Постанова № 40894729, 30.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року о 17 год. 36 хв.Справа № 808/3887/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 (угода №10 М від 28 вересня 2014 року),

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 04 квітня 2014 року), -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 та державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12347395 від 11 квітня 2014 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області;

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12347395 від 11 квітня 2014 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області;

- зобов'язати реєстраційну службу Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 6,8299 га кадастровий номер 2321585000:01:003:0056, яка розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, визнаним згідно з рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2010 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та зазначає, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2014 року по справі № 2-2242/10 (та ухвали від 25 лютого 2014 року Вільнянського районного суду Запорізької області) повернуто у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 6,8299 га., розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а відтак зазначає, що судом фактично визнано, що ОСОБА_1 є власницею такої земельної ділянка. На підставі зазначеного позивач вказує, що в порушення статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» йому відмовлено в державній реєстрації права власності на земельну ділянку розміром 6,8299 га., розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та просив суд задовольнити позов.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, представник відповідача зазначив, що державна реєстрація як повернення об'єкта нерухомого майна не передбачена жодним нормативним документом, що регулює відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

07 жовтня 2010 року Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2014 року по справі № 2-2242/2010 зокрема - повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 6,8299 га., розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

25 лютого 2014 року в ухвалі Вільнянського районного суду Запорізької області по справі №2-2242/2010 роз'яснено що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області по справі 2-2242/2010 земельна ділянка розміром 6,8299 га., розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, повернута ОСОБА_1 у приватну власність.

07 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області із заявою (№6144532) про державну реєстрацію прав та їх обтяження.

11 квітня 2014 року рішенням (№12347395) Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обмежень.

Перевіривши наявні матеріали та фактичні обставини справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004.

Відповідно до частини 7 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Орган державної реєстрації прав зокрема проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав;

Стаття 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Щодо твердження позивача про те, що з рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2014 року та ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2014 року про його роз'яснення видно, що за фізичною особою ОСОБА_1 визнане речове право (право власності) на нерухоме майно (земельну ділянку), яке в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає обов'язковій державній реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний суд не має права тлумачити рішення іншого суду, а тільки може керуватися його резолютивною частиною та встановленими обставинами.

В резолютивній частині рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2014 року по справі № 2-2242/10 зазначено - «повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 6,8299 га. розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області», а в роз'ясненні цього рішення в ухвалі Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2014 року зазначено, що така земельна ділянка повернута ОСОБА_1 у приватну власність.

Необхідно зазначити, що при вирішені справи № 2-2242/10 Вільнянський районний суд Запорізької області також керувався вимогами статті 1212 ЦК України, про що зазначено у мотивувальній частині рішення від 07 жовтня 2010 року та вирішено по суті про повернення позивачу земельної ділянки.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Аналізуючи наведену норму ЦК України та рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2010 року, суд прийшов до висновку, що в даному випадку на виконання статті 1212 ЦК України та рішення суду обов'язок щодо повернення земельної ділянки покладено саме на ОСОБА_6

Позивач в адміністративному позові зазначає, що документом для державної реєстрації права власності є рішення Вільнянського районного суду Запорізької області, відповідно до якого земельну ділянку площею 6,8299 га. повернуто у приватну власність ОСОБА_1, а відтак відповідач зобов'язаний провести таку державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суд звертає увагу позивача на те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Вказана вище норма імперативно встановлює, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, тобто види такої реєстрації чітко визначені цим Законом.

Частина 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України (Відповідно до статей 1,2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що враховуючи встановлені обставини, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2010 року по справі № 2-2242/10 не є підставою для здійснення державної реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області при прийнятті рішення №12347395 від 11 квітня 2014 року «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі діючого законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись статтями 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з (дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Постанову буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів.

Суддя Д.В. Татаринов