Постанова № 40888475, 22.09.2014, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ БЛАСТІ

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 174/873/14-а

п/с № 2-а/174/40/2014

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області, про оскарження дій суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

22.12.2011 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому зазначила, що їй, ОСОБА_2 (далі - Позивач), 03 грудня 2009 року призначена пенсія за Законом України «Про державну службу». Розмір пенсії становив 89% від заробітної плати, визначеної у довідці про заробітну плату, в зв'язку з тим, що стаж державної служби становив повних 19 років.

На виконання постанови Вільногірського міського суду від 04 грудня 2013 року у справі № 174/1218/13-а та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року у справі № 174/1218/13-а в червні місяці 2014 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області їй було проведено перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової премії та сум індексації заробітної плати з урахуванням 80 відсотків від суми заробітної плати та виплачено недоплату згідно рішення суду починаючи з 01.11.2013 року.

Тобто замість 89 відсотків від заробітної плати управлінням Пенсійного фонду України в м. Вільногірську застосовано 80 відсотків від заробітної плати.

Але, з таким рішенням відповідача вона не погоджується, адже воно суперечить нормам як матеріального так і процесуального права виходячи з наступного.

Умови та порядок пенсійного забезпечення державних службовців визначено статтею 37 Закону України "Про державну службу". Відповідно до ч.2 та ч.5 цієї статті (в редакції, чинній на час призначення їй пенсії), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Нормою, яка визначає механізм проведення перерахунку пенсії державним службовцям є стаття 37-1 Закону України "Про державну службу". За правилами частини першої цієї статті у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (частина друга статті 37-1 Закону України "Про державну службу ".

При цьому, внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року зміни до статті 37 Закону України "Про державну службу" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Дана позиція збігається з практикою Вищого адміністративного суду України (зокрема у справі від 27.05.2014 №К800/10646/14 та інші).

Проте, відповідач порушив її право, зменшивши відсоток від заробітної плати з 89 відсотків на 80 відсотків, оскільки згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вважаю неправомірним посилання відповідача на нову редакцію ст.37 Закону України „Про державну службу" щодо призначення пенсії у розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати, так як були застосовані нові положення до правовідносин, які виникли задовго до набрання ними чинності. Оскільки, статтею 58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, приведення у відповідність її пенсії з урахуванням 80 відсотків заробітної плати порушує її права закріплені Конституцією України.

Перерахунок раніше призначених пенсій тим державним службовцям, які на даний час отримують пенсію державного службовця, здійснюється лише в разі прийняття відповідних нормативних урядових актів, що передбачають підвищення розміру заробітної плати всім державним службовцям, що працюють.

Востаннє таке підвищення проводилось з 01.01.2008 р., тому відповідач не мав законного права проводити перерахунок пенсії державного службовця, а був зобов'язаний привести розрахунок пенсії у відповідність до зазначеної постанови суду.

З огляду на те, що у постанові суду від 4 грудня 2013 року вказано провести перерахунок пенсії, слід зазначити, що в даному випадку перерахунок є формою внесення відповідних змін до порядку обчислення пенсії на виконання судового рішення, а не підставою для перегляду її розміру чи корегування раніше призначеної пенсії державного службовця.

Питання розміру пенсії у відсотках не було предметом судового розгляду справи №174/1218/13-а про врахування у складі заробітної плати додаткових складових заробітної плати для обчислення пенсії.

Тому дії управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області щодо зменшення розміру пенсії є безпідставними, оскільки не визначені законодавством і не ґрунтуються на зобов'язаннях, покладених на відповідача ухвалою адміністративного суду від 07 березня 2014 року.

При цьому, стаття 37 визначає розмір пенсії для державних службовців, які звертаються за призначенням пенсії. Осіб, які вже отримують пенсію державного службовця, зазначені положення та зміни до них не можуть стосуватись, оскільки закони не мають зворотної дії в часі (ст.58 Конституції України).

Таким чином, пенсію державного службовця у розмірі 89% вона отримувала до 01.06.2014 року, коли управлінням ПФУ в м. Вільногірську було прийнято рішення про виплату пенсії у розмірі 80 %, що не відповідає конституційним принципам, а саме, - статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки Конституція України, як зазначено у статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Згідно з п.1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративною судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та положень Закону України "Про державну службу", слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії пенсіонера, які були встановлені на день виходу на пенсію позивача (тобто станом на 03.12.2009) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Оскільки на день виходу на пенсію умови і порядок призначення, виплати та перерахунку пенсії державного службовця були визначені статтею 37 Закону ( у відповідній редакції) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії " від 31 травня 2000 р. N 865, тому її вимоги, щодо належного розрахунку пенсії, виходячи із 89% заробітної плати, є законними та обґрунтованими.

Також, згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи обмеження пенсії" (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена цим Законом.

Тому для вже працюючих пенсіонерів, яким пенсія призначена ще до набрання чинності Законом "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", тобто - до 1 жовтня 2011 року та які влаштувалися на роботу до цієї дати, пенсія виплачується без будь-яких обмежень, оскільки в нашій державі закон зворотної сили не має.

Отже, вона має законне право на одержання пенсії державного службовця у розмірі 89% з дати призначення пенсії - 03.12.2009 року і без обмеження її граничного розміру, незалежно від змін, що вносились до статті 37 Закону України "Про державну службу", оскільки вони стосуються виключно новопризначених пенсій.

Обмеження її прав відповідачем є неправомірним, оскільки згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 46 Конституції встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, з також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 55 Конституції визначає, що права, і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У зв'язку з викладеним вважаю, що відповідачем було безпідставно зменшено розмір моєї пенсії у відсотках, від заробітної плати, та неправомірно відмовлено у відновленні права на більший розмір пенсії державного службовця, чим завдано матеріальної та моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 8, 9, 17, 19, 159, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.22 Конституції України ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на час призначення їй пенсії), позивачка прохає:

1. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, щодо зменшення їй пенсії державного службовця з 89% до 80% від заробітної плати на підставі постанови Вільногірського міського суду від 04 грудня 2013 року у справі № 174/1218/13-а.

2.Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області відновити їй виплату пенсії у розмірі 89% від заробітної плати державного службовця, враховуючи суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії та сум індексації заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01.11.2013 року, та виплатити різницю між отриманими сумами за цей період.

Відповідач заяви про визнання позову або заперечень проти позову не надав, проте із наданого позивачкою копії листа відповідача на ім'я позивачки від 26.06.2014 р. № 2819/07/40, фактично зазначені заперечення проти позову, із яких витікає, постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04.12.2013 року та Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2014 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії державного службовця з 1 листопада 2013 року, згідно наданої нею довідки про складові заробітної плати від 18 квітня 2014 року № 1887/03/40, з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" внесено зміни до статті 37 Закону України "Про державну службу". З 01.10.2011 року пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішення суду виконане, з 01.11.2013 р. проведено перерахунок пенсії в розмірі 80% від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Дії управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську проведено відповідно до норм чинного Законодавства України.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивачки, щодо незаконності дій відповідача при проведенні перерахунку її пенсії на підставі вищезазначеного рішення суду, та доводи відповідача якими фактично обґрунтовуються заперечення проти позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до змісту позовної заяви та описової частини копії постанови Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 04.12.2013 р., ОСОБА_2 з 03.12.2009 року призначено пенсію, як державному службовцю, у розмірі 89% від заробітної плати, визначеної у довідці про заробітну плату за останні 24 місяці роботи.

В зв'язку з тим, що при нарахуванні пенсії не були враховані індексація заробітної плати, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, разові премії - з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом, і згідно копії постанови Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 04.12.2013 р., суд задовольнив позов, та постановив: «Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області щодо не включення у розрахунок пенсії ОСОБА_2 сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 з 01.11.2013 року пенсію державного службовця з урахуванням у складі заробітної плати сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В іншій частині позову - відмовити.»

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 07.03.2014 р. залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Позивачці пенсія державного службовця була нарахована у розмірі 89 % заробітної плати, враховуючи положення ст. 37 ЗУ «Про державну службу», в редакції, що діяла на час призначення позивачці пенсії в 2009 році, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. При цьому, за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Відповідно до внесених Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року змін до статті 37 Закону України "Про державну службу", щодо розміру пенсії у відсотках, слід зазначити, що ці зміни стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, тобто ці зміни не мають сили зворотної дії. Суд погоджується з думкою позивачки, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Згідно положень ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені

цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 09.07.2007р. за № 6-рп вважає, що оскіль ки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбаче не чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових за конів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливо за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції Украї ни).(Рішення Конституційного Суду України від 20 березня2002 року № 5-рп/2002.)

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що дія ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року, яким внесено зміни до статті 37 Закону України "Про державну службу", не має сили зворотної дії, суд доходить висновку, що відповідач, виконуючи постанову суду, незаконно здійснив перерахунок пенсії позивачці, виходячи із 80 % заробітної плати, а не із 89 % заробітної плати, в яку включені згідно постанови суду також суми сплачені позивачці в виді матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії та сум індексації заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01.11.2013 року,

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивачки від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання неправомірною відмову відповідача здійснити належний перерахунок та виплату позивачу пенсії державного службовця та шляхом зобов'язання відповідача здійснити належний перерахунок та виплату позивачу зазначеної пенсії з 01.11.2013 р., виходячи із 89 % заробітної плати, в яку включені згідно вищезазначеної постанови суду також суми сплачені позивачці в виді матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії та сум індексації заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням суми, яка вже фактично була нарахована та сплачена позивачці.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 94 КАС України, ЗУ «Про судовий збір», дійшов висновку, що судові витрати слід покласти на Державний бюджет України, стягнувши з нього на користь позивачки - 73.08 грн., які були нею сплачені в якості судового збору, згідно квитанції від 05.09.2014 р.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, щодо зменшення ОСОБА_2 пенсії державного службовця з 89% до 80% від заробітної плати при здійсненні перерахунку пенсії на виконання постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2013 року у справі № 174/1218/13-а, п/с 2-а/174/53/2013.

2.Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, відновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці с. Іванівка, Пятихатського району, Дніпропетровської області, ІПН № НОМЕР_1, зареєстрованій за місцем проживання АДРЕСА_1, виплату пенсії у розмірі 89% від заробітної плати державного службовця, враховуючи суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії та сум індексації заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01.11.2013 року, з врахуванням суми, яка вже фактично була нарахована та сплачена позивачці.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 73.08 грн., для відшкодування судових витрат в виді судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Г.І. Шаповал