Постанова № 40896087, 01.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 808/4053/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., при секретарі судового засідання Стратулат С.В.; за участю представників від позивача - Косової Н.Г., від відповідача - Дяченко Ю.Т. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» (далі - позивач, ТОВ «ЗСЗ») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.06.2014 №0001541503, №0001531503.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність трактування норм податкового законодавства відповідачем, які на думку податкового органу встановлюють прямий зв'язок між сплатою ПДВ, надходження до бюджету та відшкодування такого податку. Контролюючий орган зазначає, що ці етапи нерозривно пов'язані між собою і право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичні надмірній сплаті податку, а не із самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ. З такою думкою позивач не згоден, у зв'язку з тим, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктам господарювання. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. З урахування вище зазначеного вважає податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0001541503, №0001531503 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 36920 від 29.09.2014) зокрема зазначає, що чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

На підставі вище викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0001541503, №0001531503 прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами статей 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 22.04.2014 по 16.05.2014, згідно п. 78.2 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі наказу № 386 від 22.04.2014 та відповідно до направлень № № 232,233 від 22.04.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗСЗ» з питань достовірності нарахування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 112 930 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9014787946 від 20.03.2014) та правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість у сумі 112 930 грн., відображеного в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9008692534 від 20.02.2014), з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2014 року № 9009136214 від 21.02.2014 та № 9010592494 від 28.02.2014.

За результати перевірки складено Акт № 74/1530/33920601 від 23.05.2014.

Висновками акту перевірки встановлені порушення ТОВ «ЗСЗ» вимог:

- п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті бюджетного відшкодуванню у лютому 2014 року на суму 112 930 грн.;

- п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, розділу V, VІ Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме: завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, у т.ч.: за січень 2014 року у сумі 1 483 611 грн., за лютий 2014 року у сумі 108 267 грн.

На підставі акту перевірки № № 74/1530/33920601 від 23.05.2014 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- форми «В1» № 0001531503 від 06.06.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 112 930 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 56 465 грн.;

- форми «В4» № 0001541503 від 06.06.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 226 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2014 №0001541503, №0001531503 позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року № 9014787946 від 20.03.2014 та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, відповідно до яких бюджетному відшкодуванню підлягає сума у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів задекларована у розмірі 112 930 грн.

Податковим органом встановлено, що на формування показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за січень-лютий 2014 року вплинуло здійснення операцій з придбання з податком на додану вартість товарно-матеріальних цінностей та послуг (р.10.1 податкової декларації з ПДВ), а саме: оплати комунальних послуг, вартість електроенергії, придбання шліф кругів, футеровки, дизпаливо та бензин А-95.

Основними постачальниками за рахунок яких у січні 2014 року сформований податковий кредит були:

ВАТ «Запоріжжяобленерго»: 37,7% загальної суми податкового кредиту у січні 2014 року, 31,5% загальної суми податкового кредиту у лютому 2014 року, сформованого на підставі договору постачання електричної енергії № 154 від 01.12.2006;

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»: 15,1% загальної суми податкового кредиту у січні 2014 року, 10,4% загальної суми податкового кредиту у лютому 2014 року, сформованого на підставі договору № ТП-ПР-11114 від 10.12.2012;

ТОВ «Укрест»: 7,7% загальної суми податкового кредиту у січні 2014 року, сформованого на підставі договору купівлі-продажу № 16-63ЗСЗ від 01.12.2009;

ТОВ «УБМ»: 7,6% загальної суми податкового кредиту у січні 2014 року, 7,0% загальної суми податкового кредиту у лютому 2014 року, сформованого на підставі договору № 20/5 від 20.05.2010.

ТОВ «КСК- Альянс»: 3,2% загальної суми податкового кредиту у січні 2014 року, 7,8% загальної суми податкового кредиту у лютому 2014 року, сформованого на підставі договору поставки № 8 від 10.01.2011

ТОВ «НВО «Південенерго Груп»: 8,8 % загальної суми податкового кредиту у січні 2014 року, сформованого на підставі договору № 119 від 03.12.2013.

Інші постачальники за січень 2014 року, що становить 19,9% від суми податкового кредиту за січень 2014 року; інші постачальники за лютий 2014 року, що становить 43,3% від суми податкового кредиту за січень 2014 року. Всі товари використані у виробництві.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надані суду видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, рахунки-фактури, які містяться в матеріалах справи (т. 2,3,4,5).

Податковим органом по вищезазначеним підприємствам (контрагентам позивача) направлені запити на проведення зустрічної звірки від 26.03.2014 № 7620/7/08-30-15-03, № 7621/7/08-30-15-03, № 7633/7/08-30-15-03, № 7630/7/08-30-15-03, № 7632/7/08-30-15-03.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що у зв'язку з тим, що неможливо простежити сплату по ланцюгу постачання товарів та послуг, відсутня можливість підтвердити суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації з ПДВ за січень 2014 року - 46 892 грн.

Так, у судовому засіданні представник відповідача вказала, що на момент складання акту перевірки № 74/1530/33920601 від 23.05.2014 жодної відповіді на направлені запити відповідачем не отримано, що фактично і стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тобто, із пояснень представник відповідача судом встановлено, що оскаржувані рішення винесені відповідачем оскільки ним не отримана інформація на направлені запити на проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентами (ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», ТОВ «Укрест», ТОВ «УБМ», ТОВ «КСК- Альянс», ТОВ «НВО «Південенерго Груп») складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні».

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередні контрагенти позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, податковий орган в акті перевірки зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за січень 2014 року в розмірі 2692 грн., за лютий 2014 року в розмірі 8625 грн. за рахунок придбання пально-мастильних матеріалів, використання яких в межах господарської діяльності не підтверджено наданими для перевірки первинними та обліковими документами.

Відповідач зазначає, що в ході перевірки не можливо встановити призначення та використання придбаного пального у господарській діяльності, встановлено використання пального без господарської мети, що призвело до зайвого списання палива та витратам коштів, які підприємство повинно було сплатити від здійснення своєї основної діяльності, чим було завищено розмір податкового кредиту за січень 2014 року, та в подальшому суму бюджетного відшкодування за лютий 2014 року у розмірі 2682 грн.

Відображені у акті перевірки недоліки встановлені у подорожніх листах свідчать про неповне заповнення форми бланку, а не про відсутність господарської діяльності позивача.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Закону України № 3565 від 05.07.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» в тексті Закону України «Про автомобільний транспорт» виключено слова «дорожній лист» в зв'язку з чим, наявність даного документа у водія припинило бути обов'язковим. Таким чином підприємство, керуючись ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність і Україні» та п.п. 2.4., 2.7 наказу Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» має право самостійно розробити, виготовити та використовувати форму подорожніх листів, за допомогою комп'ютерної або копіювальної техніки. Такі самостійно розроблені форми та порядок їх використання мають бути затверджені наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Наразі, подорожні листи не є документами сурової звітності. Податковий кодекс України не містить в собі норми про конкретні форми первинних документів а робить посилання на правила ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.) Таким чином, це надає право платнику податку застосовувати будь-яку форму подорожнього листа, за умови що вона відповідає загальним вимогам до первинних документів визначеним в ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу з результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 06.06.2014 №0001541503, №0001531503.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» (код ЄДРПОУ 33920601) судовий збір у розмірі 363,24 (триста шістдесят три гривні 24 копійки) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Суддя Ю.В.Калашник