Рішення № 40894954, 23.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10519/14 23.09.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"

до приватного підприємства "Столичні Будинки"

про стягнення 95 033,46 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевчук П.В. - представник за довіреністю № б/н від 25.03.2014 року;

Друзь Х.О. - представник за довіреністю № 14 від 25.03.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" до приватного підприємства "Столичні Будинки" про стягнення 95 033,46 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.08.2013 року між ним та приватним підприємством "Столичні Будинки" укладено договір №11/13 на компенсацію витрат по сплаті за спожиту електричну енергію, відповідно до умов якого останній зобов'язаний компенсувати позивачу за спожиту електричну енергію 82 000,00 грн.

Проте, будь-якого відшкодування відповідачем здійснено не було.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 82 000,00 основного боргу по договору, 5 344,60 грн. пені, 6 226,34 інфляційного збільшення та 1 462,52 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.07.2014 року.

01.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивача на виконання вимоги ухвали суду від 02.06.2014 року подав документи

В судовому засіданні 01.07.2014 року оголошено перерву до 28.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/10519/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/10519/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року суддею Мудрим С.М. прийнято справу № 910/10519/14 до свого провадження.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 29986006, але 12.08.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів по справі.

Представники позивача заперечували проти клопотання про витребування доказів по справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів по справі.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-3" (сторона-1) та приватним підприємством "Столичні Будинки" (сторона-2) укладено договір №11/13 на компенсацію витрат по сплаті за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.1.1 договору, сторона - 2 компенсує стороні - 1 витрати за сплачену спожиту електричну енергію на об'єкті: «Житловий будинок по вул. Б. Хмельницького, 10 (Житловий будинок № 4 кварталу багатоповерхової забудови в межах вул. Вишневої, Нове шосе, вул. Б. Хмельницького) в м. Буча, Київської обл.

Сторонни домовилися, що сторона - 2 сплачує стороні - 1 компенсацію за спожиту електричну енергію в термін до 14 жовтня 2013 р. з дня підписання договору (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору, вартість спожитої електричної енергії, яка підлягає компенсації стороною - 2, відповідно до актів про використану спожиту електричну енергію наданих ПАТ «Київенерго» складає 82 000,00 (вісімдесят дві тисячі) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.

Сторона - 1 надає стороні - 2 акти надання послуг (компенсація спожитої електричної енергії) (п.4.1 договору).

На виконання умов договору, зокрема п.4.1 договору, 14.08.2013 року між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт надання послуг №1260 на суму 82 000,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні підписані між публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-3" та публічним акціонерним товариством «Київобленерго» акти приймання-передавання електричної енергії, а саме:

- №А-9018033523 від 30.06.2013 року за червень 2013 року;

- №А-9065343197 від 31.07.2013 року за липень 2013 року;

- №А-9598604560 від 31.08.2013 року за серпень 2013 року.

Відповідно до п.4.2 договору, сторона - 2 зобов'язується сплатити компенсацію за спожиту електричну енергію в термін вказаний у п. 2.1 договору.

Згідно ч.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що п.2.1 договору передбачено компенсацію електричної енергії, яка буде спожита, в термін до 14.10.2013 року з дня підписання договору.

Так, п.2.1 договору передбачено, що сторони домовилися, що сторона - 2 сплачує стороні - 1 компенсацію за спожиту електричну енергію в термін до 14 жовтня 2013 р. з дня підписання договору.

Тобто, вже за спожиту електричну енергію, що також підтверджується вищезазначеними актами приймання-передавання електричної енергії за червень, липень та серпень 2013 року.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у приватного підприємства "Столичні Будинки" заборгованості за договором №11/13 на компенсацію витрат по сплаті за спожиту електричну енергію від 14.08.2014 року в розмірі 82 000,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 344,60 грн., індекс інфляції в розмірі 6 226,34 грн. та три проценти річних в розмірі 1 462,52 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що в разі порушення стороною - 2 термінів оплати компенсації за сплачену стороною -1 спожиту електричну енергію сторона - 2 сплачує стороні - 1 пеню в розмірі 5 % вартості спожитої електричної енергії за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором,

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 5 344,60 грн., індексу інфляції в розмірі 6 226,34 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1 462,52 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Столичні Будинки" (03164, м. Київ, вул. Уборевича, будинок 20, квартира 73, ідентифікаційний код 37588728) на користь публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" (03058, м. Київ, вул. Левандовського, 5, ідентифікаційний код 04012678) основний борг в розмірі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) грн. 00 коп., пеню в розмірі 5 344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 60 коп., індекс інфляції в розмірі 6 226 (шість тисяч двісті двадцять шість) грн. 34 коп., три проценти річних в розмірі 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 52 коп., а також 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 66 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий