Постанова № 40895434, 10.10.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2014 року Справа № 803/1796/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представників позивача Карпука А.С., Сиротюк Н.В., Сорокопуда М.О.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» (ПрАТ «Шацьке РТП») звернулося з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (Ковельська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2014 року №0003682200 та №0003692200.

В обґрунтування позову позивач вказав, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті Ковельською ОДПІ на підставі висновків акта позапланової виїзної перевірки від 03 липня 2014 року №411/03-06-22-0090576 про порушення підприємством норм податкового законодавства, що призвело до завищення валових витрат на нарахування процентів за випущеними облігаціями на 1079806,00 грн. за період квітень 2011 року - червень 2012 року, а також заниження податку на додану вартість (ПДВ) за лютий 2014 року на 64909,00 грн. у зв'язку із не проведенням умовного постачання товарів.

Позивач такі висновки вважає необґрунтованими та вказав, що для підтвердження валових витрат, пов'язаних із нарахуванням та виплатою відсотків за випущеними облігаціями, надав усі первинні документи, що підтверджують право на формування витрат в розумінні підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (ПК України). Також вказав, що право на формування податкового кредиту у сумі 19885,05 грн. підтверджено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, а тому висновки відповідача про порушення підприємством вимог статті 184 ПК України є хибними.

З наведених підстав позивач вважає, що донарахування податковими повідомленнями-рішеннями від 23 липня 2014 року № 0003692200 - грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 258948,00 грн. (241838,00 грн. основний платіж та 17110,00 грн. штрафна санкція) та № 0003682200 - грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 97363,50 грн. (64909,00 грн. основний платіж та 32454,50 грн. штрафна санкція) є незаконним, а тому ці рішення підлягають скасуванню.

У письмовому запереченні проти позову відповідач його вимог не визнав (а.с.104-105). В обґрунтування заперечення вказав, що проведеною позаплановою перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 241838,00 грн.: ПрАТ «Шацьке РТП» не підтвердило первинними документами витрати на нарахування процентів за випущеними облігаціями у сумі 1079806,00 грн. у другому-четвертому кварталі 2011 року, першому півріччі 2012 року. Відтак, податковим повідомленням-рішенням від 23 липня 2014 року № 0003692200 Ковельською ОДПІ нараховане грошове зобов'язання у сумі 241838,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Також перевіркою встановлено заниження ПДВ за лютий 2014 року на 64909,00 грн. Так свідоцтво платника ПДВ анульовано позивачу 30 червня 2012 року. 10 січня 2014 року він знову зареєструвався платником ПДВ. У декларації за лютий 2014 року позивач не здійснив умовне постачання товарів/послуг, суми ПДВ з вартості яких були включені до складу податкового кредиту за лютий 2011 року в розмірі 22125,00 грн., за червень 2011 року - 22899,00 грн., за жовтень 2011 року - 19885,05 грн. (всього 64909,05 грн.) та які не були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності на дату анулювання реєстрації платника ПДВ. Податкові зобов'язання за такими товарами не були нараховані платником після узгодження сум ПДВ у судовому порядку - з моменту набрання судовими рішеннями законної сили. Відповідач вважає, що в порушення статей 254, 255 КАС України, пункту 184.7 статті 184 ПК України позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ за лютий 2014 року на 64909,00 грн., а тому нарахування грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 23 липня 2014 року № 0003682200 є правомірним.

З наведених підстав відповідач в задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримують та просять його вимоги задовольнити повністю; представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, дійшов переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як платник податків в Ковельській ОДПІ, якою у період з 17 червня по 25 червня 2014 року на підставі наказів від 17 червня 2014 року № 604, від 23 червня 2014 року № 615, направлень від 17 червня 2014 року № 130/22, №131/22, №132/17, від 24 червня 2014 року № 133/22, №134/22 проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Шацьке РТП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 16 червня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 03 липня 2014 року № 411/03-06-22-00902576 (а.с.10-75, далі - акт перевірки). За висновками акта перевірки ПрАТ «Шацьке РТП» порушено пункти 138.1, 138.2, підпункт 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 241838,00 грн., в тому числі за другий-четвертий квартали 2011 року на 173399,00 грн., за півріччя 2012 року на 68439,00 грн. Також в порушення пункту 184.7 статті 184 ПК України занижено ПДВ на 64909,00 грн. за лютий 2014 року.

На підставі акта перевірки, відповідно до розрахунку штрафних санкцій (а.с.7) 23 липня 2014 року Ковельською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003692200 (а.с.107), яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 258948,00 грн. (241838,00 грн. основний платіж та 17110,00 грн. штрафна санкція) та № 0003682200 (а.с.106) про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 97363,50 грн. (64909,00 грн. основний платіж та 32454,50 грн. штрафна санкція).

При вирішенні справи судом рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень перевірялися на відповідність критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у тому числі, чи є рішення відповідача обґрунтованими, безсторонніми, чи дотримано балансу між наслідками таких рішень та цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Так з урахуванням підстав позову та обґрунтування заперечення проти позову спір між сторонами щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2014 року № 0003692200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 258948,00 грн. існує щодо підтвердження ПрАТ «Шацьке РТП» витрат за нарахованими відсотками за випущеними облігаціями.

Висновки акта перевірки обґрунтовані встановленим перевіркою фактом відображення у рядку 06.3 «Фінансові витрати» декларації з податку на прибуток за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року витрат у сумі 1079806,00 грн. на нарахування процентів за випущеними облігаціями, у тому числі за другий-четвертий квартали 2011 року у сумі 753908,00 грн., за півріччя 2012 року у сумі 325898,00 грн. Розрахунки за нарахованими відсотками за облігаціями відображено по балансовому рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», облік витрат, пов'язаних із нарахуванням таких відсотків, відображено по балансовому рахунку 952 «Інші фінансові витрати».

Оскільки документи для підтвердження таких витрат не надано, то Ковельська ОДПІ дійшла висновку про зайве включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, суми нарахованих відсотків за облігаціями на загальну суму 1079806,00 грн. (а.с.17-18).

Позивач же стверджує, що для перевірки надано документи, що дають підстави для формування витрат відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України.

Дослідженими у судовому засіданні деклараціями з податку на прибуток за другий-четвертий квартал 2011 року (а.с.142-145), друге півріччя 2012 року (а.с.151-154) підтверджується відображення фінансових витрат у сумі 753908,00 грн. та у сумі 325898,00 грн. відповідно. З додатку 5 до акта перевірки (а.с.69-71), пояснень представників сторін встановлено, що відображені в цих деклараціях фінансові витрати становлять виключно нараховані відсотки за облігаціями.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138 статті 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року № 415 (далі - Положення № 31), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 року за №610/12484, фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Під запозиченням розуміються позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

За правилами пункту 4 Положення № 31 фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Отже, з наведеного слідує, що витрати на нарахування відсотків за випущеними облігаціями є фінансовими витратами платника податків того періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями).

Відповідач не встановив, що витрати на виплату відсотків за облігаціями є фінансовими витратами, що капіталізуються.

Спір між сторонами щодо права віднесення до складу витрат витрати на виплату відсотків за облігаціями відсутній.

Разом з тим, пунктом 138.2 статті 138 ПК України обумовлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Недотримання цієї умови позбавляє платника податків права на відображення витрат в податковому обліку.

Актом перевірки встановлено, що в бухгалтерському обліку ПрАТ «Шацьке РТП» обліковуються операції за довгостроковими облігаціями на суму 5600000,00 грн. терміном погашення 30 вересня 2015 року (свідоцтво Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 17 вересня 2009 року).

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач (емітент) випустив іменні відсоткові облігації у без документарній формі у кількості 5600 штук на суму 5600000, 00 грн. Послуги з обслуговування випуску облігацій від імені та за рахунок емітента доручено ВАТ «Перший інвестиційний банк» - платіжному агенту, у тому числі здійснювати на підставі зведеного облікового реєстру, складеного на дати початку чергових відсоткових виплат, розрахунок необхідної суми для погашення та/або виплати доходу по облігаціях (копія договору на обслуговування випуску цінних паперів від 10 червня 2009 року № О-02/09 на а.с.123-124). 17 липня 2009 року Волинським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України видане свідоцтво № 1/03/2/09, що засвідчує випуск облігацій ПрАТ «Шацьке РТП» (а.с.127). Відповідно до договорів розміщення облігацій від 21 жовтня 2009 року № 21/10/09-1, № 21/10/09-2 облігації продані покупцям (а.с.125-126).

Протоколом засідання Спостережної ради ВАТ «Шацьке РТП» від 17 квітня 2009 року №2 (а.с.200-211, далі - протокол № 2) було затверджено перелік осіб, серед яких емітент має намір розмістити облігації (пункт 3.6), встановлено право власників облігацій на отримання номінальної вартості облігацій при погашенні та відсотковий дохід відповідно до встановлених у цьому рішенні строків (пункт 3.5), порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями (пункт 3.8). Згідно із вказаним протоколом сьома - тринадцята виплата відсотків припадає на період, охоплений перевіркою позивача. Як передбачено протоколом № 2, відсотки за облігаціями нараховуються відповідно до визначених відсоткових періодів, при цьому на період квітень-грудень 2011 року - січень-червень 2012 року (період перевірки) припадає восьмий-дванадцятий відсоткові періоди. Виплати відсоткового доходу здійснюються через платіжного агента ВАТ «Перший інвестиційний банк» на підставі зведеного облікового реєстру рахунків власників облігацій, який складається депозитарієм на момент закінчення операційного дня, що передує дню початку відповідної виплати відсоткового доходу за облігаціями та надається емітенту на день початку виплати або на наступний за днем початку виплати робочий день. Виплата доходів здійснюється шляхом перерахування коштів на банківські рахунки власників облігацій (а.с.205-207), тобто, платіжним агентом за рахунок коштів емітента.

Таким чином, з аналізу зазначених документів та з урахуванням норм Положення №31 нарахований (сплачений) власникам облігацій через платіжного агента відсотковий дохід є витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями).

У судовому засіданні з пояснень представників позивача встановлено, що у такому порядку і здійснювалося відображення витрат, пов'язаних із нарахуванням відсотків за облігаціями; у бухгалтерському та податковому обліках; фактична виплата таких відсотків здійснюється у міру наявності коштів, при цьому наявні заборгованість перед власниками облігацій.

Для проведення перерахування коштів для здійснення восьмого-дванадцятого відсоткового платежу платіжним агентом виписано розрахунки від 01 липня 2011 року №02/09-8ОБЛ, від 03 жовтня 2011 року № 02/09-9ОБЛ, від 04 січня 2012 року № 02/09-10ОБЛ, від 02 квітня №02/09-11ОБЛ, від 02 липня 2012 року № 02/09-12ОБЛ на загальну суму 1344705,60 грн. (а.с.173-177).

Згадані розрахунки містять реквізити, які надають їм сили первинного бухгалтерського документу згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують нараховані витрати (визнані зобов'язання) позивача на сплату відсотків за облігаціями та дають правові підстави для включення цих витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як фінансових витрат; вони викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відносини між платіжним агентом та емітентом після виплати (часткової виплати) відсоткового доходу власникам облігацій за кожним відсотковим періодом оформляються шляхом підписання актів прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

В матеріалах справи наявні копії рішень Шацького районного суду від 07 грудня 2012 року (справа № 0317/1081/2012, № 0317/1082/2012), від 27 червня 2013 року (справа №170/518/13-ц), що набрали законної сили, про стягнення з ПрАТ «Шацьке РТП» на користь власників облігацій заборгованості з виплати відсоткового доходу у сумі 942139,31 грн. за період з 01 січня 2010 року по 10 квітня 2013 року, у сумі 438823,79 грн., 462390,91 грн. за другий-тринадцятий відсоткові періоди (а.с.158-165). Виконання рішень здійснюється в примусовому порядку органами державної виконавчої служби, про що свідчать копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 серпня 2013 року (а.с.157), розпорядження начальника відділу державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції про перерахування коштів стягувачам - власникам облігацій (а.с.182-193).

Оскільки стягнення коштів для виплати відсоткового доходу власникам облігацій у період, що підлягав перевірці, здійснювалося у судовому порядку, то зрозуміло, що платіжні доручення про перерахування позивачем як емітентом коштів платіжному агенту для їх розподілу відповідно до зведеного облікового реєстру рахунків та на підставі виставлених банком розрахунків, відсутні. В свою чергу, зазначені вище розпорядження про розподіл коштів позивача, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчих документів у межах зведеного виконавчого провадження, є доказами безпосереднього погашення заборгованості з виплати відсотків за облігаціями, що стягнуті за рішеннями суду.

За викладених обставин суд вважає, що позивач підтвердив відображені в податковому обліку фінансові витрати, пов'язані з виплатою відсотків за облігаціями.

Відповідно до пункту 85.2, 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З додатка 3 до акта перевірки (а.с.72-75) вбачається, що для підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, позивачем надані журнали-ордери, відомості на рахунках, головні книги за 2011-2012 роки, оборотно-сальдові відомості, виписки по банківських рахунках, договори, угоди, контракти, первинні документи. Зважаючи на ту обставину, що акт відмови ПрАТ «Шацьке РТП» надати документи, які вимагалися під час перевірки посадовими особами відповідача, суду не надано, то слід дійти висновку, що документи, пов'язані із нарахуванням відсоткового доходу ним були надані.

Наведене свідчить, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень без достатніх на те правових підстав не взято до уваги надані позивачем до перевірки первинні документи, і як наслідок, протиправно виключено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у сумі 1079806,00 та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 241838,00 грн.

Суд також не погоджується з доводами Ковельської ОДПІ про заниження ПрАТ «Шацьке РТП» податкового зобов'язання з ПДВ у лютому 2014 року на суму 64909,00 грн.

Так судом встановлено, що позивач з 24 липня 1997 року по 30 червня 2012 року був платником ПДВ (свідоцтво від 24 липня 1997 року № 2490714, від 16 червня 2011 року №100339486). Свідоцтво платника ПДВ анульовано 30 червня 2012 року у зв'язку реєстрацією ПрАТ «Шацьке РТП» платником єдиного податку.

Довідкою Ковельської ОДПІ від 08 жовтня 2013 року №116/22-00902576 документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності відображення показників у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року в частині повноти визначення податкового зобов'язання по товарах/послугах, необоротних активах, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту, що не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на дату анулювання реєстрації платника ПДВ, встановлено, що ПрАТ «Шацьке РТП» виписало податкову накладну від 29 червня 2012 року № 16 на умовне постачання товарів з обсягом продажу 17372,00 грн., в тому числі ПДВ 3474,48 грн., з урахуванням залишку запасів, необоротних активів, що не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Порушень в частині повноти визначання податкового зобов'язання товарах/послугах, необоротних активах, суми ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту, що не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на дату анулювання реєстрації платника ПДВ, не встановлено (а.с.195-199).

Відповідачем також було встановлено, що за результатами розгляду у судовому порядку адміністративних справ про оскарження ПрАТ «Шацьке РТП» податкових повідомлень-рішень Ковельської ОДПІ (справи №2а/0370/1399/11, №2а/0370/2846/11, №2а/0370/1055/12), підтверджено правомірність формування ПрАТ «Шацьке РТП» податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 22125,00 грн., за червень 2011 року у сумі 22899,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 19885,05 грн. (а.с.29-31).

Відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що для ПрАТ «Шацьке РТП» постанови судів в силу вимог 254, 255 КАС України є обов'язковими та підлягають виконанню. А тому після узгодження вказаних сум з моменту набрання судовими рішеннями законної сили відповідно до підпункту 184.7 статті 184 ПК України позивачу необхідно було у лютому 2014 року (у перший податковий період після реєстрації його платником ПДВ) провести нарахування податкового зобов'язання (всього 64909,00 грн.) за умовним постачанням торів/послуг, необоротних активів, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту, що не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на дату анулювання реєстрації платника ПДВ. Позивач цього не зробив, а тому Ковельська ОДПІ дійшла висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2014 року на 64909,00 грн.

Відповідно до пункту 184.6 статті 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Отже, у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника ПДВ 30 червня 2012 року для позивача червень 2012 року був останнім податковим періодом. Анулювання реєстрації платника ПДВ у даному випадку не було пов'язане з реорганізацією платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

За правилами пункту 184.7 статті 184 ПК України, на порушення якої з боку позивача посилається відповідач, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

В останній податковий період умовне постачання позивачем проведено, про що стверджує відповідач в акті перевірки і описано вище. При цьому зауважень до таких дій позивача Ковельською ОДПІ не висловлено, що засвідчує довідка Ковельської ОДПІ від 08 жовтня 2013 року № 116/22-00902576 (195-199).

Зобов'язання позивача провести умовне постачання товарів /послуг, необоротних активів у перший податковий період після нової реєстрації позивача платником ПДВ не відповідає положенням пункту 184.7 статті 184 ПК України, та у цілому суперечить принципу правого порядку, встановленого статтею 19 Конституції України, згідно з яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлюючи таке зобов'язання для позивача - платника податків, Ковельська ОДПІ самостійно змінює порядок проведення умовного постачання, визначений пунктом 184.7 статті 184 ПК України, тобто, не в останній звітний період у зв'язку із анулюванням реєстрації платника ПДВ, а у перший звітний період у зв'язку із реєстрацією платником ПДВ зобов'язує позивача провести умовне постачання товарів/послуг, необоротних активів, а тому діє не на підставі закону та не у спосіб, встановлений ПК України.

Крім того, відповідачем не доведено наявність другої необхідної обставини для умовного постачання - наявність товарних залишків, необоротних активів, суми ПДВ з яких брали участь у податковому кредиті та не були використані в господарській діяльності в межах оподатковуваних операціях.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі № 2а/0370/1399/11 встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 221525,00 грн. за податковими накладними від 29 квітня 2009 року № 10, від 01 червня 2009 року № 45 - виписаними у попередніх звітних періодах (а.с.110-112). Так само постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №2а/0370/2846/11 підтверджено право позивача на податковий кредит за червень 2011 року у сумі 22899,00 грн. за податковими накладними від 10 липня 2008 року №201, від 26 серпня 2008 року №1262 , від 29 серпня 2008 року №709ЛУ, від 08 липня 2008 року №680/1, від 08 липня 2008 року №456, від 27 травня 2009 року №149/05, від 23 квітня 2009 року №108/05 (а.с.113-115). Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі №2а/0370/1055/12, що набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року, встановлено правомірність формування ПрАТ «Шацьке РТП» податкового кредиту за жовтень 2011 року у сумі 19885,05 грн. на підставі податкової накладної від 19 березня 2009 року № 8 (а.с.108-109).

Фактично відповідач податковий кредит у сумі 64909,00 грн., правомірність формування якого позивачем підтверджено зазначеними постановами судів, без встановлення обставин використання в господарській діяльності товарів/послуг, придбаних у 2008-2009 роках в межах оподатковуваних операцій, знімає та податковим повідомленням-рішенням від 23 липня 2014 року № 0003682200 встановлює як податкове зобов'язання з умовного постачання першого податкового періоду позивача як платника ПДВ, що абсолютно не узгоджується з нормою пункту 184.7 статті 184 ПК України.

Наведене свідчить про упередженість відповідача до позивача та неповне з'ясування істотних обставин, що призвело до неправильної з його боку юридичної оцінки.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні відносини, та докази у справі дають підстави для висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для нарахування позивачу грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 23 липня 2014 року № 0003682200 та № 0003692200. Висновки Ковельської ОДПІ щодо порушення ПрАТ «Шацьке РТП» є упередженими, необґрунтованими, не відповідають нормам податкового законодавства, а тому не можуть бути покладені в основу зазначених податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то за правилами частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 487,20 грн. - судові витрати зі сплати судового збору, що підтверджені квитанцією від 29 серпня 2014 року №3814.395.3 (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23 липня 2014 року № 0003682200 та № 0003692200.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» (44000, Волинська область, Шацький район, селище міського типу Шацьк, вулиця 50 років Перемоги, будинок 6, ідентифікаційний код 00902576) судові витрати у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 15 жовтня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк