Рішення № 40892862, 29.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа № 911/3757/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/3757/14

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЦУКРОВИК", ідентифікаційний код юридичної особи: 30829636, місцезнаходження: 17584, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Линовиця, вул. Заводська, буд. 4,

до публічного акціонерного товариства "ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ", ідентифікаційний код: 00378508, місцезнаходження: 07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Шевченка, буд. 219,

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: юрист СТОВ "ЦУКРОВИК" Стеценко О.О., який діє на підставі довіреності від 18.12.2013 року за № 1090;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЦУКРОВИК" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 30.08.2011 року за № 36 у вигляді основного боргу в сумі 42350,00 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 30.08.2011 року за № 36 (далі за текстом: Договір) належним чином не виконував, оплату за поставлений Позивачем Відповідачу товар не здійснював, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 42350,00 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2014 року порушено провадження у справі № 911/3757/14, розгляд якої призначено на 29.09.2014 року.

26.09.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 20446 від Відповідача надійшов відзив від 23.09.2014 року за № 40 на позов, відповідно до якого Відповідач визнав вимоги Позивача частково в сумі 14750 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) посилаючись на те, що він частково погасив заборгованість перед Позивачем, на підтвердження чого долучив до свого відзиву копії документів у вигляді платіжних доручень від 10.12.2013 року за № 30, від 12.09.2011 року за № 1177, від 26.10.2011 року за № 1241, від 06.09.2011 року за № 1170, від 16.11.2011 року за № 1273, від 19.10.2011 року за № 1224, від 16.01.2012 року за № 1345 та Акту звірки взаєморозрахунків станом на 21.02.2013 року від 21.02.2013 року.

29.09.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 20578 від Позивача надійшли письмові пояснення від 29.09.2014 року б/н у вигляді супровідного листа з врахуванням позиції Відповідача, яка викладена у відзиві останнього на позов, згідно яких Позивач не погоджується з позицією Відповідача щодо часткового погашення заборгованості, на підтвердження чого та спростування позиції Відповідача долучив до письмових пояснень копії документів у вигляді накладної від 31.08.2011 року за № 412, рахунку-фактури від 01.09.2011 року за № 1, платіжних доручень від 06.09.2011 року за № 1170, від 12.09.2011 року за № 1177, від 19.10.2011 року за № 1224, від 26.10.2011 року за № 1241, від 16.11.2011 року за № 1273, від 16.01.2012 року за № 1345.

29.09.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 05.09.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 05.09.2014 року виконав в повному обсязі.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 29.09.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 05.09.2014 року про порушення провадження у справі № 911/3757/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

30.08.2011 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЦУКРОВИК" (Продавець або Постачальник) та публічним акціонерним товариством "ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 30.08.2011 року за № 36 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю борошно в/г, борошно 1/г, висівки (далі по тексту - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити вартість Товару відповідно до умов цього Договору.

Договір у п. 2.1. передбачає, що точна кількість, ціна товару вказується в видаткових накладних, які виписують на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.4. Договору, приймання товару Покупцем по кількості та якості відбувається на складі готової продукції Продавця в момент відвантаження товару.

Згідно із п. 2.5. Договору, обов'язки Продавця за цим Договором вважаються виконаними з моменту відвантаження товару зі складу.

За умовами п. 2.8. Договору, датою переходу права власності на товар є дата передачі товару Покупцю, зазначена в накладних.

Договір у п.2.9. передбачає, що Сторони домовились, що всі видаткові накладні, по яким Продавець поставив Покупцю товар протягом дії цього Договору, відносяться до даного Договору, якщо іншого не витікає з відміток або тексту на таких накладних.

Відповідно до п.3.1. Договору, оплата поставленого товару здійснюється по факту відвантаження товару. Для цілей цього пункту датою відвантаження товару є дата, зазначена в товарній накладній.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Позивач 31.08.2011 року та 27.10.2011 року на виконання вимог п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.4., 2.5. 2.7. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджено видатковими накладними від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605, довіреностями Відповідача від 31.08.2011 року серії ААГ за № 621165, від 27.10.2011 року серії ААГ за № 621180 на отримання представниками Відповідача у Позивача товару за Договором, які підписані Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 2.1., 2.4., 2.5., 2.8., 2.9. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, строків, обсягу, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.1., 3.1. Договору, з повної оплати отриманого ним товару згідно видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість в сумі 42350,00 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.).

Проте, Відповідач у своєму відзиві на позов заперечував вказану суму заборгованості за Договором посилаючись на те, що ним частково проплачено товар, який він отримав згідно видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605, на підтвердження чого Відповідачем надано копії документів у вигляді платіжних доручень від 10.12.2013 року за № 30, від 12.09.2011 року за № 1177, від 26.10.2011 року за № 1241, від 06.09.2011 року за № 1170, від 16.11.2011 року за № 1273, від 19.10.2011 року за № 1224, від 16.01.2012 року за № 1345 та Акту звірки взаєморозрахунків станом на 21.02.2013 року від 21.02.2013 року.

Позивач вказану позицію Відповідача заперечував посилаючись на те, що Акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.02.2013 року від 21.02.2013 року не відповідає фактичним обставинам справи, Позивачем підписаний помилково та відомості, які містяться у даному Акті, не відповідають дійсності, копії наданих Відповідачем вказаних платіжних доручень стосуються лише сплати Відповідачем за товар, поставка якого за Договором здійснювалась згідно накладної від 31.08.2011 року за № 412 та за який Позивач у своєму позові вимог до Відповідача не ставить, на підтвердження чого надав суду копії накладної від 31.08.2011 року за № 412 та рахунку-фактури від 01.09.2011 року за № 1.

Суд перевіряючи вказані позиції Позивача та Відповідача перевірив зміст та відомості, які містяться в копіях документів у вигляді видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605, платіжних доручень від 10.12.2013 року за № 30, від 12.09.2011 року за № 1177, від 26.10.2011 року за № 1241, від 06.09.2011 року за № 1170, від 16.11.2011 року за № 1273, від 19.10.2011 року за № 1224, від 16.01.2012 року за № 1345, Акті звірки взаєморозрахунків станом на 21.02.2013 року від 21.02.2013 року, накладній від 31.08.2011 року за № 412 та рахунку-фактурі від 01.09.2011 року за № 1.

За наслідками дослідження змісту та відомостей у вказаних документах судом встановлено наступне.

Платіжні доручення від 12.09.2011 року за № 1177, від 26.10.2011 року за № 1241, від 06.09.2011 року за № 1170, від 16.11.2011 року за № 1273, від 19.10.2011 року за № 1224, від 16.01.2012 року за № 1345 містять в собі відомості про призначення платежу в якості сплати коштів за борошно згідно рахунку від 01.09.2011 року за № 1.

Вивченням змісту та відомостей рахунку-фактури від 01.09.2011 року за № 1, на якій у даних платіжних дорученнях мається посилання, встановлено, що цей рахунок виставлений Позивачем Відповідачу в якості підстави для перерахування коштів в сумі 30500,00 грн. за товар у вигляді борошна, який Відповідач отримав у Позивача 31.08.2011 року на підставі накладної від 31.08.2011 року за № 412.

Судом береться до уваги, що позовні вимоги Позивача обґрунтовуються наявністю заборгованості Відповідача за Договором по сплаті вартості товару, який отриманий Відповідачем у Позивача відповідно до видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605.

Таким чином, суд погоджується з позицією Позивача, що Акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.02.2013 року від 21.02.2013 року містить в собі відомості, які не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість та доведеність твердження Позивача з приводу того, що він помилково підписав вказаний Акт звірки взаєморозрахунків, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що цей Акт звірки взаєморозрахунків є неналежним та недопустимим доказом частково погашення заборгованості Відповідачем перед Позивачем за Договором по сплаті вартості товару, який отриманий Відповідачем у Позивача на підставі видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605.

Одночасно суд погоджується з позицією Позивача, що платіжні доручення від 12.09.2011 року за № 1177, від 26.10.2011 року за № 1241, від 06.09.2011 року за № 1170, від 16.11.2011 року за № 1273, від 19.10.2011 року за № 1224 та від 16.01.2012 року за № 1345 стосуються виключно погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором по сплаті вартості товару, який отриманий Відповідачем у Позивача виключно на підставі накладної від 31.08.2011 року за № 412, та не мають відношення до сплати вартості товару, що отриманий Відповідачем у Позивача на підставі видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605.

Крім того, судом за наслідками дослідження змісту та відомостей платіжного доручення від 10.12.2013 року за № 30 встановлено, що дане платіжне доручення містять в собі відомості про призначення платежу в якості сплати коштів за борошно згідно рахунку від 10.12.2013 року за № 1 та будь-які посилання в цьому платіжному дорученні на сплату коштів згідно видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605 відсутні, внаслідок чого зазначене платіжне доручення не являється належним та допустимим доказом сплати заборгованості Відповідачем за товар, отриманий на підставі видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605.

Отже, платіжні доручення від 10.12.2013 року за № 30, від 12.09.2011 року за № 1177, від 26.10.2011 року за № 1241, від 06.09.2011 року за № 1170, від 16.11.2011 року за № 1273, від 19.10.2011 року за № 1224 та від 16.01.2012 року за № 1345 в даному випадку є неналежними та недопустимими доказами сплати Відповідача Позивачу за Договором заборгованості за товар, отриманий Відповідачем у Позивача відповідно до видаткових накладних від 31.08.2011 року за № РН-410, від 27.10.2011 року за № РН-605.

Суд приходить до висновку, що Відповідач не довів суду за допомогою належних і допустимих доказів погашення заборгованості по сплаті Позивачу вартості товару за Договором в сумі 42350,00 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.).

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 25.06.2014 року №603, у якій Позивач вимагав від Відповідача негайного погашення простроченої заборгованості за Договором.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на претензію від 25.06.2014 року №603 не відреагував, відповіді не надав, заборгованість за Договором не сплатив.

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 42350,00 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 42350,00 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем та Відповідачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЦУКРОВИК" до публічного акціонерного товариства "ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" про стягнення, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ", ідентифікаційний код: 00378508, місцезнаходження: 07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Шевченка, буд. 219, на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЦУКРОВИК", ідентифікаційний код юридичної особи: 30829636, місцезнаходження: 17584, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Линовиця, вул. Заводська, буд. 4, заборгованість за договором купівлі-продажу від 30.08.2011 року за № 36 у вигляді основного боргу в сумі 42350,00 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2014 року