Постанова № 40892991, 02.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/9748/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Станіславський А.Є. (довіреність №100 від 07.04.2014 р.)

від відповідача - Петренко Р.О. (довіреність №6 від 02.01.2014 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 р.

у справі №910/9748/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

до Приватного акціонерного товариства «Інго Україна»

про стягнення заборгованості в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інго Україна» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3665,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2017 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

13 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан» (страховик) було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 91-2012 Каско, відповідно до умов якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1.

ОСОБА_4 18.01.2013 р. об 11 год. 30 хв. у м. Львів по вул. Січ. Стрільців, керуючи транспортним засобом марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 08.02.2013 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № С-25-00-05-13-К1 від 06.09.2013 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 18.01.2013 р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 4175,47 грн.

На підставі складеного позивачем страхового акту № С-25-00-05-13-К1 від 06.09.2013 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4175,47 грн. на користь страхувальника, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 2446 від 06.09.2013 р. (на суму 1000,00 грн.), № 2709 від 02.10.2013 р. (на суму 1000,00 грн.), № 2829 від 16.10.2013 р. (на суму 1000,00 грн.) та № 2882 від 22.10.2013 р. (на суму 1175,47 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2516420.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/2516420 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/2516420, а винна у скоєнні ДТП особа законно керувала вказаним автомобілем, відповідач згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 109 від 14.04.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначену претензію отримав 17.04.2014 р.

Листом вих. № 1966 від 05.05.2014 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що позивачем було пропущено 1-річний строк звернення до відповідача із відповідною заявою.

В свою чергу, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає суду про те, що посилання відповідача на приписи п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права не може бути обмежено жодним нормативно-правовим актом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що претензія про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 109 від 14.04.2014 р. від позивача відповідачем була отримана лише 17.04.2014 р., тобто більше ніж через рік з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, з огляду на положення ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно ч. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування».

Пункт 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в змістом зобовязання нається з ється з ним язань ьної вартості робіт, що становить х фахівців у

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 р. у справі №910/9748/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, оф. 37, код ЄДРПОУ 32071894) заборгованість у розмірі 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 47 коп., та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Каштан» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, оф. 37, код ЄДРПОУ 32071894) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 27 (двадцять сім) грн. 50 коп.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/9748/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Б.О. Ткаченко