Постанова № 40895560, 09.10.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4018/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області , Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання відмови незаконною, визнання дій неправомірними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому (далі - УПФ України у м.Хмельницькому, позивач) звернулось в суд з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, Першого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (залучена до участі в справі ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2014) про: визнання незаконною відмову начальника управління державної виконавчої служби від 19.08.2014 №042-13/1592; задоволення скарги управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на постанову начальника Першого відділу державної виконавчої служби ХМРУЮ від 07.07.2014 за №26674/03-32; скасування постанови начальника Першого відділу державної виконавчої служби ХМРУЮ від 07.07.2014 №26674/03-32; визнання неправомірними дій державного виконавця при виконанні вимог про сплату боргу №Ф-201 від 13.05.2013; скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2014 ВП №39001409.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.10.2014 позовну заяву управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, Першого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання відмови незаконною, визнання дій неправомірними, скасування постанов та зобов'язання вчинити дії в частині задоволення скарги управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на постанову начальника Першого відділу державної виконавчої служби ХМРУЮ від 07.07.2014 №26674/03-32 залишено без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що УПФ України у м.Хмельницькому 19.06.2013 направлено до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції для виконання вимогу УПФ України у м.Хмельницькому про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за №Ф-201 від 13.05.2013 по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сумі 1288,80 грн.. В заяві про відкриття виконавчого провадження позивачем зазначено розрахунковий рахунок для перерахування коштів НОМЕР_1 ВАТ "Державний ощадний банк України". На адресу позивача 18.06.2014 надійшла постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2014 ВП №39001409 по ОСОБА_1 на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV в редакції, чинній на час виникненя спірних правовідносин (далі - Закон №606-XIV) у зв'язку з тим, що борг сплачено. Зазначає, що на рахунок УПФ України у м.Хмельницькому, який вказаний в заяві про відкриття виконавчого провадження і у виконавчому документі (вимозі) №201 від 13.05.2013 по ОСОБА_1 сума боргу у розмірі 1288,80 грн. не надходила ні від боржника, ні з рахунків державної виконавчої служби. Як наслідок, вважає, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. 09.10.2014 до суду від представника УПФ у м.Хмельницькому надійшло клопотання (вх.№31582 від 09.10.2014), відповідно до якого уточнює позовні вимоги: просить скасувати постанову по виконавчому провадженню №39001409 від 26.05.2014 про закінчення виконавчого провадження по ОСОБА_1; справу слухати за відсутності представника УПФУ у м.Хмельницькому. Дане уточнення приймається судом.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. 09.10.2014 до суду від представника відповідачів надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову (вх.№31578 від 09.10.2014), відповідно до яких в задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі. Зазначає, що одночасно із виконавчим провадженням ВП №39001409 за вимогою УПФ України у м.Хмельницькому №Ф0201 від 13.05.2013, на примусовому виконанні перебували вимога №Ф-597 від 19.02.2012 про стягнення з ОСОБА_1 4572,42 грн. (ВП №37095600) та №Ф-597 від 28.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 1194,03 грн. (ВП №39001657). Відповідно до ст.33 Закону №606-XIV усі 3 виконавчих провадження по стягненню коштів з ОСОБА_1 було об'єднано у зведене виконавче провадження ВП №25224901. 07.10.2013 державним виконавцем в ході примусового виконання вимог УПФУ було винесено постанову про арешт виявлених транспортних засобів боржника. 07.05.2014 ОСОБА_1 прибув до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції з метою встановлення причин затримання одного з його транспортних засобів. Боржнику було додатково повідомлено про перебування на примусовому виконанні вимог УПФ України у м.Хмельницькому та роз'яснено про неможливість звільнення майна з-під арешту без сплати заборгованості перед стягувачем. Того ж дня ОСОБА_1 приніс квитанції, відповідно до яких здійснив наступні платежі: 4572,42 грн. - квитанція №2973.201.1 від 07.05.2014, 1194,03 грн. - квитанція №2973.220.3 від 07.05.2014, 1288,80 грн. - квитанція №2973.220.4 від 07.05.2014. Таким чином боржник здійснив платежі у чіткій відповідності із сумами заборгованості, зазначеними у виконавчих документах. Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Оскільки боржником сплачено усі суми, які підлягали стягненню, державним виконавцем 26.05.2014 правомірно винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень, що в подальшому підтверджено матеріалами перевірки дій державного виконавця начальником Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та начальником Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області. Зазначає, що Законом №606-XIV на державного виконавця не покладено обов'язку по додатковій перевірці фактичного виконання виконавчих документів за наявності у нього оригіналів квитанцій, які підтверджують повну сплату заборгованості. Проти уточнення позовних вимог позивача (вх.№31582 від 09.10.2014) представник відповідачів не заперечує та просить розглянути справу без участі відповідачів, що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні позивача.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі від 18.09.2014 разом з інформацією про процесуальні права та обов'язки сторін, копіями адміністративного позову та доданих до нього документів, повістки надіслані на адресу третьої особи згідно реєстрації, та повернуті до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи, що позивач, відповідачі та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представник позивача, представник відповідачів подали спільне клопотання про розгляд справи без їх участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 КАС України перешкод для розгляду справи, а також з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що на примусовому виконанні у першому міському відділі державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції перебувала вимога УПФ України у м.Хмельницькому №201 від 13.05.2013 про стягнення 1288,80 грн. з ОСОБА_1.

22.07.2013 державним виконавцем першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39001409 з примусового виконання вимоги УПФ України у м.Хмельницькому №201 від 13.05.2013 та встановлено строк для добровільного виконання, а саме - в семиденний строк.

07.05.2014 державним виконавцем Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, відповідно до якої виконавче провадження №39001409 з примусового виконання вимоги УПФ України у м.Хмельницькому №201 від 13.05.2013 приєднано до зведеного виконавчого провадження №43225685 (вимоги УПФ України у м.Хмельницькому №Ф-597 від 19.02.2012, №597 від 28.05.2013), яке веде Перший міський відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції.

08.05.2014 державним виконавцем Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн.. 14.05.2014 державним виконавцем, в зв'язку з не виконанням в добровільному порядку вимоги УПФ України у м.Хмельницькому №201 від 13.05.2013, керуючись ст.28 Закону №606-XIV, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 128,88 грн..

26.05.2014 державним виконавцем Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV, у зв'язку з сплатою боргу відповідно до квитанції №2973.220.4 від 07.05.2014.

Позивач не погоджуючись з такими діями державного виконавця подав скаргу на ім'я начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на постанову про закінчення виконавчого провадження №39001409 від 26.05.2014 винесену державним виконавцем по примусовому виконанню вимоги №201, виданої 13.05.2013 УПФ України у м.Хмельницькому.

Як наслідок, постановою начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 03.07.2014 дії державного виконавця Рожика Є.М. по примусовому виконанню вимоги №201 виданої 13.05.2013 УПФ України у м.Хмельницькому про стягнення з ОСОБА_1 1288,800 грн. визнано такими, що не суперечать законодавству; у задоволенні скарги відмовлено.

Позивач, скориставшись правом передбаченим п.4 ст.83 Закону №606-XIV (оскарження постанови керівнику вищестоящого органу) подав скаргу на ім'я начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області, з вимогою задовольнити скаргу позивача на постанову начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 07.07.2014 та скасувати дану постанову.

За результатами розгляду, начальником управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області позивачу було відмовлено в скасуванні постанови про закінчення виконавчого провадження (рішення-лист від 19.08.2014) та зазначено, що в результаті проведених державним виконавцем дій боржником самостійно сплачено на рахунок стягувача - УПФ України у м.Хмельницькому (№37190104002220 у ГУ ДКС України у м.Хмельницькому) борг в сумі 1288,80 грн., що підтверджується квитанцією 2973.

За результатами розгляду клопотання заст.начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції щодо повернення помилково перерахованих коштів ФОП ОСОБА_1, ДПІ у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області листом від 21.08.2014 №17479/10/22-25-17-01 повідомило, що відповідно ч.4 наказу Міндоходів України від 09.09.2013 №450 "Про затвердження Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 №1601/24133 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок №450) повернення коштів здійснюється у випадках надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів (далі - кошти) на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів. До сум помилково сплачених коштів не включаються суми авансових платежів, сплачені відповідно до абз.2 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями. Згідно ч.5 Порядку №450 повернення коштів у випадках, передбачених п.4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів, яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів. Також згідно ч.6 Порядку №450 у разі наявності у платника єдиного внеску заборгованості зі сплати єдиного внеску або фінансових санкцій за іншими рахунками, повернення надміру або помилково сплачених коштів здійснюється після погашення платником такої заборгованості. Станом на 21.08.2014 за ФОП ОСОБА_1 по особовому рахунку по єдиному соціальному внеску платіж 71040000 рахується недоїмка в сумі 7884,54 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, досліджуючи правомірність позовних вимог, суд враховує наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом №606-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2014 ВП №39001409 прийнята з підстав сплати боргу згідно квитанції №2973.220.4 від 07.05.2014 про сплату 1288,80 грн.. Відповідачі вважають, що зазначена квитанція є доказом повної і фактично сплати заборгованості.

Суд встановив, що в заяві УПФ України у м.Хмельницькому від 19.06.2013 про відкриття виконавчого провадження та у вимозі про сплату боргу №Ф-201 від 13.05.2013 зазначені реквізити для перерахування коштів, зокрема - р/р НОМЕР_1 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 315784, код ЄДРПОУ 01526313. Оглядом квитанції №2973.220.4 від 07.05.2014 встановлено, що кошти ОСОБА_1 в розмірі 1288,80 грн. сплачено на р/р 37192204002225, отримувач - ДПІ у м.Хмельницькому, тобто на інший рахунок ніж зазначено у вищезазначених документах.

Згідно з п.11 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 №3593/5 та постановою правління Пенсійного фонду України від 26.12.2011 №39-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2011 за №1523/20261, у разі самостійної сплати коштів боржником державний виконавець з'ясовує з органами Пенсійного фонду України відповідність платежу реквізитам виконавчого документа. Для цього державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після отримання розрахункових документів про сплату боргу звертається до органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів надати письмове підтвердження сплати відповідної суми боргу.

Таким чином, обов'язок державного виконавця щодо з'ясування відповідності платежу з органами Пенсійного фонду України виникає у разі самостійної сплати коштів боржником, що має місце в даному випадку.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, державний виконавець передчасно дійшов висновку про фактичне та повне виконання боржником зобов'язання за виконавчим документом та не перевірив інформацію про сплату боргу у стягувача (УПФ України у м.Хмельницькому).

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону №606-XIV, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно п.4 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №450, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 за №1601/24133 (далі - Порядок №450) повернення коштів здійснюється у випадках: надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів (далі - кошти) на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів. До сум помилково сплачених коштів не включаються суми авансових платежів, сплачені відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону.

Відповідно до п.5 Порядку №450, повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі- заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів.

Пунктом 6 Порядку №450 встановлено, що структурний підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, одержавши від платника заяву, у строк не більше п'яти робочих днів проводить перевірку викладених у ній даних та у разі необхідності вимагає від платника та його посадових осіб надання додаткових документів, інформації та пояснень. У разі наявності у платника єдиного внеску заборгованості зі сплати єдиного внеску або фінансових санкцій за іншими рахунками, повернення надміру або помилково сплачених коштів здійснюється після погашення платником такої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що державний виконавець помилково виходив з того, що квитанція №2973.220.4 від 07.05.2014 є належним доказом, який засвідчує фактичне виконання виконавчого документа та в порушення вимог п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом ч.ч.4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача, з врахуванням уточнення, є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 12, 14, 41, 49, 51, 71, 86, 94, 104, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (ВП №39001409) про закінчення виконавчого провадження від 26 травня 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк