та 18 350,73 грн. - три відсотки річних за період з 01.11.2013 р. до 09.09.2014 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р.

Пунктом 3.10. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.14. збільшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.14. проти позову заперечив та заявив клопотання про продовження строку розгляду спору в даній справі, яке суд задовольнив.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 11.09.14. до 30.09.14. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.14. надав суду письмові пояснення по суті справи та підтримав збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.14. позовні вимоги визнав частково.

В даному судовому засіданні суд оголосив перерву до 02.10.14. для дослідження доказів у справі.

02.10.14. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою ПАТ «Київгаз» просить стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення 2 211 590,66 грн. (з яких: 2 082 240,48 грн. - основна сума боргу за період з 01.11.2013 р. до 01.10.2014 р., 108 119,68 грн. - інфляційні втрати за період з листопада 2013 р. по серпень 2014 р. та 21 230,51 грн. - три відсотки річних за період з 01.11.2013 р. до 01.10.2014 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р.

Пунктом 3.10. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник позивача в судовому засіданні 02.10.14. надав суду усні пояснення по суті спору; підтримав збільшені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.10.14. визнав позов в частині суми основного боргу.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/14466/14.

В судовому засіданні 02.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (кредитор) та Київським зоологічним парком загальнодержавного значення (боржник) був укладений договір № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. (надалі - договір), предметом якого є реструктуризація заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором по оплаті послуг з газопостачання за договорами про надання послуг з газопостачання бюджетним споживачам № 211005 від 04.01.2011 р., № 211005 від 03.03.2012 р. та № 211005 від 01.01.2013 р.

Згідно з п. 1.2. договору № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р., сторони визнали та підтвердили, що станом на 01.10.2013 р. у боржника існує заборгованість перед кредитором в розмірі 2 912 147,18 грн., яка підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків між ПАТ «Київгаз» та Київським зоологічним парком загальнодержавного значення.

Розділом 2 договору № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. визначено порядок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 2.2. вищезазначеного договору, боржник має право погасити борг достроково.

Згідно з п. 2.3. договору № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р., у разі виникнення прострочення по сплаті заборгованості за даним договором більше, ніж на два місяці, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та звернутися до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення відповідної заборгованості.

Пунктом 3.2. договору № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. набирає чинності з 01.10.2013 р. та діє до 30.10.2014 р. (п. 5.1. договору).

Додатком до даного договору є акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 29.09.2013 р. на суму 2 912 147,18 грн., який є невід'ємною частиною договору (п. 5.5. договору).

Позивача пояснив суду. що в порушення зобов'язань за договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р.. відповідач припустився прострочення сплати платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за період з 01.11.2013 р. до 09.07.2014 р. у розмірі 1 670 185,30 грн.

За таких обставин ПАТ «Київгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення про стягнення 1 670 185,30 грн. основного боргу станом на 09.07.2014 р., 87 633,39 грн. інфляційних нарахувань за період з 31.12.2013 р. до 30.06.2014 р. та 10 231,59 грн. трьох відсотків річних за період з 01.11.2013 р. до 09.07.2014 р.

02.10.2014 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою ПАТ «Київгаз» просить стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення 2 211 590,66 грн. (з яких: 2 082 240,48 грн. - основна сума боргу за період з 01.11.2013 р. до 01.10.2014 р., 108 119,68 грн. - інфляційні втрати за період з листопада 2013 р. по серпень 2014 р. та 21 230,51 грн. - три відсотки річних за період з 01.11.2013 р. до 01.10.2014 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. Дана заява прийнята судом.

В обґрунтування збільшення позовних вимог ПАТ «Київгаз» надало суду підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2013 р. до 30.09.2014 р. за спірним договором.

Таким чином, оскільки судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, то справа № 910/14466/14 розглядається за новою ціною позову - 2 211 590,66 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що заборгованість Київського зоологічного парку загальнодержавного значення за договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. станом на 01.10.2014 р. становить 2 082 240,48 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2013 р. до 30.09.2014 р. за спірним договором. Крім того, в судовому засіданні 02.10.2014 р. представником відповідача було визнано позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 2 082 240,48 грн. основної суми боргу, а відповідач визнав даний факт, то позов Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про стягнення з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення основної суми боргу за договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. станом на 01.10.2014 р. у розмірі 2 082 240,48 грн., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київгаз» просило суд також стягнути з відповідача 108 119,68 грн. - інфляційні втрати за період з листопада 2013 р. по серпень 2014 р. та 21 230,51 грн. - три відсотки річних за період з 01.11.2013 р. до 01.10.2014 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні нарахування у розмірі 108 119,68 грн. за період з листопада 2013 року по серпень 2014 року.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох річних процентів, судом виявлено допущені арифметичні помилки, у зв'язку з чим суд виконав власні розрахунки цих вимог, наведені в таблиці нижче.

Розрахунок розміру 3 % річних:

Сума заборгованості, грн. Річні % Період прострочення Кількість днів прострочення Сума річних, грн.5 000,003 %01.11.2013 - 19.11.2013 187,405 000,003 %01.12.2013 - 01.01.20143112,7410 000,003 %01.01.2014 - 23.01.20142218,085 000,003 %01.02.2014 - 01.03.20142811,51366 518,403 %01.03.2014 - 01.04.201431933,87728 036,803 %01.04.2014 - 01.05.2014301 795,161 089 555,203 %01.05.2014 - 01.06.2014312 776,131 451 073,603 %01.06.2014 - 17.06.2014161 908,261 408 666,903 %17.06.2014 - 01.07.2014141 620,931 770 185,303 %01.07.2014 - 07.07.20146872,971 670 185,303 %07.07.2014 - 17.07.2014101 372,761 570 185,303 %17.07.2014 - 23.07.20146774,341450 185,303 %23.07.2014 - 29.07.20146715,161 250 185,303 %29.07.2014 - 01.08.20143308,261 611 703,693 %01.08.2014 - 18.08.2014172 251,971 511 703,693 %18.08.2014 - 01.09.2014141 739,491 873 222,083 %01.09.2014 - 09.09.201481 231,711 783 222,083 %09.09.2014 - 16.09.201471 025,961 778 222,083 %16.09.2014 - 18.09.20142292,311 728 222,083 %18.09.2014 - 23.09.20145710,231 723 222,083 %23.09.2014 - 25.09.20142283,271 722 722,083 %25.09.2014 - 26.09.20141141,591 720 722,083 %26.09.2014 - 29.09.20143424,292 082 240,483 %01.10.2014 - 01.10.20140- ВСЬОГО:21 228,39

Таким чином, підлягають стягненню 21 228,39 грн. трьох відсотків річних за період з 01.11.2013 р. до 01.10.2014 р. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № б/н про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2013 р. В іншій частині в розмірі 2,12 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача зменшити розмір заявлених до стягнення санкцій, відповідно до ст. ст. 551 ЦКУ, 233 ГКУ та 83 ГПКУ, оскільки Київський зоологічний парк загальнодержавного значення перебуває у скрутному матеріальному становищі, то господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України)

Згідно з ч. 3. ст. 83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню із сторін, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, у господарського суду відсутні правові підстави застосовувати статті 551 ЦКУ, 233 ГКУ та 83 ГПКУ щодо зменшення розміру інфляційних втрат і трьох відсотків річних, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 32, ідентифікаційний код 02221171) на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-Б, ідентифікаційний код 03346331) 2 082 240 (два мільйони вісімдесят дві тисячі двісті сорок) грн. 48 коп. основної суми богу, 108 119 (сто вісім тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 21 228 (двадцять одну тисячу двісті двадцять вісім) грн. 39 коп. трьох відсотків річних та 44 231 (сорок чотири тисячі двісті тридцять одну) грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко