Ухвала суду № 40896113, 01.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/7027/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника відповідача Копанського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Роздільнянська ОДПІ ГУ Міндоходів Одеської області) про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19.11.2012 р. ТОВ «Ланжерон і К» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС (правонаступник - Роздільнянська ОДПІ ГУ Міндоходів Одеської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172200 від 28.03.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ загальному розмірі 520 013,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протправним та передчасним, оскільки воно було винесено на підставі помилкових висновків акту перевірки, яка, в свою чергу, проводилась за постановою слідчого.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Ланжерон і К» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС 28.03.2012 року №0000172200, яким ТОВ «Ланжерон і К» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 520013,75 грн., в тому числі 416011 грн. за основним платежем та 104002,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС 25.02.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Ланжерон і К» зареєстроване 11.02.2002р. виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ в т.ч. і як платник податків на додану вартість.

В період з 14.02.2012р. по 20.02.2012р. працівниками Роздільнянської МДШ Одеської області, на підставі наказу №157 від 14.02.2012р. та постанови слідчого СОГ СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі від 08.06.2011р., була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Ланжерон і К» з питань правових взаємовідносин з ПП «Кастакс Юг» за період з 01.01.2008 р. по 30.08.2010 р.

За результатами даної перевірки ревізорами складено акт №101-8/23-00/31892908 від 27.02.2012р., яким встановлено порушення підприємством позивача вимог ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2. п.її.7.4.5 п.74 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося в завищенні ТОВ свого податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Кастакс Юг» на загальну суму 423335 грн., в тому числі: за грудень 2009р. - на 333334 грн., за січень 2010р. - на 90001 грн., у зв'язку з чим, було занижено суму податку на додану вартість, належну до сплати у бюджет всього на 416011 грн., в тому числі за грудень 2009 року - на суму 316044 грн., за січень 2010 року - на 99967 грн., та завищено від'ємне значення з ПДВ за січень 2010 року на 7324 грн.

Такі висновки відповідачем було обґрунтовано тим, що позивачем було включено у грудні 2009 року та січні 2010 року до складу свого податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Кастакс Юг» на загальну суму 423335 грн.

На підставі цього акту перевірки, уповноваженою особою МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року №0000172200, яким ТОВ «Ланжерон і К» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 520013,75 грн., в тому числі - 416011 грн. - за основним платежем та 104002,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що спірні податкові повідомлення-рішення, відповідно до п.86.9 ст.86 ПК України, є протиправними і передчасними.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує з п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

А як видно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідно до положень п.75.1.2 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також отримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у т.ч. за результатами перевірок інших платників податків.

При чому, відповідно до вимог п.79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77,78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Крім того, згідно з п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з приписів п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку отримання постанови суду (ухвал суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Так, зі спірного Акту перевірки №101-8/23-00/31892908 від 27.02.2012р. видно, що дана перевірка ТОВ «Ланжерон і К» була проведена ревізорами Роздільнянської МДПІ Одеської області саме на підставі постанови ст.слідчого СОГ СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі від 08.06.2011 року про призначення документальної позапланової перевірки, винесеної в порядку КПК в рамках розслідування кримінальної справи №201201100012, порушеної відносно директора ПП «Кастакс Юг» ОСОБА_2 за ст.ст.27 ч.5, ст.212 ч.3 КК Країни.

Але, при чому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні як копія вироку по цій справі, так і будь-які відомості щодо стадії цього кримінального провадження та щодо питання яким саме чином це провадження стосується підприємства позивача. Не було надано цих документів і представником відповідача на вимогу судів 1-ї та 2-ї інстанцій.

Відповідно до положень ст.23-1 КПК України, орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов. Не пізніш як у місячний строк по поданню має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка надіслала подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів, передбачених ст.ст.254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Слід вказати, що згідно з приписами ст.114 КПК України, постанови слідчого є обов'язковими для виконання для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Отже, реалізуючи вказаний процесуальний примус, начальник Роздільнянської МДПІ Одеської області і видав наказ №157 від 14.02.2012р. про призначення позапланової виїзної документальну перевірки ТОВ «Ланжерон і К».

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що керівник МДПІ, в даному випадку, не мав як права, так і достатніх підстав, за результатами вказаної перевірки виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту приписів п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, т.б. проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали ж перевірки, в цьому випадку, разом із висновками органу ДПС передаються до правоохоронного органу, що призначив цю перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Крім того, п.58.4 ст.58 ПК України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, з матеріалів справи та аналізу наведених норм ПК України слідує, що оскільки проведення позапланової перевірки підприємства позивача було здійснено саме в рамках кримінальної справи, тобто остання була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, і доказів ухвалення по даній справі вироку суду та набрання ним законної сили як на час виставлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на час розгляду справи по суті представником відповідача не надано, судова колегія доходить до аналогічного висновку, що при винесенні та направленні позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом не були враховані вимоги п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, згідно яких, за результатами такої перевірки він не мав права їх виносити до набрання законної сили обвинувальним вироком суду по вказаній кримінальній справі.

При цьому, судова колегія вважає недоцільним дослідження у даній справі фактичності і реальності спірних господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки такі обставини в подальшому можуть суттєво вплинути на результати розслідування кримінальної справи, в рамках якої відповідачу і було доручено провести цю перевірку.

Також, слід звернути увагу й на те, що саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції цих норм матеріального права орієнтує Вищий адміністративний суд України в своїх постановах від 05.09.2012р. по справі №К/9991/42479/12, від 12.09.2013р. по справі №К/800/29362/13, від 17.03.2014р. по справі №К/800/23154/13 та ухвалі від 29.07.2013р. по справі №К/9991/75574/12.

Окрім того, судова колегія зазначає, що податковий орган, до того ж, в даному випадку діяв і всупереч правової позиції з цього питання Державної податкової служби України, висвітленої у листі ДПС України від 31.07.2012 року №20727/7/10-0217/2986, яка, в свою чергу, теж орієнтує підпорядковані органи ДПС України на неможливість винесення податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за ініціативою органів досудового слідства.

Таким чином, з огляду на викладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду 1-ї інстанції щодо передчасності ухвалених податковим органом оскаржуваних рішень, які, до того ж були прийняті на підставі помилкового застосування норм матеріального права, що не відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України, а тому, відповідно, останні підлягають скасуванню.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що таке рішення не позбавляє податковий орган в подальшому, після ухвалення вироку по вищезгаданій кримінальній справі, знову повернутися до цього питання.

Але, одночасно, апеляційний суд звертає увагу ще й на положення ст.61 Конституції України, згідно зі місту яких, юридична відповідальність має виключно індивідуальний характер.

До того ж, відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко