Постанова № 40890883, 09.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року 810/4732/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Луценко К.Ю., за участю:

представника позивача - Кривулі Р.В.,

представника відповідача - Юрченко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроком Компонентс» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

6 серпня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроком Компонентс» (ТОВ «Євроком Компонентс», товариство) із позовом до Київської митниці Міндоходів (Київська митниця, митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні дані заявлялися у митній декларації, до якої додавалися необхідні для підтвердження ціни товару документи. Стверджували, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Звертали увагу на наявність у відповідній графі митної декларації товарів із різними артикулами.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України та Митного кодексу України, просили визнати протиправним рішення про коригування митної вартості товарів від 25 липня 2013 року №125120105/2013/000140/1 та зобов'язати вивільнити (повернути) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у сумі 39838,25 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити. Вказала, у тому числі і в письмових запереченнях, що у зв'язку з розбіжностями у поданих декларантом документах, відсутністю у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, невідповідністю визначеної ціни товару тій, яка містилася в єдиній автоматизованій інформаційній системі митного органу на ідентичні та подібні товари, посадовою особою митниці було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Зауважила, що документи подані в якості додаткових взяті до уваги митним органом, але не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару так як подані не всі, а ті, що надані мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Стверджувала правомірність дій органу доходів і зборів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроком Компонентс» є юридичною особою, основний вид діяльності якої - оптова торгівля машинами й устаткуванням (а.с.96-98).

Судом встановлено, що 18 жовтня 2011 року товариством «Євроком Компонентс» укладено контракт №8/18-10 із фірмою «Ever Power Electronics Limited» (Гонконг), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує електронні компоненти та комплектуючі згідно інвойсу на умовах визначених у інвойсі. Вартість товарів у межах одного постачання наводиться у відповідному інвойсі і встановлюється у USD. Продавець поставляє покупцю товар на умовах СРТ Київ (Incoterms 2000) або на інших умовах, що буде відображено у відповідному інвойсі на кожну окрему поставку (а.с.35-42).

На виконання такого договору ТОВ «Євроком Компонентс» у липні 2014 року ввіз на територію України транзистори торговельної марки International Rectifier (країна виробництва: PH (Філіппіни) з потужністю розсіювання більш як 1Вт артикул IRLML6402TRPBF (напруга 20В, потужність 1,3Вт, сила струму 3,7А) - 42000 штук, артикул IRLML5203TRPBF (напруга 30В, струм 3А, потужність 1,25Вт) - 3000 штук.

У випадку, який розглядається, поставка товару здійснювалась згідно інвойсу №EIN201300212 від 12 липня 2013 року (а.с.43-44) на умовах EXW. Ціна за одиницю товару артикулу IRLML6402TRPBF становила 0,045000 доларів США, загальна вартість за 42000 одиниць - 1890,00 доларів США; ціна за одиницю товару артикулу IRLML5203TRPBF складала 0,054000 доларів США, загальна вартість за 3000 одиниць товару - 162,00 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару позивачем до Київської митниці подано митну декларацію №125120105/2013/268866 від 23 липня 2013 року, в якій митну вартість вказаного товару (графа №12) визначено за ціною договору із урахуванням витрат на транспортування, що склало 2079,29 USD (0,045 та 0,054 доларів США за одиницю відповідно). Разом із декларацією №125120105/2013/268866 товариство «Євроком Компонентс» до митного оформлення надало, зокрема, зовнішньоекономічний договір, рахунок - фактуру (інвойс), транспортні (перевізні) документи.

У цей же день посадовою особою відповідача здійснено аналіз інформації, яка містилась у наданих декларантом документах для підтвердження митної вартості та аналіз цінової інформації ЄАІС на аналогічні товари, що ввозились на митну територію України у період наближений до пред'явлення названих товарів до митного оформлення.

Зокрема, було з'ясовано, що заявлена позивачем митна вартість товарів значно відрізняється від тієї (більше, ніж у десять разів), яка наявна стосовно ідентичних та подібних товарів, інформація щодо яких містилась в ЄАІС (а.с. 76-81,108-110).

Крім того, митницею було зазначено про відсутність у поданих товариством документах інформації при умовах EXW про вартість транспортування товарів до аеропорту відправлення та навантажувально-розвантажувальних послуг.

У зв'язку з розбіжностями у поданих декларантом документах та відсутністю у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наявністю у ЄАІС митниці інформації про іншу вартість аналогічного й ідентичного товару (більш як у десять разів), з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів, посадові особи митного органу, що здійснювали митні процедури, витребували від декларанта додаткові документи, а саме: прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, документи про вартість транспортування до аеропорту відправлення та навантажувально-розвантажувальних послуг.

Крім того, проведено консультацію між ТОВ «Євроком Компонентс» та Київською митницею Міндоходів.

25 липня 2013 року товариством подано наступні додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; прайс-лист; лист довідку про транспортні витрати; видаткові накладні (т.1 а.с.23); також зазначено про неможливість подання інших документів.

Такі документи були взяті до уваги митним органом, але не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару так як мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: ціна товару, зазначена в експортній декларації країни відправлення Гонконгу на умовах поставки FОВ - Гонконг, а ціна товару, зазначена в інвойсі на поставку товару на умовах поставки EXW - Гонконг; надана копія експортної декларації країни відправлення належним чином не завірена декларантом ТОВ «Євроком Компонентс»; копії видаткових накладних від 5 червня 2013 року №ЄК-1522 та від 10 квітня 2013 року №ЄК-0973 не містять повної інформації щодо ціни на ідентичний оцінюваний товар, який реалізовувався раніше на внутрішньому ринку та належним чином не завірені ТОВ «Євроком Компонентс»; прайс-лист, датований січнем 2013 року від «International Rectifier» - Гонконг, а виробник товару у цьому випадку - «International Rectifier» - Філіппіни, при цьому відсутня інформація по ціні на транзистори з арт. IRLML5203TRPBF, а ціни вказані без зазначення умов поставок. Також декларантом ТОВ «Євроком Компонентс» не надано до митного органу висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Представник митного органу звертала увагу і на той факт, що у інвойсі від 12 липня 2013 року за поставку товару передбачено авансовий платіж, проте митниці не було надано жодного документа на підтвердження перерахування коштів. При цьому платіжне доручення за яким здійснено відповідну проплату товариством подано лише до суду.

25 липня 2013 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125120105/2013/000140/1 із застосуванням резервного методу (а.с.24), в якому зазначено, що перший метод не застосовується оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах містяться розбіжності, декларант не повністю надав додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів та у зв'язку із невиконанням вимог статті 58 Митного кодексу України. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних, подібних товарів та невідповідності вимогам статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62 та 63 цього кодексу не застосовуються через відсутність інформації щодо ціни складових для визначення за ними. Митна вартість за резервним методом визначена на підставі декларації стосовно імпортованих товарів випущених у вільний обіг №125120105/2013/262383 від 18 травня 2013 року та рішення про визначення митної вартості від 17 травня 2013 року №125120105/2013/000067/1.

Судом з'ясовано, що рішення про коригування митної вартості від 17 травня 2013 року №125120105/2013/000067/1 оскаржувалось у судовому порядку, однак постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі №810/4756/13-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року (а.с.189-193), - залишене без змін.

Також у рішенні про коригування митної вартості №125120105/2013/000140/1 від 25 липня 2013 року визначено перелік додаткових документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом (прайс-лист виробника; копія митної декларації країни відправлення; бухгалтерська документація, яку можна ідентифікувати з оцінюваними товарами; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями). Однак позивач у подальшому таких документів не подавав і, відповідно, вказаним правом не скористався.

Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125120105/2013/00582 від 25 липня 2013 року, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вказаної вище митної декларації (а.с.25).

Для випуску товарів у вільний обіг позивач подав до Київської митниці Міндоходів нову митну декларацію №125120105/2013/269261 (а.с.117-123), в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.

У зв'язку із цим, Київською митницею Міндоходів прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск їх на митну територію України та випуск у вільний обіг.

У подальшому позивач, не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості та переплатою коштів до Державного бюджету України, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначає стаття 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У статті 318 Митного кодексу України закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Тобто, до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару. Отже, відповідач уповноважений витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву щодо митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Зі змісту частини першої статті 337 Митного кодексу України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками. Згідно із частиною третьою цієї ж статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Так, за нормами статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, розробленого відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, передбачено, що однією з формальностей, що виконуються митним органом при здійсненні митного оформлення митної декларації, є контроль із застосуванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (стаття 57 Митного кодексу України).

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

За приписами статті 58 метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як закріплено у статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або з порівнюваними кількостями, або з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Якщо дійсна вартість не може бути визначена таким чином, то оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Як випливає із статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №21-270а13 за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області наголошено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості; наявність у єдиній автоматизованій системі інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Висновок стосовно наявності у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів як підстави для витребування у декларанта додаткових документів викладений і у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі №21-342а13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Харківської обласної митниці Державної митної служби України і Головного управління Державного казначейства України в Харківській області.

Також у постанові від 10 квітня 2012 року у справі №21-52а12 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Грета» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, Верховний Суд України дійшов висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За обставин, наведених вище, а також із врахуванням відомостей, наявних у автоматизованій інформаційній системі відповідача і відсутністю у поданих товариством документах усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару, тим більше, що у період часу, який відрізняється незначно і передує митному оформленню товару у випадку, який розглядається, аналогічний товар розмитнювався за ціною значно вищою (більш як у десять разів), ніж заявлена декларантом у спірному випадку. Тому митницею обґрунтовано прийнято рішення про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. При цьому, відповідачем було надано позивачеві можливість підтвердження заявленої митної вартості шляхом надання додаткових документів як до, так і після прийняття рішення про коригування митної вартості. Без отримання відповідних документів та без усунення розбіжностей митниця не могла визначити митну вартість за ціною договору. Також суд ще раз наголошує на виключній компетенції митного органу вирішувати питання перевірки і контролю правильності обчислення митної вартості, у тому числі і встановлювати достатність наданих декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, суд погоджується із доводами відповідача про неможливість застосування у спірних відносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не подано необхідних для цього документів, а митницею надано переконливі пояснення щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості та щодо вжиття заходів з отримання необхідної інформації і документів від позивача.

Стосовно твердження позивача про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що до митного оформлення пред'являлися транзистори двох видів із різними артикулами, а у рішенні про визначення вартості, яке бралося за основу при коригуванні митної вартості у спірних відносинах, містились відомості щодо вартості лише одного артикулу, то враховуючи, що код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності для таких товарів є однаковим, такі доводи суд відхиляє.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність дій митного органу по витребуванню додаткових документів та правильність визначення митної вартості за резервним методом. У зв'язку із цим вимоги про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару, - задоволенню не підлягають.

З приводу вимоги про зобов'язання відповідача вивільнити фінансову гарантію у вигляді грошової, суд, враховуючи висновок про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, вимога про скасування якого є первинною, резюмує необхідність відмови і у цій частині позову.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, у випадку, який розглядається, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України. Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 жовтня 2014 р.