Постанова № 40894761, 26.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2014 року Справа № 810/5154/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акруа"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акруа" звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.08.2014 № 0007362202 та 20.08.2014 № 0007372202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Акруа" зменшено розмір задекларованого ним від'ємного значення податку на додану вартість на суму 454750 грн. 00 коп., донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 533000 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 133250 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 26 вересня 2014 року, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення представникам позивача та відповідача судових повісток (т. 16 а.с. 96).

Матеріали справи містять заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акруа" (ідентифікаційний код 36432705, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 290) зареєстроване в якості юридичної особи 23.07.2009 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з вантажним автомобільним транспортом; оптовою торгівлею хімічними продуктами, зерном, необробленим тютюном, насінням, кормами для тварин, фруктами й овочами, іншими товарами господарського призначення, а також неспеціалізованою оптовою торгівлею.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Управління статистики у Броварському районі серії АБ № 855609, копія якої наявна в матеріалах адміністративної справи (т. 1 а.с. 94).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У серпні 2014 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" за серпень, вересень та грудень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.08.2014 № 488/10-06-22-02/36432705 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" послуг не дотримано вимог підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за наведені вище звітні періоди на загальну суму 987750 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань контролюючим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів доходів і зборів про господарську діяльність контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс".

Зокрема, контролюючий орган зважав на інформацію, викладену Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в акті від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс", стосовно:

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" за податковою адресою;

- наявності вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-к, яким громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частинами першою та другою статті 205 Кримінального кодексу України (співучасть у фіктивному підприємництві);

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" у ході контролюючого заходу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" зобов'язалось надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - січня 2014 року, відповідач дійшов висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" обов`язку сплатити до бюджету податок на додану вартість за серпень і вересень 2013 року у загальному розмірі 533000 грн. 00 коп. та про невідповідність (завищення) задекларованого ним від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 454750 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 № 0007362202 та 20.08.2014 № 0007372202, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 666250 грн. 00 коп. з яких: 533000 грн. 00 коп. - за основним платежем; 133250 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 454750 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У серпні-листопаді 2013 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" договори від 01.08.2013 № АК-010813 (т.1 а.с. 27-28), 01.08.2013 № АК-020813 (т.1 а.с. 29-31), 30.09.2013 № АК-300913 (т.1 а.с. 36-27), 01.10.2013 № АК-011013 (т.1 а.с. 38-40) та 01.11.2013 № АК-011113 (т.1 а.с. 41-42), відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги з дослідження властивостей і характеристик препаратів "Скала", "Фунгазіл"; актуальності застосування препаратів "Амістар Екстра" та "Антракол"; інформаційно-консультаційні послуги з дослідження технології вирощування озимої пшениці; послуги з дослідження актуальності застосування препаратів "ХОРУС", "ФОРС", "НУРЕЛ", "ПУЛЬСАР"; інформаційно-консультаційні послуги з дослідження характеристик препарату "Фалькон" і особливостей технології вирощування озимого жита; послуги з проведення економічного аналізу підприємства та дослідження ринку захисту рослин, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У серпні та грудні 2013 року за результатами виконання умов наведених вище договорів між сторонами складено та підписано акти надання послуг від 31.08.2013 № 2428 (т.1 а.с. 44), 31.08.2013 № 2429 (т.1 а.с. 45), 31.12.2013 № 4100 (т.1 а.с. 47), 31.12.2013 № 4099 (т.1 а.с. 48) та 31.12.2013 № 4101 (т.1 а.с. 48) на загальну суму 4186500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 697750 грн. 00 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом виписано податкові накладні від 31.08.2013 № 78 на загальну суму 510000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 85000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 50), 31.08.2013 № 79 на загальну суму 948000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 158000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 52), 31.12.2013 № 267 на загальну суму 885000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 147500 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 58), 31.12.2013 № 268 на загальну суму 948000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 158000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 56), 31.12.2013 № 269 на загальну суму 895500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 149250 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 60).

Оплату за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" інформаційно-консультаційні послуги у розмірі 1288000 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, на суму 2898500 грн. 00 коп. - шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (т.1. а.с.62-65) та угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог від 23.01.2014 (т. 1 а.с. 43).

Під час перевірки контролюючим органом також встановлено, що у серпні 2013 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" договір від 01.08.2013 № АК-030813 (т.1 а.с. 32-34), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати на користь позивача послуги з виготовлення рекламних матеріалів та їх розповсюдження, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У серпні та вересні 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" та позивачем підписано акт прийому - передачі рекламних матеріалів (інформаційного двохстороннього буклету у кількості 50000 примірників) від 01.08.2013 (т.1 а.с. 35) та акт надання послуг від 30.09.2013 № 2838 (т.1 а.с. 46), відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" послуги з виготовлення рекламних матеріалів та їх розповсюдження на загальну суму 1740000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 290000 грн. 00 коп.

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем його контрагентом виписано податкову накладну від 30.09.2013 № 109 на загальну суму 1740000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 290000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.54).

Оплату за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції здійснено позивачем у безготівковій формі у повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (т.1. а.с. 62-65).

Податок на додану вартість у сумі 987750 грн. 00 коп., сплачений у складі ціни отриманих послуг, включено позивачем до податкового кредиту за серпень, вересень та грудень 2013 року.

За поясненнями представника позивача, наведені вище інформаційно-консультаційні послуги та послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами, укладеними ним з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні статутної діяльності підприємства та ліцензованого виду діяльності - торгівлі пестицидами та агрохімікатами. Представник позивача зазначає, що підприємство здійснює діяльність з продажу засобів захисту рослин (пестицидів), та надає під час продажу комплекс послуг з консультування замовників щодо методів застосування препаратів з урахуванням показань до застосування та застережень, наведених в дослідженнях.

Так, з метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем послуг та наявність зв`язку між фактом придбання позивачем послуг, виконання яких здійснювало на його замовлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Старксервіс", із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду копію ліцензії Міністерства аграрної політики України серії АВ № 564212 про надання дозволу позивачу на здійснення оптової та роздрібної торгівлі пестицидами, договори поставки товару - засобів захисту рослин, звітні матеріали до наведених вище договорів стосовно досліджених властивостей і характеристик препаратів "Скала", "Фунгазіл", актуальності застосування препаратів "Амістар Екстра" та "Антракол" (т. 2 а.с. 1-240, т. 3 а.с. 1-240, т. 4 а.с. 1-240, т. 5 а.с. 1-73), розробленої технології вирощування озимої пшениці (т. 5 а.с. 74-243); проведеного економічного аналізу підприємства та дослідження ринку захисту рослин (т. 6 а.с. 1-240, т. 7 а.с. 1-107); актуальності застосування препаратів "ХОРУС", "ПУЛЬСАР", "НУРЕЛ", "ФОРС" (т. 7 а.с. 108-231, т. 8 а.с. 1-240, т. 9 а.с. 1-240, т. 10 а.с. 1-240, т. 11 а.с. 1-21), дослідженої характеристики препарату "Фалькон" і особливостей технології вирощування озимого жита (т. 11 а.с. 20-240, т. 12 а.с. 1-240, т. 13 а.с. 1-240, т. 14 а.с. 1-240, т. 15 а.с. 1-230), а також стислі токсикологічні характеристики фунгіциду "Фалькон" (т. 16 а.с. 167-181), фунгіциду "Скала" (т. 16 а.с. 203-215), фунгіциду "Фунгазил" (т. 16 а.с.193-202), фунгіциду "Антракол" (т. 16 а.с. 138-148), фунгіциду "Амістар Екстра" (т. 16 а.с. 149-166); фунгіциду "Хорус (т. 16 а.с. 182-191), гербіциду "Пульсар" (т. 16 а.с. 117-127), інсектициду "Нурел Д" (т. 16 а.с. 101-116) та інсектициду "Форс" (т. 16 а.с. 128-137).

У свою чергу, надання позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" послуг з виготовлення рекламних матеріалів та їх розповсюдження підтверджується такими документальними свідоцтвами як примірник рекламної продукції - каталог засобів захисту рослин та мікродобрив (т. 16 а.с. 1-84) та звітами щодо їх розповсюдження потенційним покупцям за період серпень-вересень 2013 року (т. 15 а.с. 232-247).

Відповідні матеріальні носії, що відтворюють результат наданих послуг, були подані підприємством під час проведення контролюючого заходу, що відображено на сторінці 4 акта перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу Україени).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. При цьому, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" на користь позивача послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про надані на користь позивача послуги, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, тобто не була позбавлена права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з постачання послуг.

Водночас, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (оптова торгівля хімічними продуктами), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" послуг, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" позивачу послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс", що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Крім того, оцінюючи твердження відповідача про те, що обставини, які встановленні вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-к, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов`язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюються виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Відтак, приписи частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньо тієї особи, щодо якої ухвалено вирок. Водночас, встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок.

Наведеним вище рішенням суду встановлено, що громадянин ОСОБА_1, якого на підставі наведеного вище вироку визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частинами першою та другою статті 205 Кримінального кодексу України (співучасть у фіктивному підприємництві), за попередньою змовою з невстановленими слідством особами запропонував громадянину ОСОБА_2 за винагороду зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" з метою прикриття незаконної діяльності, без справжнього наміру проводити господарські операції, пов'язані з продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг.

Слід зазначити, що ОСОБА_2 був директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" у період з 01.09.2012 по 31.10.2012.

У свою чергу, у період з 01.11.2012 по 28.02.2014 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" був ОСОБА_3, який жодним чином не причетний до обставин, встановлених вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-к.

Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом доказування у даній справі є правомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" податкового кредиту за господарськими операціями з придбання у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" послуг.

Разом з тим, обставини здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" районним судом в рамках розгляду наведеної вище кримінальної справи не встановлювались, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-к не має доказового значення для цієї справи.

Під час судового розгляду даної справи судом також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 в адміністративній справі № 826/5015/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" у формі акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по внесенню змін до облікових даних платника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс", зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», на підставі акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних платника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" в усіх базах даних, зокрема, у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», в базі даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 28.02.2014.

Оскільки саме вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки та висновки, що у ньому викладені, використано відповідачем у даній справі як доказову базу, суд вважає, що твердження податкового органу про фіктивність правочинів позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на відомостях, що не мають юридичного значення.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання на користь позивача його контрагентом послуг були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларовані позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2014 № 0007362202 та 20.08.2014 № 0007372202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 4872 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2014 № 0007362202 та 20.08.2014 № 0007372202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.