Постанова № 40896078, 16.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р. Справа № 804/8949/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представників позивача - Гусак О.Л.

представника відповідача - Мадалиць В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Новоолександрівська заготконтора» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.07.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом приватного підприємства «Новоолександрівська заготконтора» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2014 року № 0000032201, № 0000042201, № 0000052201, № 0000062201, № 0000072201.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 13.05.2014 року № 4/04-10-22-01/32859589 винесено податкові повідомлення - рішення від 05.06.2014 року № 0000032201, № 0000042201, № 0000052201, № 0000062201, № 0000072201. Позивач з зазначеними рішеннями не погоджується, вважає їх безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 13.05.2014 року № 4/04-10-22-01/32859589.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Приватне підприємство «Новоолександрівська заготконтора» зареєстроване як юридична особа 17.09.2004 року та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

17.03.2014 року та 21.03.2014 року старшим слідчим з ОВС 3-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР МГУ Міндоходів - Центрального офісу з ОВП підполковником податкової міліції Турчак А.Б. в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 32012040040000010 від 11.12.2012 року винесено постанови про призначення документальної перевірки ПП «Новоолександрівська заготконтора» за 2011-2013 роки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства щодо повноти та своєчасності сплати податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів по результатам фінансового - господарських операцій з ТОВ «Союз-Лівс», ТОВ «Валісей».

22.04.2014 року начальником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено наказ № 35 «Про документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Новоолександрівська заготконтора».

13.05.2014 року працівниками Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 4/04-10-22-01/32859589 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Новоолександрівська заготконтора» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Союз-Лівіс» та ТОВ «Валісей» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року».

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.п. 135.5.4 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму - 154 580,56 грн., в тому числі:

1 квартал 2011 року 69 305,57 грн.;

2 квартал 2011 року 50 568,9 грн.;

3 квартал 2011 року 34 706,09 грн.;

2. п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України завищено розмір податкового кредиту в розмірі 112 014,9 грн., а саме:

- за січень 2011 року в розмірі 26 748,96 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Валісей»)

- за лютий 2011 року в розмірі 23 472,47 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за квітень 2011 року в розмірі 7 891,50 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за червень 2011 року в розмірі 28 752,63 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за липень 2011 року в розмірі 68,09 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за серпень 2011 року в розмірі 10 031,23 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за вересень 2011 року в розмірі 15 050,02 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

що призвело до порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та призвело до заниження суми ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 112 014,9 грн., а саме:

- за січень 2011 року в розмірі 26 748,96 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Валісей»)

- за лютий 2011 року в розмірі 23 472,47 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за квітень 2011 року в розмірі 7 891,50 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за червень 2011 року в розмірі 28 752,63 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за липень 2011 року в розмірі 68,09 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за серпень 2011 року в розмірі 10 031,23 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

- за вересень 2011 року в розмірі 15 050,02 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Лівс»)

Не погодившись з висновками вказаного акту позивачем 26.05.2014 року подано письмові заперечення на нього.

Листом від 02.06.2014 року № 13733/10/04-10-22-01 позивача повідомлено про розгляд його заперечень, за результатами якого висновки акту перевірки залишено без змін.

05.06.2014 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000032201, яким позивачу визначено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 106 593,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 85 275 грн. та за штрафними санкціями - 21 318,75 грн., № 0000042201, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану в розмірі 739 грн., відображеного в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року № 9009151878 від 20.10.2011 року, № 0000052201, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44322 грн., в т.ч. за основним платежем - 29 548 грн. та за штрафними санкціями - 14 774 грн., № 0000062201, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану в розмірі 7 573 грн., відображеного в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року № 9003483832 від 19.05.2011 року, № 0000072201, яким позивачу визначено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності в розмірі 43 130 грн., в т.ч. за основним платежем - 28 753 грн. та за штрафними санкціями - 14 377 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом приватному підприємству «Новоолександрівська заготконтора» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування валових витрат та податкового кредиту суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

З акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали обставини, встановлені в ходів досудового слідства в кримінальному провадженню № 32012040040000010 від 11.12.2012 року, а саме: засновники та директора ТОВ «Союз Лівс» та ТОВ «Валісей» не здійснювали ніякої фінансово-господарської діяльності, ніяких первинних та бухгалтерських документів не підписували та не складали.

Окрім того, в акті перевірки податковим органом зроблено висновки про юридичну дефектність первинних документів та зазначено, що до перевірки не було надано сертифікати/технічні паспорти на товар, що суперечить вимогам ст. 655, 656, 658 ЦК України.

З урахуванням вищезазначених обставин податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, валових витрат та, як наслідок, заниження сплати суми податку на додану вартість та про заниження податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи 31.03.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Союз Лівс» (виконавець) було укладено договір № 3103-01, за умовами якого замовнику надавались послуги з перевезення автомобілем вантажним - для перевезення худоби та ізотермічним фургоном.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти виконаних робіт від 30.04.2011 року, від 30.06.2011 року, рахунок № 71 від 30.04.2011 року, податкова накладна від 30.04.2011 року № 71, рахунок № 376 від 30.06.2011 року, податкова накладна № 376 від 30.06.2011 року.

31.03.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Союз Лівс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 3103-2.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: накладні № 5 від 01.04.2011 року, № 276 від 22.06.2011 року, № 75 від 01.07.2011 року, № 9 від 01.08.2011 року, № 323 від 30.08.2011 року, № 326 від 31.08.2011 року, № 342 від 22.09.2011 року, № 343 від 23.09.2011 року, № 344 від 23.09.2011 року; податкові накладні № 5 від 01.04.2011 року, № 276 від 22.06.2011 року, № 75 від 01.07.2011 року, № 9 від 01.08.2011 року, № 323 від 30.08.2011 року, № 326 від 31.08.2011 року, № 342 від 22.09.2011 року, № 343 від 23.09.2011 року, № 344 від 23.09.2011 року.

Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями № 118 від 21.06.2011 року, № 119 від 22.06.2011 року, № 127 від 11.07.2011 року.

Окрім того, в ході здійснення перевірки податковим органом досліджено також господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Валісей» та встановлено, що 01.11.2010 року між ПП «Новоолександрівська заготконтора» (замовник) та ТОВ «Валісей» (виконавець) було укладено договір № 0111-03, за умовами якого замовнику надавались послуги з перевезення автомобілем вантажним - для перевезення худоби та ізотермічним фургоном та договір купівлі - продажу № 0111-02, за умовами якого продавець (ТОВ «Валісей») зобов'язувалось передати у власність покупцеві (ПП «Новоолександрівська заготконтора») товар.

Факт виконання умов вказаних договорів підтверджується рахунком № 265 від 31.01.2011 року, накладними від 13.01.2011 року № 259, від 05.01.2011 року № 354, актами виконання робіт від 05.01.2011 року, від 06.01.2011 року, від 13.01.2011 року, від 14.01.2011 року, від 18.01.2011 року, від 19.01.2011 року, від 20.01.2011 року, від 21.01.2011 року, від 27.01.2011 року, від 28.01.2011 року, від 28.01.2011 року, від 31.01.2011 року.

Оплата здійснена відповідно до платіжних доручень № 21 від 28.01.2011 року, № 22 від 01.02.2011 року, № 33 від 16.02.2011 року, № 35 від 18.02.2011 року, № 102 від 02.06.2011 року, № 103 від 03.06.2011 року, № 105 від 09.06.2011 року, № 106 від 10.06.2011 року, № 108 від 19.09.2011 року, № 828 від 20.06.2011 року.

Щодо викладених у акті перевірки обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Порядок проведення податковим органом перевірок та оформлення результатів її проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України (статті 75 - 86) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року (далі - Порядок № 395).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 86 цього Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.5.).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6.).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7.).

Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пункт 2.3.2.2.).

Недоліків або помилок при оформленні первинних документів позивача, які були досліджені податковим органом в ході здійснення з перевірки, з його контрагентами постачальниками не зазначено.

Висновки податкового органу ґрунтуються фактично на встановлених в ході досудового слідства кримінального провадження № 32012040040000010 від 11.12.2012 року обставинах.

Тобто з акту перевірки неможливо дійти висновку про будь-яке порушення позивачем вимог податкового законодавств при формуванні податкового обліку.

Судом здійснено дослідження наданих первинних документів та не виявлено недоліків або помилок в їх оформленні.

Позивачем надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і всі інші документи якими оформлені дані операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Окрім того, з наданих до матеріалів справи судом встановлено, що придбаний позивачем товар було реалізовано ТОВ «Український м'ясокомбінат», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «ЄКО», ТОВ «ЄКО» Константиновка, ТОВ «ЄКО» м. Димитрів, ДОТ «Лісова казка», ТОВ «Деміс Агро», ПрАТ «Агро-Союз».

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Отже, з огляду на вказане, висновок відповідача про завищення податкового кредиту є безпідставним і необґрунтованим, оскільки реальність господарських операцій по укладеному правочину підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував податковий кредит на підставі первинних документів та податкової накладної, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивач складав свою податкову звітність з без відповідного підтвердження первинними документами.

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток.

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з вказаних податків.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає податкові повідомлення-рішення від 05.06.2014 року № 0000032201, № 0000042201, № 0000052201, № 0000062201, № 0000072201 протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «Новоолександрівська заготконтора» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2014 року № 0000032201, № 0000042201, № 0000052201, № 0000062201, № 0000072201.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 22.09.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 22.09.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля