Постанова № 40892391, 25.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року 810/5232/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представника позивача - Солодкого Р.В.,

представників відповідача - Завальської С.В., Неліної І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»до проБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 № 0005472213 та № 0005462210, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 124400,00 грн. та грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 497826,00 грн.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки податкового органу про:

безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Кімосбуд». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Еко-Сервіс» та ТОВ «Кімосбуд» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди;

порушення позивачем вимог Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України (затверджений постановою НБУ від 15.12.2004 № 637) в частині несвоєчасного оприбуткування готівки, отриманої для оплати праці, та в частині тримання в позаробочий час у касі підприємства готівки у межах, що перевищують установлений підприємством на виконання відповідної постанови НБУ ліміт каси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки:

всі операції з надання контрагентом послуг мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Еко-Сервіс» правомірно та правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Кімосбуд»;

фактів не оприбуткування готівки чи перевищення ліміту готівки у касі не було, викладені в акті твердження податкового органу є лише припущеннями перевіряючих та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 14.06.2001.

Взято на податковий облік в органах ДПС 31.10.2002 за № 1210, перебуває на обліку у Бориспільскій ОДПІ.

У червні-липня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 29.07.2014 № 401/22-01/31885141.

Перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем положень:

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження товариством податку на додану вартість на суму 398261,00 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ «Кімосбуд»);

пункту 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України (затверджений постановою НБУ від 15.12.2004 № 637) в частині несвоєчасного оприбуткування готівки у сумі 22000,00 грн., отриманої для оплати праці;

пункту 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України (затверджений постановою НБУ від 15.12.2004 № 637) в частині зберігання в позаробочий час у касі підприємства готівки у суму 7200,00 грн., при затвердженому ліміті каси у позаробочий час у сумі 0,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість ґрунтуються на твердженні, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Еко-Сервіс» та ТОВ «Кімосбуд» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, з метою штучного формування податкового кредиту.

Так, під час перевірки встановлено, що 01.04.2011 між позивачем та ТОВ «Кімосбуд» було укладено Договір № 17-2011, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Кімосбуд») брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з роботи механізмів (послуги бульдозера, екскаватора, автокрана та іншої техніки).

На підтвердження дійного надання контрагентом послуг позивачем надано податкові накладні від 15.09.2011 № 53, від 30.09.2011 № 85, від 14.10.2011 № 83, від 31.10.2011 № 117, від 15.11.2011 № 79, від 30.11.2011 № 124, від 15.12.2011 № 47, від 30.12.2011 № 97 та акти здачі-приймання робіт до кожної наведених накладних.

Відповідно до вказаних документів, ТОВ «Кімосбуд» надав позивачу послуг з роботи бульдозерів, екскаватора, автомобілів Урал, Камаз та автокрана на загальну суму 2537952,00 грн.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Кімосбуд» податкових накладних у розмірі 507590,50 грн.

У ході перевірки посадовими особами відповідача використано дані Акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 10.10.2012 № 11840/10/22-210 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбуд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами», відповідно до якого встановлено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою, чисельність працюючих на товаристві згідно із податковою звітністю - 1 особа, будь-які транспортні засоби на підприємстві відсутні.

Також встановлено, що контрагенти-продавці ТОВ «Кімосбуд» мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про неможливість надання ТОВ «Кімосбуд» позивачу вищенаведених послуг, та, як наслідок, про безпідставне віднесення ТОВ «Еко-Сервіс» до складу податкового кредиту сум коштів у складі послуг, нібито наданих ТОВ «Кімосбуд» позивачу.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0005462210, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 497826,00 грн. (основне зобов'язання - 398261,00 грн., штрафні санкції - 99565,00 грн.).

При цьому, оскільки взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Кімосбуд» за жовтень 2011 року вже були предметом перевірки податковим органом (Акт від 18.04.2013 № 217/22-2/31885141), а податкове зобов'язання з ПДВ за вказаний період вже нараховувалось позивачу податковим органом раніше (податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 000630), то до податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0005462210 увійшла сума ПДВ, віднесена позивачем до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Кімосбуд» за вересень, листопад та грудень 2011 року.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі-Положення № 637) ґрунтуються на наступних твердженнях

Так, податковий орган вважає, що в порушення пункту 2.6 Положення № 637 позивачем несвоєчасно було оприбуткованого готівку, отриману підприємством для оплати праці.

Зокрема, під час перевірки на підприємстві були виявлені видаткові відомості про виплату заробітної плати від 25.01.2011, які не були відображені у касовій книзі підприємства у день їх отримання в касу, а після закінчення строків виплат не здійснено відповідні записи у касовій книзі підприємства та не оприбутковано готівкові кошти на загальну суму 22000,00 грн.

Також, під час перевірки було встановлено, що в порушення пункту 2.8 Положення № 637, 11.01.2011 по закінченню робочого дня в касі підприємства зберігалась готівка у розмірі 7200,00 грн. при встановленому ліміті каси у сумі 0,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0005472213, яким нараховано позивачу штрафні санкції за порушення Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України у розмірі 124400,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини в частині правомірності чи протиправності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі наданих ТОВ «Кімосбуд» послуг врегульовано Податковим кодексом.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу податкового кредиту певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як на доказ реального надання ТОВ «Кімосбуд» послуг з роботи роботи механізмів (бульдозера, екскаватора, автокрана та іншої техніки), позивач посилався на наявні в матеріалах справи податкові накладні та акти здачі-приймання робіт,

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що ТОВ «Еко-Сервіс» займається обслуговуванням полігону твердих побутових відходів, і саме з метою утилізації відходів позивачем наймались різні фірми, у тому числі, ТОВ «Кімосбуд».

Як убачається із зазначених документів ТОВ «Кімосбуд» надав позивачу послуги з роботи бульдозерів, екскаватора, автомобілів Урал, Камаз та автокрана.

При цьому, оплата за послуги здійснювалась погодинно (наприклад, Акт здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2011 року: послуги бульдозера Т-130 - 198 годин при ціні 320,00 грн./год.)

Аналогічні положення викладено і в решті наданих позивачем Актів здачі-прийняття робіт.

Аналіз викладеного свідчить, що послуги з роботи зазначеної техніки надавались протягом певного тривалого періоду (навіть за умови, що техніка працювала цілодобово).

Враховуючи викладене, судом було витребувано у позивача докази на підтвердження того, яким чином зазначена техніка заїжджала на території звалища, де виконувались роботи, яким чином вівся підрахунок часу наданих послуг, хто кермував зазначеною технікою. Також судом було зобов'язано позивача надати копії технічних паспортів на зазначену техніку та іншу супровідну документацію, яка б могла підтвердити факт реального надання ТОВ «Кісомбуд» вищенаведених послуг.

Проте, жодних вищенаведених доказів позивачем суду надано не було.

При прийнятті рішення, судом було взято до уваги той факт, що відповідно до Акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 10.10.2012 № 11840/10/22-210 у ТОВ «Кісомбуд» відсутні трудові ресурси та техніка для надання послуг такого роду, як прописано у вищезгаданих Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

При цьому, доказів на підтвердження того, що для надання послуг позивачу ТОВ «Кімосбуд» залучало третіх осіб, представником позивача також надано не було.

Важка автомобільна техніка (бульдозери, екскаватори, автомобілі Урал та Камаз) є таким видом транспорту, що підлягає обов'язковій державній реєстрації у відповідних органах ДАІ.

Відмова позивача надати суду копії технічних паспортів на зазначену техніку ставить під сумнів факт реальності надання ТОВ «Кімосбуд» позивачу послуг з роботи такої техніки.

Також, викликає сумніви і факт відсутності у позивача журналу в'їзду - виїзду автотранспорту з підприємства позивача, оскільки за відсутності такого документу об'єктивно неможливим є встановлення фактичного часу роботи техніки на наведеному звалищі.

Жодних інших документів на підтвердження підрахунку часу надання ТОВ «Кімосбуд» позивачу послуг, а також жодних пояснень, яким чином такий підрахунок відбувався, представником позивача суду надано не було.

Суд звертає увагу, що загальна сума оплати по договору між позивачем та ТОВ «Кімосбуд» склала понад 2,5 млн. грн., що є сумою значного розміру, а відтак, сумнівним є твердження відповідача, що задля підтвердження факту надання послуг сторони лише підписували Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також обґрунтований сумнів викликає факт доцільності залучення позивачем для виконання вищенаведених робіт підприємства, яке не має будь-якої власної техніки та працівників, що могли б виконувати зазначені роботи.

Окрім іншого суд звертає увагу, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кімосбуд».

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум коштів до податкового кредиту, зокрема, укладеного договору, податкових та Актів здачі-прийняття робіт не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту витрат на оплату послуг, оскільки під час судового розгляду доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а послуги фактично ТОВ «Кімосбуд» не надавались.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2014 № 0005462210 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0005472213, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 124400,00 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається із Акта перевірки від 29.07.2014 № 401/22-01/31885141, під час перевірки на підприємстві були виявлені видаткові відомості про виплату заробітної плати від 25.01.2011, які не були відображені у касовій книзі підприємства у день їх отримання в касу, а після закінчення строків виплат не здійснено відповідні записи у касовій книзі підприємства та не оприбутковано готівкові кошти на загальну суму 22000,00 грн.

Позивач у своїй позовній заяві вказаний факт пояснює тим, що хоча відомості про виплату заробітної плати і були сформовані 25.01.2011, проте, сама готівка була отримана підприємством наступного дня (банківська виписка від 26.01.2011). При цьому, 26.01.2011 кошти були належним чином оприбутковані, що підтверджується відповідним касовим ордером, та виплачені працівникам.

Проте, суд не бере до уваги дані твердження позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі-Положення № 637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Порядок ведення касових операцій визначений у главі 3 Положення.

Так, Положенням визначено, що касові операції оформляються, зокрема, видатковими відомостями, які підтверджують факт отримання готівкових коштів.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні відомості на виплату грошей, сформовані 25.01.2011. При цьому, зазначені відомості містять підписи працівників позивача про отримання коштів. Жодних записів чи позначок, що кошти отримані 26.01.2011, як стверджує позивач, вказані відомості не містять.

Наведене дає підстави вважати, що кошти були виплачені працівникам саме 25.01.2011.

А відтак, оскільки позивач не заперечує, що у касовій книзі зазначені кошти були відображені 26.01.2011, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України.

Також, з Акта перевірки від 29.07.2014 № 401/22-01/31885141 убачається, що під час перевірки видаткових касових ордерів та відомостей на виплату грошей встановлено відсутність підпису (на повну суму отриманих коштів) одержувачів у видаткових відомостях на виплату грошей за 11.01.2011 на загальну суму 7200,00 грн.

Так, посадові особи податкового органу в акті перевірки зазначають, що під час звірки касових ордерів за 11.01.2011 та відомостей на виплату коштів за вказаний день було встановлено розбіжність між сумами, які містились у касових звітах, та сумами, отримання яких було підтверджено підписами працівників позивача.

Зокрема, згідно із касовим звітом за 11.01.2011, в цей день по відомостям № 11, 12, 13, 14 за 11.01.2011 було виплачено 13700,00 грн.

Водночас, з наданих посадовими особами позивача перевіряючим відомостей за 11.01.2011 про виплату грошей за січень 2011 року № 11, 12, 13, 14 убачається, що отримано працівниками підприємства в зазначений день було лише 6500,00 грн.

Пунктом 3.5 Положення № 637 встановлено, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до пункту 7.24 Положення № 637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Згідно із пунктом 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Як убачається з акта перевірки, ліміт каси на підприємстві позивача встановлений на рівні « 0,00грн.».

За таких обставин, враховуючи що під час перевірки відповідачем встановлено факт залишку в касі позивача 11.01.2011 готівкових коштів у розмірі 7200,00 грн. (проведених через касовий звіт, проте не отриманих працівниками), суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем пункту 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України.

Відповідальність за порушення за порушення норм з регулювання обігу готівки встановлено Указом президента України від 12.06.1995 № 436/95.

Так, встановлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем позивачу штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2014 № 0005472213 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 вересня 2014 р.