Постанова № 40895033, 14.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 915/1109/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням в.о. голови суду №2322 від 25.09.2014р.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я. довіреність № 14-182 від 15.07.14р.

від відповідача:

- Хачатуров Е.Б. довіреність № 69-01/380 від 28.01.14р.

- Підпала І.В. довіреність № 69-01/381 від 28.01.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.09.2014р.

по справі № 915/1109/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

про стягнення 18 298,85 грн.

В С Т А Н О В И В :

14.07.2014р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (далі по тексту НУ кораблебудування ім. адм. Макарова) про стягнення 18 298, 85 грн., які складаються з 14821 грн. 37 коп. пені; 217 грн. 62 коп. інфляційних втрат; 3259 грн. 86 коп. - 3% річних, нарахованих за прострочення оплати основного боргу за поставлений природний газ у січні-грудні 2013 р., а також судовий збір у розмірі 1827 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.09.2014р. (суддя Алексєєв А.П.) позов ПАТ НАК „Нафтогаз України" задоволено в повному обсязі, з НУ кораблебудування ім. адм. Макарова на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 14821 грн. 37 коп. пені, 217 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 3259 грн. 86 коп. 3% річних, а також судовий збір у розмірі 1827 грн.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт поставки відповідачу природного газу у січні - грудні 2013 р. за договором купівлі-продажу №13/2449-те-22 від 29.12.12 р. та прострочення оплати його вартості.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, НУ кораблебудування ім. адм. Макарова через господарський суд Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду 1 інстанції у повному обсязі та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги НУ кораблебудування ім. адм. Макарова посилається на те, що суд 1 інстанції безпідставно задовольнив позов ПАТ НАК „Нафтогаз України" та стягнув на користь останнього пені, 3% річних, інфляційні втрати, так як у простроченні оплати вартості поставленого газу за січень-грудень 2013 р. відсутня вина відповідача, оскільки він своєчасно направляв позивачу акти-прийому передачі спожитого газу, а останній із затримкою повертав остаточно оформлені акти приймання-передачі, без яких Держказначейство не могло перераховувати кошти на рахунок позивача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, оскаржене рішення суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 29.12.2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-2449- ТЕ-22 (а.с.8-13) (далі по тексту Договір).

Згідно Договору продавець (позивач у справі) зобов'язувався передати у власність покупцю (відповідач у справі) у 2013 році природний газ ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, який підлягає використанню покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками. Покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ в обсязі до 300 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Згідно з п. 3.4 договору, встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до приписів п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Згідно з п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до приписів п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем (відповідач по справі) умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності ), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 років.

Пунктом 11.1 договору зазначено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач протягом січня-грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 321167,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- за січень від 31.01.2013 року на суму 73307,35 грн. (а.с. 14 );

- за лютий від 28.02.2013 року на суму 58599,79 грн. (а.с. 15);

- за березень від 31.03.2013 року на суму 51575,93 грн. (а.с. 16);

- за квітень від 30.04.2013 року на суму 31162,90 грн. (а.с. 17);

- за листопад від 30.11.2013 року на суму 43524,34 грн. (а.с.18);

- за грудень від 31.12.2013 року на суму 62997,40 грн. (а.с.19).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу своєчасно не виконав, а оплату здійснив з порушенням строку, визначеного пунктом 6.1 договору, що не оспорюється відповідачем, але як зазначалося вище наполягає на тому, що прострочення оплати сталося не з його вини, а з вини позивача.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Згідно із вимогами ст. 617 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 218 ГК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи суд 1 інстанції в ході розгляду спору по суті зобов'язував відповідача надати докази, підтверджуючи відсутність його вини у простроченні оплати за поставлений у 2013 р. природний газ., а саме докази, які свідчать про те, що він своєчасно, як це передбачено п.3.4 договору направляв ПАТ «Миколаївгаз» та позивачу акти приймання-передачі газу, , а позивач несвоєчасно повертав йому остаточно оформлені акти.

Однак, відповідач в порушення положень ст.33 ГПК України не надав таких доказів, а відповідно із цим суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність відповідачем належними доказами відсутності його вини у простроченні оплати поставленого йому газу. При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі природного газу, які датовані кінцевими датами місяців поставки і підписані сторонами без зазначення дат їх підписання, отже вказана обставина свідчить про те, що дати складання і підписання актів прийому-передачі газу у січні-грудні 2013 р. співпадають.

В ході розгляду справи по суті, відповідач періоди нарахування пені, 3% річних, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів не заперечив та не спростував.

Згідно із розрахунком позивача останній просить стягнути з відповідача пеню за періоди нарахування:

- з 14.02.2013 року по 13.08.2013 року у сумі 5320 грн. 31 коп. - за невиконання умов договору щодо оплати газу за січень. Оплата здійснена 23.08.2013 року.

- з 14.03.2013 року по 13.09.2013 року у сумі 4225 грн. 61 коп. - за невиконання умов договору щодо оплати газу за лютий. Оплата здійснена 01.10.2013 року.

- з 14.04.2013 року по 01.10.2013 року у сумі 3392 грн. 71 коп. - за невиконання умов договору щодо оплати газу за березень. Оплата здійснена 01.10.2013 року.

- з 14.05.2013 року по 01.10.2013 року у сумі 1665 грн. 72 коп. - за невиконання умов договору щодо оплати газу за квітень. Оплата здійснена 01.10.2013 року.

- з 14.12.2013 року по 27.12.2013 року у сумі 217 грн. 03 коп. - за невиконання умов договору щодо оплати газу за листопад. Оплата здійснена 27.12.2013 року.

Загальна сума пені складає 14 821 грн. 37 коп. (а.с.20-22)

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача, дійшла висновку про його обґрунтованість, а отже висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно із позовними вимогами позивач також просить стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за грудень 2013 року у сумі 217 грн. 62 коп. (а.с.21). Вказаний борг судом 1 інстанції з урахуванням позовних вимог правомірно стягнуто з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних (а.с.20-22) за періоди нарахування:

- з 14.02.2013 року по 23.08.2013 року у сумі 1150 грн. 82 коп.

- з 14.03.2013 року по 01.10.2013 року у сумі 972 грн. 92 коп.

- з 14.04.2013 року по 01.10.2013 року у сумі 724 грн. 89 коп.

- з 14.05.2013 року по 01.10.2013 року у сумі 361 грн.15 коп.

- з 14.12.2013 року по 27.12.2013 року у сумі 50 грн. 08 коп.

Загальна сума 3% річних за вищезазначений період складає 3259 грн. 86 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення 3 % річних за вищевказаний період, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про його обґрунтованість, а отже позовні вимоги в цій частині судом 1 інстанції також правомірно задоволені у сумі 3259 грн. 86 коп.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 08.09.14 р. - без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 08.09.14 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.10.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.