Рішення № 40887325, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12517/14 07.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про стягнення 41 349,86 Євро

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Подолінська Т.В. за довіреністю б/н від 20.12.2013 р.;

від відповідача: Кренець О.С. за довіреністю № 11-11-3196 від 05.03.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - відповідач) про стягнення 41 349,86 Євро матеріальної шкоди, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату звернення до суду складає 662 759,69 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач завдав йому матеріальної шкоди у розмірі 41 349,86 Євро, незаконно утримуючи зазначені кошти. Зокрема, позивач відзначає, що зазначену суму 15.01.2009 р. відповідач списав з його рахунку на виконання платіжного доручення у іноземній валюті № 513 від 15.01.2013 р. та Договору банківського рахунку № 10/2006/100011772 від 23.06.2006 р., однак так і не перерахував її отримувачу - Фармацевтичній компанії «Берінгер Інгельхайм Австрія ГмбХ», у зв'язку з нібито недоступністю коштів на кореспондентському рахунку. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними позивач звернувся до суду з позовом, і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 р. у справі № 31/275-10 було зобов'язано ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» ДРУ здійснити перерахування спірної суми коштів на рахунок вказаної Компанії. Однак, вказане судове рішення так і не було виконано відповідачем, а відповідне виконавче провадження закінчене, з огляду на неможливість виконання без участі боржника. Враховуючи вказані обставини, позивач наразі вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/12517/14, розгляд справи призначено на 15.07.2014 р.

14.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

15.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якій він проти позову заперечує, відзначаючи, що позивач вже реалізував своє право на захист в межах справи № 34/275-10, з огляду на що, на думку відповідача, даний позов є спробою передати на вирішення суду спір з аналогічним предметом спору, аналогічними підставами, у зв'язку з чим провадження у справі має бути припинено на підставі п. 2. ч. 1 ст. 80 ГПК України. Також, відповідач стверджує, що позивачем неправомірно кваліфіковано невиконані відповідачем зобов'язання, в тому числі за рішенням суду у справі №34/275-10, як збитки. Крім того, відповідач стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим також подає суду заяву про застосування строків позовної давності і відмову у задоволенні позову.

Також, 15.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, зокрема, примірники судових рішень у справі № 5011-1/17636-2012, предмет спору в якій є аналогічним до даного.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/12517/14 було передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято справу № 910/12517/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 05.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. справу № 910/12517/14 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/12517/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 05.08.2014 р.

У судовому засіданні 05.08.2014 р. господарським судом міста Києва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.09.2014 р.

21.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано заяву № 853 від 19.08.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог, яка фактично є заявою, якою він уточнює розмір гривневого еквіваленту заявлених в іноземній валюті позовних вимог, у зв'язку зі зміною офіційного курсу Національного банку України Євро до гривні.

Заява обґрунтована тим, що станом на 19.08.2014 р. офіційний курс Національного банку України Євро до гривні становить 17, 5025 гривен за 1 Євро. При цьому, в зазначеній заяві позивач додатково звертає увагу на те, що задоволення позову у даній справі не призведе до подвійного стягнення з відповідача однієї і тієї ж суми спірних коштів, оскільки виконавче провадження з виконання рішення суду у справі № 31/275-10 закінчене і не може бути розпочате знову.

10.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, в яких він вказує на помилковість доводів останнього щодо пропуску строку позовної давності, так як про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення 27.06.2012 р. виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 31/275-10.

Від відповідача 10.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якому він повторно наводить доводи щодо безпідставності заявлених позовних вимог, аналогічні тим, що наводились у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. на підставі клопотання представників сторін було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2014 р. Розгляд заявлених та не розглянутих клопотань відповідача та заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

03.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення стосовно відзиву, в яких наголошує на тому, що рішення у справі № 31/275-10 не захистило його права, оскільки воно не може бути виконано в примусовому порядку. Також, позивач звертає увагу на те, що ним було обрано належний спосіб захисту та що наведена ним судова практика в інших спорах може бути прийнята до уваги при вирішенні даного спору, оскільки чинним законодавством закріплено необхідність однакового його застосування судами України.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. суд розглянув клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України та відмовив в його задоволенні.

Так, відповідно до зазначеної норми господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, припинення провадження у справі можливе тільки за наявності таких обставин: коли у справі беруть участь ті ж сторони; якщо спір виник про той самий предмет та з тих же підстав; прийняте рішення набуло законної сили, не змінено і не скасовано відповідно до чинного законодавства.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Вирізняють два елементи позову: предмет позову і підстави позову. Вирізнення елементів позову має значення в питанні недопущення подання тотожних позовів - між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

У свою чергу, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Таким чином, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наводиться в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

В даному випадку, зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 р. у справі № 31/275-10 вбачається, що предметом позову у вказаній справі були вимоги позивача до відповідача про зобов'язання ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» ДРУ здійснити перерахування спірної суми коштів на рахунок Фармацевтичної компанії «Берінгер Інгельхайм Австрія ГмбХ», в той час як у даній справі заявлені вимоги про відшкодування збитків, а отже мають місце різні предмети позову у справах, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні заявленого відповідачем клопотання та розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником прав та обов'язків якого згідно п. 1.2 Статуту є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (Клієнт) був укладений договір № 10/2006/100011772 банківського рахунку, із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26008003042001 в укр.грн., № 26003003042501 в доларах США/Євро для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

З метою переказу на рахунок Boehringer Ingelheim RCV GmbH and C № АТ52 3100 0001 0066 1629 для оплати за медикаменти відповідно до зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № UKR-2006-004-SD від 14.02.2006 р. у розмірі 41 349,86 євро позивачем було надано відповідачу платіжне доручення в іноземній валюті № 513 від 15.01.2009 р. на вказану суму.

Проте, незважаючи на списання 41 349,86 євро за платіжним дорученням № 513 від 15.01.2009 р. з рахунку позивача, списані грошові кошти до бенефіціара Boehringer Ingelheim RCV GmbH and C не надійшли.

Листом № 4959 від 04.09.2009 р. відповідач повідомив позивача про неможливість виконання платіжного доручення позивача, у зв'язку з недоступністю коштів на кореспондентському рахунку.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 р. у справі № 31/275-10.

Так, у 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Дніпропетровського регіонального управління про зобов'язання здійснити перерахування коштів у розмірі 41 349,86 Євро за реквізитами: бенефіціар: найменування: Boehringer Ingelheim RCV GmbH and C; місцезнаходження: Postfach 90 Dr.Boehringer-Gasse 5-1, A-1121, Vienna, Austria; номер рахунку: AT52 3100 0001 0066 1629; банк бенефіціара: найменування: Raiffeisen Zentralbank Oesterreich; місцезнаходження: Am Stadtpark 9, A-1030 Vienna, Austria; SWIFT-код: PZBAATWW.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №10/2006/100011772 банківського рахунку від 23.06.2006 р., а саме невиконанням платіжного доручення позивача на переказ коштів Фармацевтичній фірмі «Берінгер Інгельхайм Австрія ГмбХ» для здійснення оплати за медикаменти згідно зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № UKR-2006-004-SD від 14.02.2006 р. Вказані кошти були списані банком з рахунку ТОВ «Вента. ЛТД», однак до контрагента позивача не дійшли.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 р. у справі №31/275-10 позовні вимоги було задоволено, вирішено зобов'язати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Дніпропетровського регіонального управління (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд.11, код ЄДРПОУ 25842763, МФО 306016) здійснити перерахування коштів у розмірі 41 349,86 Євро за реквізитами: бенефіціар: найменування: Boehringer Ingelheim RCV GmbH and C; місцезнаходження: Postfach 90 Dr.Boehringer-Gasse 5-1, A-1121, Vienna, Austria; номер рахунку: AT52 3100 0001 0066 1629; банк бенефіціара: найменування: Raiffeisen Zentralbank Oesterreich; місцезнаходження: Am Stadtpark 9, A-1030 Vienna, Austria; SWIFT-код: PZBAATWW.

Зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивоване приписами ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. ч. 1, 2 ст. 1066, ч. 3 ст. 1068, ст. ст. 1073, 1074 ЦК України, ст.193 ГК України.

Обставини, встановлені у справі № 31/275-10, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Дніпропетровської області в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України було видано наказ від 02.11.2010 р. № 31/275-10.

16.11.2010 року державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22787164 з примусового виконання наказу № 31/275 від 02.11.2010 р. При цьому, встановлено строк для добровільного виконання виконавчого документа - до 23.11.2010 р.

Вимогою державного виконавця від 13.12.2010 р. був встановлений новий строк виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 31/275, а саме: до 16.12.2010 р.

20.12.2010 р. державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 340,00 грн. на керівника ВАТ КБ «Надра» в особі ВАТ КБ «Надра» ДРУ.

21.12.2010 р. державний виконавець повторно звернувся з вимогою до боржника про виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 31/275 в строк до 24.12.2010 р. та 28.12.2010 р. виніс постанову про накладання штрафу у розмірі 680,00 грн. на керівника ВАТ КБ «Надра» в особі ВАТ КБ "Надра" ДРУ за невиконання у наданий державним виконавцем строк рішення суду та законних вимог державного виконавця про зобов'язання здійснити перерахування коштів.

Актом державного виконавця від 28.12.2010 р. було встановлено, що боржником - філією ВАТ КБ «Надра» ДРУ не виконано наказ господарського суду та вимогу державного виконавця від 21.12.2010 р., у зв'язку із чим постановою від 28.12.2010 р. державним виконавцем на боржника було накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

03.03.2011 року Бабушкінським відділом державної виконавчої служби направлено в прокуратуру Бабушкінского району м. Дніпропетровська подання № 0314/2903/5, у якому ДВС просило вирішити питання про порушення кримінальної справи відносно керівника філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Дніпропетровського регіонального управління та про результати розгляду повідомити Бабушкінський ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

04.03.2011 р. зазначене виконавче провадження було закінчено згідно з постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37, ч. 3 ст. 76, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». Наказ № 31/275 від 02.11.2010 р. повернуто до господарського суду.

Вищевказана постанова мотивована тим, що виконати виконавчий документ без участі боржника неможливо, державним виконавцем було застосовано до боржника штрафні санкції та інші заходи, та на підставі ст. ст. 5, 87, 88 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 03.03.2011 р. направлено до прокуратури подання про вирішення питання щодо порушення кримінальної справи відносно керівника Філії ВАТ КБ «Надра» Дніпропетровського РУ за невиконання рішення суду.

Вказані обставини встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. у справі № 31/275-10.

Так, дії органу виконавчої служби щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 22787164 були оскаржені позивачем до господарського суду Дніпропетровської області в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. у справі № 31/275-10 скаргу позивача на дії Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції задоволено: визнано дії Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження незаконними та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.03.2011 р. ВП №22787164.

У зв'язку з наведеним, 26.07.2011 р. Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 31/275-10 від 02.11.2010 р .

27.06.2012 р. Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 31/275 від 02.11.2010 р. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ч. 3 ст. ст. 50, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова мотивована тим, що виконати виконавчий документ без участі боржника неможливо, державним виконавцем було застосовано до боржника штрафні санкції та інші заходи, та на підставі ст. ст. 5, 89, 90 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем направлено до прокуратури подання про вирішення питання щодо порушення кримінальної справи відносно керівника Філії ПАТ КБ «Надра» Дніпропетровського РУ за невиконання рішення суду.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, постанова Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 27.06.2012 р. оскаржена не була.

12.10.2012 р позивач направив на адресу відповідача вимогу № 901 від 10.10.2012 р. про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 41 349,86 Євро, спричиненої внаслідок невиконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 р. у справі № 31/275-10, проте відповідачем зазначена вимога залишена без задоволення.

Посилаючись на те, що своїми діями, які виразились у невиконанні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 р. у справі №31/275-10 відповідачем завдано позивачу шкоди у розмірі втрачених коштів, останній просить суд стягнути з відповідача 41 349,86 Євро матеріальної шкоди.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2010 р. у справі № 31/275-10 відповідача зобов'язано здійснити перерахування грошових коштів у розмірі 41 349,86 євро на рахунок отримувача, однак оскільки вказане рішення суду неможливо було виконати без волевиявлення відповідача, виконавче провадження було закінчено, а вказана сума коштів в іноземній валюті залишилась у фактичному користуванні відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства завершення виконавчого провадження з підстав п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» унеможливлює розпочати виконавче провадження знову.

Таким чином, заявлена позивачем у справі № 31/275-10 вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахування коштів у розмірі 41 349,86 Євро на рахунок отримувача не призводить до поновлення порушеного права позивача та не могла бути виконана в примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Доказів виконання відповідачем розпорядження позивача про перерахування грошових коштів з його рахунку після завершення виконавчого провадження суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вимог ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог п. 30.1 ст. 30, абз. 4 п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

За таких обставин, коли внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з перерахування коштів за договором на підставі платіжного доручення № 513 від 15.01.2009 р. належні позивачу кошти були втрачені, позивач набув права на відшкодування за рахунок банку завданих йому збитків в розмірі суми втрачених (списаних з його рахунку і не перерахованих отримувачу) коштів.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 22 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів відшкодування майнової шкоди.

Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Судом встановлено, що відповідач за розпорядженням позивача списав з його рахунку грошові кошти у розмірі 41 349,86 Євро, проте не виконав свого обов'язку перерахувати їх іншій особі, у зв'язку з чим списана сума в іноземній валюті залишилась у фактичному користуванні відповідача, через що позивач зазнав майнових втрат.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що саме протиправна поведінка відповідача призвела до вказаних негативних наслідків для позивача, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. ст. 16, 611, 623, 1073 Цивільного кодексу України підлягає стягненню шкода у розмірі 41 349,86 Євро.

Відповідні висновки відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України в постанові від 25.12.2013 р. у справі № 5011-1/17636-2012.

Посилання відповідача на сплив позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом є необґрунтованими, оскільки про порушення своїх прав, пов'язаних з втратою майна внаслідок неможливості перерахування грошових коштів за платіжним дорученням, позивач дізнався з часу закінчення виконавчого провадження згідно з постановою Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ВП № 22787164 від 27.06.2012 р.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р., у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на дату та час прийняття судового рішення у даній справі 41 349,86 Євро за курсом, встановленим Національним банком України, складає 675 512, 82 грн.

Так, відповідно до п. 9 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 р. № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення.

Згідно з Листом Генерального департаменту грошово-кредитної політики Національного Банку України від 03.04.2014 р. № 19-012/14290 офіційний курс гривні до іноземних валют та курс банківських металів встановлюватиметься Національним банком України після 12:00 і діятиме з часу його встановлення.

Таким чином, станом на час прийняття даного рішення суду діє офіційний курс гривні до Євро, визначений станом на 06.10.2014 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Чинне законодавство не вимагає у випадку пред'явлення позовних вимог в іноземній валюті в подальшому під час розгляду справи при зміні курсу іноземної валюти до гривні, - доплачувати судовий збір, у зв'язку зі збільшенням суми гривневого еквіваленту.

Оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача збитків саме в іноземній валюті в сумі 41 349, 86 Євро, визначений ним при подачі позову до суду судовий збір в сумі 13 365,20 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, проте як сплачена позивачем після порушення у даній справі провадження з огляду на зміну курсу Євро сума судового збору в розмірі 1 219, 32 грн., має бути йому повернута, як сплачена помилково.

Так, відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Селянський узвіз, 3а, код ЄДРПОУ 21947206) 41 349 (сорок одна тисяча триста сорок дев'ять) Євро 86 Євроцентів, що станом на дату прийняття рішення за курсом, встановленим Національним банком України, складає 675 512 (шістсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 82 коп. та 13 365 (тринадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Селянський узвіз, 3а, код ЄДРПОУ 21947206) 1 219 (одну тисячу двісті дев'ятнадцять) грн. 32 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 39018 від 19.08.2014 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/12517/14 господарського суду міста Києва.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака