Рішення № 40892879, 23.09.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2014 р.Справа № 921/640/14-г/16Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянувши справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" вул. Артема, 15, м. Київ в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління вул. Замкова, 6, м. Тернопіль.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД" пров. Галицький, 3,

м. Тернопіль.

третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

За участю представників сторін:

позивача: Когут О.Г., довіреність №13-11-6538 від 24.05.2013 р.

відповідача: Гуцалюк А.Р., довіреність № без номера від 22.06.2011 р.

третя особа: Не з'явився.

Суть справи: Ухвалою суду від 05 вересня 2014 року, керуючись п.п. 2,3 ч.1 ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 18 вересня 2014 року на 15 год. 00 хв.

В судовому засіданні 18.09.2014 року оголошувалась перерва до 23.09.2014 року до 15 год. 30 хв. для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" вул. Артема, 15, м.Київ в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління вул. Замкова, 6, м.Тернопіль звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД" пров. Галицький, 3, м. Тернопіль третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про звернення стягнення на предмет застави, відповідно до договору застави від 19.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 19.06.2008 року та зареєстровано в реєстрі за №4525, а саме: транспортний засіб н/причіп - платформа Е, марки SAMRO S 338 WHPF, 2002 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрації тз НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 07.08.2007 р. в рахунок погашення боргу за кредитним договором №88//2008-МКМ від 19.06.2008 р. в розмірі 143449,81 грн., а саме:

- за основною сумою кредиту - 73740,49 грн.;

- розрахунок процентів по кредиту - 47143,28 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту - 16561,76 грн.;

- штраф за порушення умов договору - 6004,28 грн.

шляхом реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання на стадії виконавчого провадження, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" (з врахуванням заяви № 12/3/18-3177 від 01.09.2014 р. про уточнення позовних вимог).

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повній мірі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Представник відповідача подав до матеріалів справи пояснення № без номера від 23.09.2014 року, в якому, зокрема, просить суд :

-застосувати у справі позовну давність, встановлену ст. 257 Цивільного кодексу України до вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 19.06.2008 р. в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 88/2008-МКМ від 19.06.2008 р. щодо:

-73740 грн. 49 коп. - сума неповернутого кредиту;

-47143 грн. 28 коп. - проценти за користування кредитом;

-до вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 19.06.2008 р. в рахунок погашення боргу за кредитним договором №88/2008-МКМ від 19.06.2008 р. щодо:16561 грн. 76 коп. пені за порушення оплати кредиту;6004 грн. 28 коп. - штраф за порушення умов договору,застосувати у справі позовну давність, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу, ст. 257 Цивільного кодексу України до всіх вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 19.06.2008 р. в рахунок погашення боргу за кредитним договором №88/2008-МКМ від 19.06.2008 р. В зв'язку із спливом строку позовної давності просить суд повністю відмовити в задоволенні всіх вимог ПАТ КБ "Надра" до ТОВ "ММ ЛТД".

Третя особа, а також представник третьої особи в судове засідання не з'явився, обґрунтованих нормативно та документально підтверджених пояснень по суті спору не надала.

В ході розгляду справи представнику позивача та представнику відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Згідно п. 1.2 розділу 1 Статуту (нова редакція) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", затвердженого Наказом тимчасового адміністратора ВАТ КБ "Надра" №52 від 26 січня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" та приведення його статуту у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" відповідно до наказу тимчасового адміністратора № 52 від 26 січня 2011 року.

19 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра", надалі -"Банк" в особі Начальника відділення № 17 ВАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ ОСОБА_5, що діє на підставі Довіреності № 1-11-9210 від 28.08.2007 р., з однієї сторони, та ОСОБА_1, надалі -"Позичальник", було укладено кредитний договір № 88/2008-МКМ, згідно п. 1.1 р. 1 якого "Банк" видає "Позичальнику" кредитні кошти в сумі 90 000 гривень, надалі -Кредит.

Згідно п. 1.3 р. 1 договору кредит надається "Позичальнику" строком по 15 червня 2011 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 19,9% річних, що обчислюється, виходячи з 360 днів у році.

Як визначається в п. 2.1 р. 2 договору надання кредиту проводиться шляхом зарахування коштів на поточний рахунок "Позичальника", відкритого у ВАТ КБ "Надра", з подальшим перерахуванням за реквізитами, вказаними "Позичальником". Надання кредиту відбувається лише за умови надання "Позичальником" відповідного забезпечення виконання своїх зобов'язань по цьому договору.

Згідно п. 3.1 р. 3 договору забезпечення зобов'язань по цьому договору, які полягають у поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, відшкодування збитків в зв'язку з порушенням цього договору, "Позичальник" забезпечує автотранспортом.

У відповідності до п. 3.2 р. 3 договору умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно та інші питання стосовно заставленого майна узгоджуються в договорі застави.

В п. 4.1 р. 4 договору передбачено, що повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в такому порядку:

-п.п.4.1.1 повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок №29095800002509 в філії ВАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ, МФО 338705 згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору, надалі - "Графік";

-п.п.4.1.2 відсотки за користування кредитом нараховуються банком наступним чином: починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 19,9 % річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням. "Позичальник" повинен сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з Графіком;

-п.п 4.1.2.2 у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п. 4.1.1 цього договору, "Позичальник" сплачує Банку відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов'язання частково виконані "Позичальником") у розмірі 39,8% річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням.

- п. п. 4.1.3 повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється "Позичальником" шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового переказу.

Як визначається в п.п. 6.1.2 р.6 "Позичальник" зобов'язаний відповідно до цього договору (Графіку) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках, передбачених цим договором також сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки.

У відповідності до п. 12.2 р. 12 кредитного договору №88/2008-МКМ від 19.06.2008 р., цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання "Позичальником" своїх зобов'язань за цим договором.

Також між сторонами до кредитного договору №88/2008-МКМ від 19.06.2008 р. було укладено:

- додаток № 1 "Графік повернення кредиту та сплати відсотків", у відповідності до якого вказано термін повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом - 15.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним №88/2008-МКМ від 19.06.2008 р. договором, належним чином: надав ОСОБА_1 90000 грн. кредитних коштів, що підтверджується меморіальним ордером № NL-9 від 19.06.2008 року на суму 90000 грн. (належним чином засвідчена копія меморіального ордеру знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначається в ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як стверджує позивач, "Позичальником" - ОСОБА_1 не виконані договірні зобов'язання за кредитним договором №88/2008-МКМ від 19.06.2008 року щодо повернення "Банку" кредитних коштів в сумі 73740 грн. 49 коп., а також заборгованість по відсотках становить 47143 грн. 28 коп. станом на 04.07.2014 року, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позичальника, які додані до матеріалів справи, письмовими поясненнями позивача, розрахунком заборгованості, який доданий до заяви №1213/1/18-3177 від 01.09.2014 року про уточнення позовних вимог та іншими матеріалами справи.

В забезпечення виконання зобов'язань, що виникають з умов кредитного договору №88/2008-МКМ від 19.06.2008 року, між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра", як "Заставодержателем", з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД", надалі "Заставодавець" - "Майновий поручитель" "Позичальника" - ОСОБА_1, з другої сторони, був укладений договір застави від 19.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером № 4525.

Як визначається в договорі, Предмет застави являє собою н/причіп - платформа Е марки SAMRO S 338 WHPF, 2002 року випуску, колір - чорний, шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить "Застаовдавцю" на підставі свідоцтва про реєстрацію тз НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 07.08.2007 р.

У відповідності до п. 1.1 р. 1 договору "Позичальник" для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором передає у заставу "Заставодержателю" Предмет застави, який належить "Заставодавцю" на праві приватної власності.

У п. 1.2 р. 1 договору за згодою сторін зазначений Предмет застави передається в заставу за вартістю 128625 грн.

Згідно п. п. 2.1.3 п. 2.1 р. 2 договору "Заставодержавтель" має право у випадку невиконання або неналежного виконання "Позичальником" своїх зобов'язань за кредитним договором, задовольнити свої майнові вимоги за рахунок Предмета застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, враховуючи суму кредиту, відсотків за користування ним, інших платежів, передбачених кредитним договором, збитків, пені, штрафів та інших витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на Предмет застави.

У відповідності до п. 4.1 р. 4 договору при порушенні "Позичальником" умов кредитного договору щодо строків виконання зобов'язання, у "Заставодержателя" виникає право на задоволення вимог, забезпечених заставою, за рахунок предмета застави.

Як визначається в п. 4.2 р. 4 договору "Заставодержатель" набуває право звернення на предмет застави, про що письмово повідомляє "Заставодавця", з моменту порушення "Позичальником"/"Заставодавцем" будь-якого з зобов'язань за кредитним договором чи умов цього договору.

Згідно п. 5.2 р. 5 договору застави від 19.06.2008 року, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку "Позичальником" із "Заставодержателем" за кредитним договором.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст.583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Як визначається в ст. 19 Закону України "Про заставу" від 02 жовтня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як визначається в ч. 1 та ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД" є майновим поручителем ОСОБА_1 ("Позичальника" за кредитним договором № 88/2008-МКМ від 19.06.2008 року) на підставі договору застави від 19.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №4525.

У відзиві № без номера від 17.07.2014 року на позов відповідач зазначив, зокрема, що він вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду, зокрема, на наступне:

-згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків (Додаток № 1 до кредитного договору) чітко встановлений почерговий графік сплати Позичальником коштів за кредитним договором, тому враховуючи даний графік, кінцевий строк повернення кредиту 15.06.2011 року, позивачем неправомірно в порушення положення частини шостої ст. 232 ГК України нараховано пеню за порушення строку оплати процентів в сумі 2528 грн. 96 коп. за період з 20.12.2012 р. по 03.07.2014 р. та пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 10784 грн. 55 коп. за період з 04.07.2013 р. по 03.07.2014 р., а також штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків в розмірі 8408 грн. 39 коп.;

-також, оскільки позивачем подано до господарського суду Тернопільської області позовну заяву лише 24.06.2014 року (що підтверджується штампом канцелярії суду на позовній заяві), та враховуючи встановлені спеціальні строки позовної давності (один рік), що встановлені п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позивачем подано позов після спливу законодавчо встановлених строків позовної давності та пропущені строки позовної давності законодавчо встановлені для нарахування пені за прострочення процентів в сумі 2528 грн. 96 коп. та пені за порушення строків погашення кредиту в сумі 10784 грн. 55 коп., штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків - 8408 грн. 39 коп. та/чи будь-яких інших сум штрафних санкцій;

-враховуючи графік повернення кредиту та сплати відсотків (Додаток № 1 до кредитного договору) та кінцевий строк повернення кредиту 15.06.2011 року, і вищезазначені норми, оскільки позивачем подано до господарського суду Тернопільської області позовну заяву про стягнення кредитних коштів в сумі 189889 грн. 65 коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно лише24.06.2014 р. (що підтверджується штампом канцелярії на позовній заяві) та враховуючи встановлені загальні строки позовної давності (3 роки), що встановлені ст. 257 Цивільного кодексу України, позивачем подано позов після спливу законодавчо встановлених строків позовної давності та пропущені строки загальної позовної давності, встановлені для вимог по стягненню кредитних коштів шляхом звернення стягнення на заставне майно;

-зазначає, що навіть враховуючи, що позичальник чи інша сторона здійснювала сплату коштів за кредитним договором після 15.06.2011 р. та/або було пред'явлення позову до позичальника та/або поручителя про стягнення в солідарному порядку боргу за кредитним договором за рахунок його коштів, також не впливає на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави).

Представник позивача в Поясненні № 12/3/118-2820 від 25.07.2014 року зазначає. що банком строк позовної давності не пропущено.

Оцінивши подані сторонами докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, при цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, зокрема, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Як визначається у п. 2.2 даної Постанови , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 даної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено судом, строк повернення кредитних коштів "Позичальником" - ОСОБА_1 за кредитним договором №88/2008-МКМ від 19.06.2008 року визначено - по 15.06.2011 року включно (п. 1.3 р. 1 кредитного договору), відтак строк позовної давності для звернення з позовом про звернення стягнення заборгованості по кредиту в сумі 73740 грн 49 коп на заставне майно сплив 16.06.2014 року.

При цьому, позовну заяву було направлено до господарського суду через відділення поштового зв'язку - 18.06.2014 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті, в якому дана позовна заява надійшла до суду, тобто з порушенням визначеного статтею 257 ЦК України загального строку позовної давності.

Право звернення стягнення на предмет застави, в який би спосіб та формі воно не здійснювалось, виникає у кредитора в момент порушення боржником строку (терміну) виконання забезпеченого заставою зобов'язання (ст. 530 Цивільного кодексу України). Вказана правова позиція кореспондується із правовою позицією Вищого господарського суду Україні, яка викладена у його Постанові від 23.01.2014 року по справі № 906/403/13.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про звернення стягнення заборгованості по кредиту в сумі 73740 грн 49 коп на предмет застави.

Судом встановлено, що позивач з такою вимогою звернувся з пропуском строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

А, відтак, в частині позовних вимог про звернення стягнення заборгованості по кредиту в сумі 73740 грн. 49 коп, в позові слід відмовити.

Згідно п.12.2 р. 12 кредитного договору №88/2008-МКМ від 19.06.2008 року цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання "Позичальником" своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач нарахував відповідачу 47143 грн. 28 коп. відсотків за користування кредитом за період з 19.06.2008 року по 03.07.2014 року (з врахуванням оплати).

В ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У відповідності до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

Згідно п.п. 4.4.1 зазначеної Постанови у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть Бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Згідно графіку до кредитного договору відсотки повинні були сплачуватись частинами по 15.06.2011 року включно.

Як вбачається з розрахунку відповідач сплачував платежі, а банк зараховував суми сплати на погашення боргу по кредиту та погашення боргу по відсотках в порядку черговості на умовах укладеного договору ( п.п.6.1.3.п.6.1. кредитного договору).

З розрахунку заборгованості доданого до заяви про уточнення позовних вимог від 01.09.2014 року вбачається погашення відсотків, зокрема:

- 18.10.2011 р. - 3000 грн.;

- 25.10.2011 р. - 2000 грн.;

- 28.10.2011 р. - 2000 грн.;

- 04.01.2012 р. - 3000 грн.

Крім того, погашення відсотків відбувалось і до 15.06.2011 року, тобто відбувався перерив перебігу строку позовної давності по нарахованих відсотках, та саме в межах строку позовної давності.

Судом встановлено, що строк позовної давності щодо стягнення суми відсотків за користування кредитом перервався 04.01.2012 року, адже боржник сплачував відсотки за користування кредитом (сума 3000 грн.), що підтверджується копією банківської виписки, яка додана до письмових пояснень №12/3/118-3/86 від 02.09.2014 р., розрахунком заборгованості, а саме "Загальна сума платежів клієнта по кредиту", доданим до заяви про уточнення позовних вимог № 12/3/1/18-3177 від 01.09.2014 р., меморіальним ордером № 9 від 04.01.2012 р., довідкою про рух коштів по кредитному договору за період з 20.06.2008 р. по 04.07.2014 р. А тому, перебіг позовної давності почався з 05.01.2012 року заново.

Посилання відповідача у своїх поясненнях від 23.09.2014 року на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування позовної давності до вимог що стосуються звернення стягнення заборгованості по відсотках за рахунок майна відпловідача не може судом братись до уваги при вирішенні спору між сторонами, пов'язаного з господарськими правовідносини.

Судом здійснено перерахунок суми нарахованих відсотків за користування кредитом виходячи із 360 днів у році.. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 47143 грн. 28 коп. - відсотків підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, нараховані згідно чинного законодавства та умов кредитного договору.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як визначається в п.9.1 р. 9 кредитного договору № 88/2008-МКМ від 19.06.2008 року, у разі порушення "Позичальником" строків сплати відсотків за користування кредитом "Позичальник" зобов'язаний сплатити на користь "Банку" пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 9.2 р. 9 кредитного договору у разі порушення "Позичальником" строків повернення кредиту, "Позичальник" зобов'язаний сплатити на користь "Банку" пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У заяві № 12/3/1/18-3177 від 01.09.2014 року про уточнення позовних вимог позивач просить суд про стягнення 16561 грн. 76 коп. пені за прострочення сплати кредиту. В розрахунку суми пені за прострочення сплати мінімального платежу, який доданий до зазначеної заяви, позивач не вказав окремо суму пені за порушення строків сплати основної суми кредиту та окремо суми пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Суд в ухвалі від 05.09.2014 року витребовував у позивача: окремо обгрунтований розрахунок суми пені на кредит та окремо обгрунтований розрахунок суми пені на відсотки, а також письмові пояснення щодо складової суми пені.

В листі № 12/3/1/18-3284 від 18.09.2014 року позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що графік погашення кредиту ануїтентний, тобто платіж складається з тіла кредиту та відсотків, розподілити пеню тільки на відсотки чи кредит неможливо, оскільки пеня нараховується на залишок непогашенного ануїтентного платежу.

Разом з тим, таке твердження позивача судом не приймається до уваги з огляду на те, що порядок нарахування пені передбачений п. 9.1 та п. 9.2 кредитного договору. Також позивачем не подано на вимогу суду банківських виписок на підтвердження нарахованих та несплачених сум по пені позичальником (ухвала суду від 17.07.2014 року).

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази згідно з ч. 2 цієї статті подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем станом на день винесення рішення не доведено належними та допустимими доказами: розмір нарахованої суми пені окремо на суму кредиту та окремо на відсотки за користування кредитом; відсутність погашення позичальником нарахованої суми пені; суму заборгованості по пені станом на 04.07.2014 року. Таким чином, суд не може дослідити питання застосування позовної давності до вимог що стосуються стягнення боргу по пені за рахунок майна.

А відтак, суд вважає, що в стягненні 16561 грн. 76 коп. пені за рахунок майна слід відмовити за недоведеністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунок майна 5% штрафу в сумі 6004 грн. 28 коп. за порушення умов кредитного договору.

Згідно п. 9.2 р. 9 кредитного договору № 88/2008-МКМ від 19.06.2008 року за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом "Позичальник" сплачує "Банку" штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків , вказаних у Графіку і визначених на дату прострочення.

Суд вважає, що до задоволення підлягає 2357 грн. 16 коп. штрафу, нарахований на суму відсотків за користування кредитними коштами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок заставного майна.

В частині стягнення штрафу в сумі 3647 грн. 12 коп. суд вважає, що в позові слід відмовити, оскільки штраф нарахований на суму простроченного кредиту, в стягненні якого за рахунок майна в позові відмовляється судом за пропуском строку позовної давності.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем в ході розгляду справи було зменшено розмір позовних вимог шляхом подання заяви № 12/3/1/18-3177 від 01.09.2014 року про уточнення позовних вимог.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-061175/2011 від 25.08.2011 року "Про Закон України "Про судовий збір" зазначається, зокрема, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення; зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК: частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог).

З огляду на наведене, суд вважає, що слід повернути із Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, ідентифікаційний код 20025456 в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління вул. Замкова, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 25748024, 928 грн 80 коп судового збору як зайво сплачений. Меморіальний ордер №4 від 30 травня 2014 року залишити в справі.

Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Звернути стягнення заборгованості ОСОБА_1, АДРЕСА_1 за кредитним договором №88/2008-МКМ від 19 червня 2008 року з додатком №1 до даного кредитного договору в сумі 49500 грн 44 коп, з них:

-47143 грн 28 коп -відсотків,

-2357 грн 16 коп -штрафу

на предмет застави відповідно до договору застави від 19.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 19.06.2008 року та зареєстровано в реєстрі за №4525, а саме: майно -транспортний засіб н/причіп - платформа Е, марки SAMRO S 338 WHPF, 2002 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД", пров. Галицький, 3, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22601881,на підставі свідоцтва про реєстрацію тз НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 07.08.2007 р.,

шляхом реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання на стадії виконавчого провадження, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження",

які перерахувати в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, ідентифікаційний код 20025456, в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління вул. Замкова, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 25748024.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД", пров. Галицький, 3, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22601881, в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, ідентифікаційний код 20025456, в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління вул. Замкова, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 25748024:

- 990 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

5.Повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, ідентифікаційний код 20025456 в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління вул. Замкова, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 25748024, 928 грн. 80 коп судового збору як зайво сплачений. Меморіальний ордер №4 від 30 травня 2014 року залишити в справі.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 29 вересня 2014 року.

Суддя С.О. Хома