Постанова № 40887595, 07.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 914/876/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Довгополові А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вих. №6-1832вих14 від 20.06.2014 року (вх. №01-05/3049/14 від 03.07.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2014 року

у справі №914/876/14 (суддя - С.М. Коссак)

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі:

позивача: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", м. Львів

за участю третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Центральне територіальне управління капітального будівництва, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору та відшкодування збитків в порядку подвійної реституції.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Пандяк М.І., прокурор прокуратури (посвідчення № 026868);

від позивача: Гудима В.О., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідачів: Довгий І.О., представник (довіреність в матеріалах справи);

від третіх осіб: не з'явились (належним чином повідомлені).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладені у відповідних ухвалах Львівського апеляційного господарського суду. Також ухвалою суду від 16.09.2014р. продовжено строк розгляду даної справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Підстави зміни колегії суддів відображені у розпорядженні голови суду від 22.07.2014р. (знаходяться в матеріалах справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2014 року у цій справі (суддя С.М. Коссак) відмовлено у задоволенні позовних вимог Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі позивача: Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Центрального територіального управління капітального будівництва, Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсним з моменту його укладення Договору з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартир для військовослужбовців Збройних Сил на вторинному ринку) від 30.11.2011р., укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ «Трейд Проперті Груп», та стягнення на користь Міністерства оборони України з відповідача в порядку подвійної реституції 409 700 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України в доход Державного бюджету України 9 412,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване недоведеністю прокурором вчинення спірного договору під впливом обману: відсутністю доказів умислу в діях відповідача щодо скриття властивостей та якостей предмету договору, оскільки багатоквартирний будинок, в якому знаходиться квартира, прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації складено 29.12.2010р.); на будинок видано сертифікат відповідності № ІФ000001 від 05.01.2011р., що свідчить про необізнаність ТОВ «Трейд Проперті Груп» з можливими порушеннями при будівництві об'єкту і відсутність наміру ввести в оману позивача як сторони спірного договору; відсутністю доказів істотності значення обставин, щодо яких позивача, як зазначає прокурор, введено в оману. На думку суду, обгрунтування предмета позовних вимог обставинами, встановленими висновком будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013р., не підтверджує обставин істотності помилки при укладенні договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману. Виявлення недоліків квартир може мати наслідки, на думку місцевого господарського суду, визначені ст. 678 ЦК України, як окремий предмет позову.

Не погодившись із вказаним рішенням з підстав прийняття його з порушенням норм процесуального та матеріального права, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прокурор наголошує на тому, що відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати квартиру покупцю у стані, що відповідає нормам щодо житлових приміщень (житло готове під заселення, опоряджувальні роботи виконані у повному обсязі) і умовам цього договору, а також ключі від квартири та правовстановлюючі документи. Також обов'язком продавця при продажі квартир було повідомити покупця про всі відомі йому недоліки майна, за власні кошти усунути приховані недоліки, виявлені покупцем протягом трьох років, тощо. На думку прокурора, оскільки перелічені вище вимоги договору відповідачем дотримано не було (сторона замовчувала відомі їй обставини), то ТзОВ «Трейд Проперті Груп» при укладенні даного договору з Міністерством оборони України ввела останнього в оману. Наведені обставини скаржник вважає достатніми для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким позовні вимоги прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України слід задоволити.

Міністерство оборони України у відзиві на апеляційну скаргу доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора підтримує і просить вимоги, викладені у ній, задоволити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги заперечує, рішення Господарського суду Львівської області вважає законним у зв'язку із чим просить залишити його без змін. Відповідач стверджує, що жодних дій, які би свідчили про намір ввести в оману позивача при укладенні спірного договору з його сторони не вчинялось, факт обману позивача не доведено. Крім того, відповідач звертає увагу й на те, що в матеріалах справи міститься акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.11.2010р. та сертифікат відповідності № ІФ 000001, і, оскільки, такі жодним чином не оспорювались позивачем, визнаними недійсними також не були, то посилання апелянта на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу є безпідставними та необгрунтованими. Також ТзОВ «Трейд Проперті Груп» вказує на те, що перед укладенням спірного договору, в процесі підготовки квартир до продажу представниками Міністерства оборони неодноразово комісійно здійснювався огляд квартир, що стали предметом продажу. Після укладення спірного договору представниками позивача повторно проводився огляд квартир на предмет їх відповідності нормам ДБН, в результаті останнього з яких ними зроблено висновок про те, що дані квартири (в тому числі квартира № 66) придатні для заселення, відповідають ДБН при умові встановлення радіоприймачів, пофарбування водостійкою емаллю на всю висоту стін. Дані недоліки відповідачем усунено. Відповідно до акту від 15.12.2011р. прийму-передачі квартир загальною площею 1 806, 90 кв. м. квартира № 66 передана Міністерству оборони України.

Треті особи в судове засідання не з'явились, своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, не скористалися та письмового відзиву на апеляційну скаргу прокурора не подали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи те, що треті особи були належним чином повідомлені про розгляд справи, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, заслухавши у судовому засіданні думку прокурора, представників позивача та відповідача, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши фактичні обставини у справі, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зробила висновок, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» та Міністерством оборони України укладено договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України. Даний договір був нотаріально посвідчений (номер у реєстрі нотаріальних дій - 315) та пройшов державну реєстрацію (реєстраційний № 4768958).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 32435661 від 12.12.2011р. однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві державної власності державі Україна в особі Міністерства оборони України на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2011р.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Згідно ст. 230 цього ж кодексу якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У позовній заяві, а в подальшому і в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що укладений між ТзОВ «Трейд Проперті Груп» та Міністерством оборони України договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р. укладений внаслідок помилки та обману. Зокрема, скаржник зазначає, що продавець за договором свідомо ввів в оману покупця, не повідомивши останньому про те, що квартири, які продавались не відповідають вимогам державних будівельних норм, що є порушенням п. 1.4. укладеного договору.

Пункт 19 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» містить положення про те, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Пункт 20 цієї ж постанови визначає, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту приймання-передачі від 15.12.2011р. продавцем передано покупцю у власність 30 (тридцять) квартир загальною площею 1 806, 90 кв. м. в м. Івано-Франківську по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, корпус 8, АДРЕСА_3 корпус 2. Акт підписаний сторонами без жодних застережень.

Згідно з актом обстеження технічного стану квартир від 23.05.2012р. квартири (в тому числі квартира № 66 відповідають встановленим санітарно-технічним нормам.

Підставою позову послужив висновок №7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013р., складений за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.04.2013р. за № 42013100350000042, яким встановлено, що 6 квартир (№28, 29, 58, 60, 106, 110 по АДРЕСА_3), 10 квартир № 64, 66, 70, 101, 102, 103, 132, 134, 199, 205 по АДРЕСА_1) не відповідають вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві.

Також прокурор зазначає у позовній заяві про порушення відповідачем умов укладеного спірного договору, а саме: пунктів 2.1, 6.1.1 та 6.1.2., згідно з якими продавець зобов'язується передати квартиру покупцю у стані, що відповідає нормам стандартів та санітарним нормам щодо житлових приміщень (житло готове під заселення, опоряджувальні роботи виконані у повному обсязі) і умовам цього договору, а також ключі від квартири та правовстановлюючі документи. Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі відомі йому недоліки майна. За власні кошти усунути приховані недоліки, виявлені покупцем протягом трьох років.

На основі зазначених умов договору прокурор стверджує про наявність підстав, визначених ст. ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України для визнання спірного договору недійсним з моменту укладення і застосування подвійної реституції.

З преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 N 3038-VI вбачається, що цей закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 зазначеного закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З матеріалів справи вбачається, що про завершення будівництва об'єкту нерухомого майна та його відповідність вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації свідчать також акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010р. (зазначено, що житловий будинок має 10 поверхів плюс мансардний) та сертифікат відповідності № ІФ 000001, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 05.01.2011р.

Прокурор наполягає на тому, що спірний правочин вчинений під впливом обману, однак в силу ст. 230 ЦК України обман передбачає навмисне введення в оману однією стороною правочину іншу сторону. В даному випадку прокурор мав би доказати, що ТОВ «Трейд Проперті Груп» підписуючи з Міністерством оборони України договір про купівлю і продаж нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р., бажало умисно ввести в оману таке щодо властивостей, якостей предмету правочину. Натомість, в позовній заяві як на підставу визнання договору недійсним в силу ст. 230 ЦК України прокурор заявляє про недоліки купленої речі, встановлені висновком будівельно-технічної експертизи: невідповідність висоти житлових приміщень вимогам ДБН; відсутність сміттєпроводу в будинку; недотримання вимог ДБН по влаштуванню в санвузлі вентиляції тощо.

Однак з висновку експерта вбачається, що ці недоліки, зокрема, що житлова кімната квартири АДРЕСА_1 мансардного 11-го поверху має «ламану стелю» із змінною висотою, були встановлені експертом саме шляхом візуального обстеження.

Тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з чим і погодився суд апеляційної інстанції, матеріали справи не доводять, що відповідач заперечував чи замовчував про встановлені експертом обставини, чи мав умисел ввести в оману контрагента правочину щодо предмету договору, оскільки виявлені недоліки купленої речі можна було встановити візуально.

Між тим, як зазначалось вище, будинок прийнятий в експлуатацію і на нього видано сертифікат відповідності. В пункті 1.5. спірного договору зазначено, що відчужувана квартира покупцем оглянута, недоліків, які перешкоджають використанню її за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної квартири покупець не має, тобто на день вчинення правочину за наявності сертифікату відповідності відповідачу не було і не могло бути відомо про невідповідність квартири ДБН, а, отже, це доводить відсутність у його діях умислу на введення в оману позивача.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

На думку суду апеляційної інстанції, спір виник між сторонами з приводу виконання договору. Позивач не позбавлений права в установленому законом порядку спонукати відповідача до виконання умов р. 2, зокрема, договору. Так само, як зазначив місцевий господарський суд покупець у випадку продажу речі неналежної якості вправі захистити свої права на підставі ст. 678 ЦК України.

У зв'язку із наведеним, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, погоджується з висновками місцевого суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору від 30.11.2011р. купівлі і продажу нерухомості в регіонах України, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» та Міністерством оборони, а відповідно і не має підстав для відшкодування збитків в порядку подвійної реституції (ч. 2 ст. 230 ЦК України передбачає стягнення збитків у подвійному розмірі).

Пункт 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції про стягнення з Міністерства оборони України судового збору за розгляд позовної заяви поданої Київським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави.

Крім того, виходячи з вимог ст. 49 ГПК України, судова колегія вважає, що за розгляд апеляційної скарги судові витрати в сумі 4706 грн. слід також покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, -ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2014р. у справі № 914/786/14 з без змін.

2.Місцевому господарському суду видати наказ про стягнення з Міністерства оборони України до спеціального фонду державного бюджету 4706 грн. за розгляд справи в апеляційному порядку.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.10.2014 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.