Постанова № 40890013, 07.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/14736/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від Прокуратури: не з"явився;

Від позивача-1: Щетинін Д.В.-представник;

Від позивача-2: не з"явився;

Від відповідача: Мога М.В.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014

у справі № 910/14736/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі

1. Міністерства внутрішніх справ України

2. Військової частини 2269

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"

про припинення договору та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 2269 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (надалі - ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти") про припинення договору та витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин для припинення договору оренди вертольота Мі-8МТ заводський номер №93512, від 03.04.2012 р. №3/12-ФС, укладеного між позивачем 2 та відповідачем та зобов'язання відповідача повернути наведений вертоліт позивачу 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 в задоволенні позову Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 2269 відмовити повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2014 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити вповному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявність правових підстав у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин для припинення договору № 2/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ №94614 від 03.04.2012 року, укладеного між позивачем 2 та відповідачем, та зобов'язання останнього повернути наведений вертоліт позивачу 2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2014.

02.10.2014 та 06.10.2014 через відділ документального забезпечення суду від представників Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" та Військової частини 2269 надійшли відзиви на апеляційну скаргу;03.10.2014 від представника Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" надішли додаткові письмові пояснення по справі.

07.10.2014 року представники прокуратури та Військової частини 2269 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника прокуратури та Військової частини 2269, за наявними у справі доказами.

Представник Міністерства внутрішніх справ України заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення без змін, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Міністерства внутрішніх справ України та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти", проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2012 між Військовою частиною 2269 (орендодавець) та ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (орендар) було укладено договір №3/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТВ №93512 (надалі - "Договір оренди").

За умовами зазначеного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 93512.

Відповідно до акту приймання-передачі вертольота від 03.05.2012, на виконання умов вищезазначеного договору, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 93512.

Пунктом 11.1 договору оренди, передбачено, що сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють: особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 14.1 Договору оренди в редакції додаткової угоди б/н від 17.01.2014 зазначений договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 03.04.2020.

Згідно із п.п. 14.6, 14.7 договору оренди одностороння відмова від даного договору не допускається. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого повітряного судна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що прокурором не доведено, а в судовому засіданні не встановлено правових підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірне майно, оскільки відсутні докази звернення Військової частини 2269, в порядку положень п.п. 11.1,11.6 договору оренди, з вимогою до відповідача про повернення об'єкту оренди, що за поясненнями позивачів зумовлено недоцільністю вилучення у орендаря на сьогоднішній день повітряного судна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Умови зміни та розірвання договору передбачені ст.188 ГК України.

Відповідно до спеціального закону, а саме ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди №3\12-ФС від 03.04.2012 року- одностороння відмова від даного договору не допускається. Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого повітряного судна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про наявність підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, які зумовлені особливим періодом в державі - проведення антитерористичної операції на території низки регіонів України, з посиланням на положення п.п. 11.1, 11.6 Договору оренди, колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на наступне.

Пунктом 11.1 Договору оренди передбачено, що сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють: особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством.

Тобто, наведеним положенням встановлено таку підставу для зміни (звільнення від виконання) зобов'язань сторін за Договором оренди як настання особливого періоду в державі, введеного згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дійсно станом на сьогоднішній день з огляду на положення Указу виконуючого обов'язки Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 р. №1126-VII, від 06.05.2014 р. №1240-VII, Закону України "Про оборону" вбачається існування в державі особливого періоду.

Проте, пунктом 11.6 Договору оренди у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 11.1 цього договору на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення повітряного судна на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має повітряне судно на момент повернення, в терміни, що визначені графіком повернення повітряного судна.

Таким чином, при укладенні договору сторонами було погоджено порядок повернення майна із оренди у випадку настання особливого періоду. При цьому, виникнення обов'язку відповідача повернути вертоліт із оренди ставиться в залежності від наявності вимоги про це позивача 2.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником Міністерства внутрішніх справ України, вимог про повернення вертольоту через настання форс-мажорних обставин від орендодавця відповідачу не надходило.

Матеріалами справи та поясненнями представника Міністерства внутрішніх справ України в судовому засіданні підтверджено відсутність вимоги про повернення державного майна та зазначено про недоцільність станом на сьогоднішній день надання орендованого за спірними правочинами вертольоту військовій частині 2269, оскільки на даному етапі в ньому відсутня потреба, а також з огляду на те, що такий вертоліт залучено до виконання завдань у складі миротворчих місій Організації Об'єднаних Націй, тому його вилучення призведе до значних фінансових втрат.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на сьогоднішній день відсутні необхідні умови з настанням яких положення розділу 11 Договору оренди (п.п. 11.1, 11.6) передбачають виникнення у відповідача обов'язку з повернення на користь позивача 2 орендованого майна.

Колегія суддів зазначає, що доводами апеляційної скарги та матеріалами справи не підтверджено існування правових підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2, оскільки відсутні докази існування однієї із необхідних умов застосування положень п.п. 11.1, 11.6 Договору оренди.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі прокуратура посилалася на ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 607 Цивільного кодексу України, ототожнюючи поняття "правочину" (договору) та "зобов'язання", а також "припинення правочину" та "припинення зобов'язання".

Однак, згідно з чинним законодавством поняття правочину та зобов'язання є відмінними, оскільки зобов'язання виникає, в тому числі з відповідного правочину, а тому поняття "припинення зобов'язання" не є тотожним поняттю "припинення правочину". Існування обставин, з якими положення відповідного правочину передбачають зміну чи припинення відповідного зобов'язання не можуть бути підставами для зміни чи припинення такого правочину в цілому.

Як вже зазначалось, прокурором заявлено позов в інтересах Міністерства внутрішніх справ та Військової частини 2269.

Згідно до прохальної частини позову прокурор просить зобов"язати ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" повернути за актом прийому-передачі Військовій частині 2269 державне майно - вертоліт Мі-8МТ № 93512, вартістю 2 647 790,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач - Військова частина 2269 заперечувала проти позову, заявленого в її інтересах.

Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення.Різниця між позивачем та відповідачем полягає в тому, що позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, ЯКА ПОВИННА ВИКОНАТИ ЗОБОВ"ЯЗАННЯ.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 по справі № 910/14736/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14736/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко