Рішення № 40892848, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24631/13 01.10.14за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА,

про стягнення 643 696,73 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Пясецька Г.О. за довю №289 від 01.10.2014; від відповідача: Куркіна І.В. за дов. №б/н від 18.11.2013; Федорчук Х.В. за дов. №б/н від 02.01.2014; від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Науменко С.В. за дов. №02-758 від 08.07.2014; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 643696,73 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08209-А/2-09 від 01.04.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08209-А/2-09 від 01.04.2008, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 590 591,36 грн. Крім того, у зв'язку невиконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 3 996,29 грн., пеню в розмірі 19 579,51 грн. та штраф в розмірі 29 529,57 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 76,84 грн. пені, 581,90 грн. штрафу, 16, 26 грн. 3% річних та 13,50 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року, рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року у справі № 910/24631/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В результаті автоматичного розподілу вказана справа була передана для розгляду судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.14р. справу №910/24631/13 прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на

19.09.2014.

27.08.2014 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані з 01.04.12013 по 30.09.2013 послуги з постачання питної води та приймання стічних від через приєднані мережі у розмірі 590 591,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 78 251,27 грн.; три проценти річних у розмірі 78 251,27 грн.; пені у розмірі 29 436,99 грн. та штрафу в розмірі 29 529,57 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява представника позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних від через приєднані мережі у розмірі 590 591,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 78 251,27 грн., 3 % річних в розмірі 19 723,82 грн., пені у розмірі 29 436,99 грн. та штрафу в розмірі 29 529,57 грн. прийнята господарським судом міста Києва, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

05.09.14р. від представника відповідача до суду надійшли заперечення по справі, в яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що акти зняття показників з приладу обліку не є єдиним первинним документом, який підтверджує обсяг спожитої теплової води. Посилаючись на п.2.1.5. договору, відповідач вказує, що обсяг спожитої відповідачем питної води фіксується в Журналі обліку споживання води. Відповідач, також, зазначає, що позивачем неправомірно виставлялися відповідачу рахунки на оплату за постачання питної води на підігрів для виготовлення гарячої води, оскільки умовами укладеного сторонами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладами обліку, встановленими на водопровідному вводі до бойлерів, які перебувають на балансі та обслуговуванні ПАТ «Київенерго».

У судовому засіданні 19.09.14р. представниками сторін надані пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.09.14р. представником позивача надано письмові пояснення у справі, згідно яких позивач зазначив, що заборгованість за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення для потреб населення склала 198 885,77 грн., заборгованість за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення склала 6 563,60 грн., заборгованість за надані послуги з приймання стоків гарячої води склала 162 534,54 грн., заборгованість за послуги з постачання питної води на підігрів склала 224 714,15 грн. Також, позивач заперечував правомірність зарахування коштів, що надійшли в якості оплати вартості поставленої питної води для підігріву в рахунок погашення заборгованості по іншим послугам, наданим позивачем на підставі договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.14р. залучено до участі розгляді справи №910/24631/13 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА та відкладено розгляд справи на 01.10.2014р.

У судовому засіданні 01.10.14р. представниками учасників судового процесу надано пояснення по справі.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надано письмові пояснення щодо порядку зарахуванея коштів на рахунок позивача.

У судовому засіданні 01.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Позивач, постачальник) та Відповідачем (абонент) укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08209-А/2-09 від 01.04.2008р. (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (місцеві правила приймання). В свою чергу, абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (правила-1), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року № 37 (правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (правила-2).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно з п.2.1 Правил-2, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України „Про питну воду та питне водопостачання" та „Про житлово-комунальні послуги"

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що обсяг води подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих позивачем.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками лічильників води (п. 2.1.4 Договору).

Відповідно до п.2.2.2 Договору, оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача.

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що за період з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2013 року (за кодом 8-909), відповідачу надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4012110,81 грн., проте, в порушення умов Договору, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитих послуг. Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи актами зняття показань з приладів обліку.

В письмових пояснення від 19.09.14р. позивач зазначив, що заборгованість відповідача за період з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2013 року за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення для потреб населення склала 198 885,77 грн. (код абонента 9-1570), заборгованість за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення склала 6 563,60 грн. (код абонента 9-1654), заборгованість за надані послуги з приймання стоків гарячої води склала 162 534,54 грн. (код абонента 9-51570), заборгованість за послуги з постачання питної води на підігрів склала 224 714,15 грн. (код абонента 9-51570).

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем за період з 01.04.2013р. по 30.09.2013р. послуги з постачання питної води на підігрів у розмірі 224 714,15 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3.13 правил-2 визначено, що суб'єкти господарювання, в яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів та оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил-2 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із залучених до матеріалів справи письмових доказів та пояснень відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу, знаходяться у володінні та користуванні не відповідача, а перебувають у обслуговуванні та на балансі ПАТ «Київенерго».

Позивачем даний факт не спростовано належними засобами доказування. А відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного позивачем суду доведено не було.

Окрім того, за правилами статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання такої води, суд не вбачає.

Отже, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем за кодом 9-51570, як на підігрів для виготовлення гарячої води, суд не вбачає. Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних, інфляційні втрати, пеня та штраф також не підлягають стягненню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.04.2013р. по 31.09.2013р. за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення для потреб населення у розмірі 198 885,77 грн. (код абонента 9-1570), заборгованості за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення у розмірі 6 563,60 грн. (код абонента 9-1654), заборгованості за надані послуги з приймання стоків гарячої води у розмірі 162 534,54 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Дослідивши Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08209-А/2-09 від 01.04.2008р., суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з розгорнутого розрахунку заборгованості (т.4, а.с.73), позивачем

- за кодом 9-1570, згідно якого обліковується питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП «Індустріальне» для надання населенню послуг з холодного водопостачання та водовідведення, за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року надано послуг на суму 2 776 715,58 грн.;

- за кодом 9-1653, згідно якого обліковується питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП «Індустріальне» для власних потреб, за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року послуг надано на суму 8 393,30 грн.;

- за кодом 9-1654, згідно якого обліковується питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП «Індустріальне» для надання орендарям (бюджетним установам тощо) послуг з холодного водопостачання та водовідведення, за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року надано послуг па суму 68 769,61 грн.;

- за кодом 9-51570, згідно якого обліковується приймання стоків гарячої води та постачання питної води на підігрів, надано послуги на суму 1 158 232,32 грн.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В матеріалах справи містяться акти зняття показань водолічильників, якими підтверджується обсяги наданих позивачем послуг.

Сторонами не заперечується факт надання позивачем у спірний період послуг з постачання питної води та водовідведення, у заявленому позивачем та документально підтвердженому обсязі.

З письмових пояснень Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - КП ГІОЦ) (вх.№06-37.1/13742/14 від 19.09.14р.) останнім зазначено, що КП ГІОЦ здійснює розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на окремі платежі по видам житлово-комунальних послуг (опалення, водопостачання, вивіз сміття тощо) та перераховує розщеплені платежі на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг. Платежі споживачів за комунальну послугу «гаряча вода» розщеплюється у відповідності до листа Управління цінової політики КМДА на три складові: «холодна вода для підігріву», що становить 11,40% платежу, «теплова енергія для приготування гарячої води», що становить 76,00% платежу споживача, - витрати балансоутримувача бойлера на утримання бойлера де здійснюється виробництво послуги «гаряча вода», що становить 8,20% платежу споживача. Складова «холодна вода для підігріву та стоки гарячої води» направляється на рахунок ПАТ «АК «Київводоканалу», складова «теплова енергія для приготування гарячої води» направляється КП ГІОЦ на рахунок підприємства, що надає до бойлера теплову енергію для приготування гарячої води в якості оплати вартості теплової енергії, а 8,20 % - на рахунок балансоутримувача бойлера для обслуговування бойлера.

Таким чином, кошти, що надходять в якості оплати наданих відповідачу послуг передбачають різні види призначення платежу та при надходженні коштів на розрахунковий рахунок позивача, кошти зараховуються в рахунок сплати за надані послуги відповідно до зазначеного призначення платежу.

З врахуванням вищевикладеного, суд здійснює розрахунок суми заборгованості, приймаючи до уваги призначення платежу коштів, що надійшли на рахунок позивача.

При цьому, судом не береться до уваги оплата послуг з постачання води на підігрів, оскільки, як встановлено судом вище, укладений сторонами Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, а відтак розрахунок за надані послуги з постачання такої води між позивачем та відповідачем на підставі вказаного Договору не проводиться.

З огляду на те, що надані позивачем послуги за кодом 9-1570 (питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП «Індустріальне» для надання населенню послуг з холодного водопостачання та водовідведення) оплачені на суму 2 586 438,07 грн., з урахуванням перерахунків на суму 8 608,26 грн., вартість неоплачених послуг склала 198 885,77 грн.

За кодом 9-1653 (питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП «Індустріальне» для власних потреб) надійшла оплата в розмірі 10 500,00 грн., внаслідок чого утворилася переплата в розмірі 2106,70 грн.

За кодом 9-1654 (питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП «Індустріальне» для надання орендарям (бюджетним установам тощо) послуг з холодного водопостачання та водовідведення) надані позивачем послуги оплачені на суму 62 206,01 грн., внаслідок чого вартість неоплачених послуг склала 6 563,60 грн.

За кодом 9-51570 (згідно якого обліковується приймання стоків гарячої води) вартість неоплачених послуг за надані послуги з приймання стоків гарячої води склала 162 534,54 грн.

За таких підстав, загальна вартість неоплачених відповідачем послуг склала 365 877,21 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил-2 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що ним було повністю оплачено вартість наданих позивачем на підставі укладеного сторонами договору за період з 01.04.2013р. по 31.09.2013р. послуг з постачання питної (холодної) води та водовідведення для потреб населення, приймання стоків гарячої води, в той час наявними в матеріалах доказами, зокрема актами зняття показників з приладу обліку за спірний період підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані позивачем послуги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами зняття показань водолічильників, розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитої води і застосовані тарифи, статистично-аналітичною інформацією КП ГІОЦ про розщеплення грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "АК "Київводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води, холодну воду для підігріву, водовідведення гарячої води від розщеплення сплат за житлово-комунальні послуги мешканців, що обслуговуються КП "Дирекція" Солом'янського р-ну (ВСП "Індустріальне") у період з 01 квітня 2013 року по 30.09.2013 року, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 365 877,21 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 29 529,57 грн., 3 % річних в розмірі 19 723,82 грн., пеню в розмірі 29 436,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 78 251,27 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.2.2.1. Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до виставлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміні тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Як вбачається з п.2.2.2. Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

У відповідності до п.2.2.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що підставою для оплати відповідачем штрафу є безпідставна відмова відповідача оплатити направлений позивачем рахунок або вимогу позивача щодо оплати.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розумінні п.4.6. Договору, зокрема позивачем не надано суду доказів виставлення відповідачу рахунків або вимоги щодо оплати та наявність безпідставної відмови відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 29 529,57 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу за постачання питної води та її стоків, що використовуються для надання населенню послуг з холодного водопостачання та водовідведення (код 9-1570), з урахуванням часткової оплати, за період з 05.05.2013р. по 30.09.13р. в розмірі 1 483,27 грн.; з суми боргу за постачання питної води та її стоків, що використовуються у господарській діяльності для надання орендарям (бюджетним установам тощо) послуг з холодного водопостачання та водовідведення (код 9-1654) за період з 05.05.2013р. по 30.09.13р. в розмірі 11,42 грн., з суми послуг за приймання стоків гарячої води та постачання питної води на підігрів (код 9-51570) за період з 05.05.2013р. по 30.09.13р. в розмірі 2 504,11 грн. та з суми боргу 590 591,36 грн. за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. в розмірі 15 727,53 грн.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки трьох процентів річних, з огляду на наступне.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 504,11 грн., що нараховані позивачем разом на суму вартості несплачених послуг за приймання стоків гарячої води та постачання питної води на підігрів не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом вище, підстави для стягнення з відповідача заборгованості з постачання питної води на підігрів відсутні, в той час як позивачем розрахунку 3 % річних з суми заборгованості за послуги з приймання стоків гарячої води суду не надано.

З огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.13р. склала 365 877,21 грн., позивач має право на нарахування 3 % річних з суми боргу 365 877,21 грн. за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. За розрахунком суду, розмір 3 % річних з суми боргу 365 877,21 грн. за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. склав 9 743,36 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в розмірі 11 238,05 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 78 251,27 грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 01.10.13р. по 20.08.2014р. з суми боргу 590 591,36 грн., в той час як станом на 01.10.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 365 877,21 грн. За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат з суми боргу 365 877,21 грн. за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. склав 51 792,27 грн.

Крім того, позивач здійснив розрахунок пені з суми боргу за постачання питної води та її стоків, що використовуються для надання населенню послуг з холодного водопостачання та водовідведення (код 9-1570), з урахуванням часткової оплати, за період з 05.05.2013р. по 30.09.13р. в розмірі 7 237,26 грн.; з суми боргу за постачання питної води та її стоків, що використовуються у господарській діяльності для надання орендарям (бюджетним установам тощо) послуг з холодного водопостачання та водовідведення (код 9-1654) за період з 05.05.2013р. по 30.09.13р. в розмірі 76,14 грн., з суми послуг за приймання стоків гарячої води та постачання питної води на підігрів (код 9-51570) за період з 05.05.2013р. по 30.09.13р. в розмірі 12 276,88 грн. та з суми боргу 69 325,21 грн. за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. в розмірі 9 857,48 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.2.Договору у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 276,88 грн., що нараховані позивачем разом на суму вартості несплачених послуг за приймання стоків гарячої води та постачання питної води на підігрів не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом вище, підстави для стягнення з відповідача заборгованості з постачання питної води на підігрів відсутні, в той час як позивачем розрахунку пені з суми заборгованості за послуги з приймання стоків гарячої води суду не надано.

Крім того, розрахунок позивача пені в розмірі 9 857,48 грн. з суми боргу 69 325,21 грн. (код 9-1570 сума боргу станом на 01.10.2013р. - 23 584,47 грн., код 9-51570 сума боргу станом на 01.10.2013р. - 45 740,74 грн.) за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. є невірним, оскільки в суму боргу включена заборгованість в розмірі 45 740,74 грн. за послуги з приймання стоків гарячої води та постачання питної води на підігрів.

Позивач має право на нарахування пені за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. з суми боргу 23 584,47 грн. За розрахунком суду, розмір пені з суми боргу 23 584,47 грн. за період з 01.10.2013р. по 20.08.14р. склав 3 353,52 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 10 666,92 грн.

Враховуючи вищенаведене, доведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 365 877,21 грн., 3 % річних в розмірі 11 238,05 грн., пені в розмірі 10 666,92 грн., інфляційних втрат в розмірі 51 792,27 грн.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03067, м.Київ, вул. Виборзька, будинок 42, код ЄДРПОУ 35756924) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 365 877 (триста шістдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 21 коп. основного боргу, 11 238 (одинадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 05 коп. - 3 % річних, 10 666 (десять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 92 коп. - пені, 51 792 (п'ятдесят одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 27 коп. - інфляційних втрат та 8791 (вісім тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 49 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Повне рішення складено 14.10.2014р.

Суддя Л.М. Шкурдова