Постанова № 40893009, 02.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 911/2186/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Лазутіна Т.В. (довіреність №80 від 01.02.2014 р.)

від відповідача - Лук'яненко Я.В. (довіреність б/н від 12.03.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 16.07.2014 р.

у справі №911/2186/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан» про стягнення з відповідача 30444,00 грн. основного боргу, 1954,86 грн. пені, 2679,34 грн. інфляційних втрат та 775,88 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.07.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17545,05 грн. боргу, 577,98 грн. 3% річних, 1939, 88 грн. інфляційних втрат, 185,16 грн. пені та 1031,77 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було невірно застосовано норми матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01.10.2012 р. між Комунальним підприємством «Управління міським господарством» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллан» (споживач) було укладено договір №21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів (надалі договір), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку № 1 по вул. Балукова у м. Вишневому, а споживачем, який займає у зазначеному житловому будинку нежиле приміщення загальною площею 531,1 кв. метрів, своєчасної оплати цих послуг у розмірах та у строки, передбачені договором: з вивезення твердих побутових відходів за адресою: м.Вишневе, вул.Балукова, 1, а споживачем своєчасної оплати послуг згідно норм утворення побутових відходів затверджених рішенням Вишневої міської ради від 15.09.2011 р. №76/2 - 308 кв.м.*0,022 м.куб., що дорівнює 6,776 м.куб.

Відповідно до п.п. 1.2. та 1.3 договору, виконавець надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до тарифу затвердженого рішенням виконкому № 20/2 від 07.02.2012 року у розмірі 1,85 грн. без ПДВ; ПДВ - 0,37 грн., разом з ПДВ - 2,22 грн. за кв.м. в місяць. Виконавець надає послуги з вивезення твердих побутових відходів відповідно до затвердженого рішення виконкому №58/4 від 27.09.2012 року у розмірі 35,31 грн. без ПДВ, ПДВ - 7,06 грн., разом з ПДВ - 42,37 грн. за м.куб. на місяць.

Згідно п. 1.4. договору, розмір щомісячної плати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на дату укладання цього договору становить 1179,04грн. (одна тисяча сто сімдесят дев'ять грн. 04 коп.) з ПДВ. Розмір щомісячної плати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів на дату укладання цього договору становить 287,11 грн. (двісті вісімдесят сім грн. 11 коп.) з ПДВ.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг) (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, при зміні тарифів на послуги виконавець письмово доводить до відома споживача нові величини тарифів.

Договір набирає чинності з 01.10.2012 р. та діє до 30.09.2013 р. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим на той же строк і на тих же підставах, що були передбачені договором (п. 7.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 30444,00 грн. за період надання послуг позивачем з жовтня 2012 року по травень 2014 року включно, у тому числі, нарахувавши за період надання послуг з жовтня 2012 року по лютий 2013 року щомісячну плату у розмірі 1466,16 грн. (обумовлену договором) та за період з березня 2013 року по травень 2014 року щомісячну плату у розмірі 1540,88 грн. (у зв'язку з тим, що 01.03.2013 р. тариф по вивезенню ТПВ, як зазначає позивач, було змінено відповідно до рішення ВК Вишневої міської ради №7/20 від 26.02.2013 р.).

Як зазначено вище п. 7.1. договору передбачено, що у випадку, коли у період 29.08.2013р. по 29.09.2013 р. однією із сторін не буде заявлено у письмовій формі про розірвання договору, останній вважатиметься пролонгованим до 30.09.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, заявою від 28.08.2013 р №69, повідомив позивача про розірвання договору №21 від 01.10.2012 р. Вказану заяву позивач отримав 30.08.2013 р. за вхідним номером 284.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на той факт, що сторонами умовами договору погоджено його припинення з 30.09.2013 р. у випадку, коли за місяць до закінчення дії останнього однією із сторін буде заявлено у письмовій формі про розірвання договору, а за місяць до закінчення дії договору відповідач звернувся з заявою про розірвання договору №21 від 01.10.2012 р. до позивача, про що зазначено вище, вказаний договір припинив дію з 30.09.2013 р.

Враховуючи вищевказане, нарахування позивачем щомісячної плати за період з 30.09.2013 р. по 31.05.2014 р. (після того як договір №21 від 01.10.2012 р. припинив дію) - безпідставне.

Крім того, позивач стверджує, що останнім в односторонньому порядку з 01.03.2013 р. було змінено тариф по вивезенню ТПВ відповідно до рішення ВК Вишневої міської ради №7/20 від 26.02.2013 р. та збільшено щомісячну плату за послуги по утриманню будинків та вивезенню ТПВ за договором №21 від 01.10.2012 р. з 1466,16 грн. до 1540,88 грн.

Як зазначено вище, відповідно до п. 2.4. договору при зміні тарифів на послуги виконавець письмово доводить до відома споживача нові величини тарифів. З матеріалів справи вбачається, що позивачем у встановленому договором порядку не було повідомлено відповідача про зміну тарифів на послуги. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки позивачем не було повідомлено відповідача у встановленому пунктом 2.4 договору порядку про зміну тарифів на послуги, збільшена позивачем у односторонньому порядку щомісячна плата за послуги по утриманню будинків та вивезенню ТПВ за договором № 21 від 01.10.2012 р. з 1466,16грн. до 1540,88 грн. є такою що суперечить умовам зазначеного договору та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами є заявлена позивачем до стягнення сума у частині вартості наданих КП «Управління міським господарством» послуг у період з 01.10.2012 р. по 29.09.2013 р. з розрахунку 1466,16 грн. за місяць.

Відповідно до умов вказаного вище договору № 21 від 01.10.2012 р., відповідач мав сплатити позивачеві за період з 01.10.2012 р. по 29.09.2013 р. 17545,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.1. договору відповідач мав здійснювати розрахунки за надані позивачем послуги не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг).

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не здійснив розрахунки з КП «Управління міським господарством» по оплаті за надані останнім послуги у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 17545,05 грн.

В свою чергу, відповідач належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність зазначеної заборгованості до суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду даної справи у господарському суді не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком мусцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 17545,05 грн. за період з 01.10.2012 р. по 29.09.2013 р. (оскільки з 30.09.2013 р. договір №21 припинив свою дію).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 775,88 грн 3% річних, та 2679,34 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що позивачем визначено невірно періоди прострочення сплати заборгованості протягом яких останнім нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню, оскільки КП «Управління міським господарством» при визначені періоду не враховано положення п. 2.1. договору, відповідно до якого плата за послуги вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.10.2013 р. по 31.05.2014 р. підлягають частковому задоволенню у розмірі 350,42 грн. 3% річних та 2049, 55 грн. інфляційних втрат. (Розрахунок сум штрафних санкцій здійснено за допомогою інформаційної системи «Ліга: Закон»).

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1954,86 грн. пені.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1.2. договору, споживач несе відповідальність згідно з законом за прострочення терміну платежів за надані послуги шляхом сплати пені з розрахунку 0,5 % несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня та не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені, не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1272,08 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 16.07.2014 р. у справі №911/2186/14 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 16.07.2014 р. у справі №911/2186/14 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 15; код ЄДРПО України 23576501) на користь Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 2; код ЄДРПО України 34778905) на р/р №26003053106578 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 321842, код 34778905, одержувач КП «Управління міським господарством» - 17545 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять) гривень 05 коп. боргу, 350 (триста п'ятдесят) грн. 42 коп. 3% річних, 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1272 (одну тисячу двісті сімдесят дві) грн. 08 коп. пені, 1081 (одну тисячу вісімдесят одну) грн. 77 коп. судового збору за подання позову та 56 (п'ятдесят шість) грн. 73 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Справу №911/2186/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Б.О. Ткаченко