Рішення № 40894961, 30.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14717/14 30.09.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс"

про стягнення 50 000,00 грн.

Представники:

від позивача: Миколайчук С.В. - представник за довіреністю № б/н від 15.09.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" про стягнення 50 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 липня 2011 року приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед" та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Плюс" укладено договір доручення (агентську угоду).

На виконання даної угоди приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" отримало для реалізації бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ № 5223001-5223250 та серії АВ № 52232510-5223500 в загальній кількості 500 штук, що підтверджується актом прийому-передачі бланків суворої звітності № 4898.

Листом вих. № 67/1 від 02.03.2013 року відповідач повідомив позивача, що у січня 2012 року невідомі особи заволоділи 224 бланками полісів цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

13 вересня 2012 року до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" звернувся ОСОБА_2 із повідомленням про страхову подію по полісу АВ № 5223139.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 серпня 2013 року позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000, грн., яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.10.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 09.12.2013 року задоволено.

На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 серпня 2013 року позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 485 від 27 січня 2014 року.

Відповідно до п. 5.5.1., в тому випадку, якщо по втраченому бланку договору страхування (страхового полісу) подано заяву про відшкодування збитку агент виплачує страховику штраф в розмірі виплаченого по такому договору страхування (страховому полісу) страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед" неодноразово зверталося по телефонному зв'язку до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" із вимогою сплатити страхове відшкодування по полісу № АВ/5223139.

Відповідач вимогу не виконав, тому позивач звернувся до суду з проханням стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. та покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2014 року розгляд справи відкладено на 30.09.14 року, у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання.

В судове засідання 30.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.07.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30793076.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

20 липня 2011 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед" та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Плюс" укладено договір доручення (агентську угоду).

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. договору доручення від 20.06.2011 року, відповідно до ст.. 15 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року із змінами та доповненнями, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із змінами та доповненнями, розпорядження Державного комісії по врегулюванню ринків фінансових послуг України від 09 червня 2010 року № 566, Господарського кодексу України страховик доручає агенту здійснювати від імені, по дорученню та за рахунок страховика частину його страхової діяльності.

Згідно з п. 2.1. договору доручення від 20.06.2011 року, страховищ зобов'язаний надати агенту страхові поліси і стікери по акту прийому-передачі, страхові тарифи.

На виконання даного пункту угоди приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" отримало для реалізації бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ № 5223001-5223250 та серії АВ № 52232510-5223500 в загальній кількості 500 штук, що підтверджується актом прийому-передачі бланків суворої звітності № 4898.

Відповідач повідомив листом вих. № 67/1 від 02.03.2013 року позивача, що у січня 2012 року невідомі особи заволоділи 224 бланками полісів цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

13 вересня 2012 року до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" звернувся ОСОБА_2 із повідомленням про страхову подію по полісу АВ № 5223139.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 серпня 2013 року позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000, грн., яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.10.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 09.12.2013 року задоволено.

На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 серпня 2013 року позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 485 від 27 січня 2014 року.

Відповідно до п. 5.5.1., в тому випадку, якщо по втраченому бланку договору страхування (страхового полісу) подано заяву про відшкодування збитку агент виплачує страховику штраф в розмірі виплаченого по такому договору страхування (страховому полісу) страхового відшкодування.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед" звернулось в телефонному режимі до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" із вимогою сплатити штраф в розмірі 50 000, 00 грн. по полісу № АВ/5223139.

Відповідач вимогу не виконав.

Таким чином, враховуючи, що поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів втрачені агентом, а страховиком сплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. по втраченому полісу № АВ 5223139, факт наявності заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 13-б, код ЄДРПОУ 32586973) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, к. 307, код ЄДРПОУ 21870998) основну суму заборгованості в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.10.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий