Постанова № 40886923, 19.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 вересня 2014 року 15 год. 30 хв. № 826/12825/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 вересня 2014 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач) про:

- визнання неправомірними дій відповідача при прийнятті постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 43830599;

- скасування постанови відповідача від 27 червня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) (далі - оскаржувана постанова) з примусового виконання виконавчого листа № 1-111/09 (солідарно № 3), винесеного 24 березня 2014 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 19559,51 грн. (вартість проведення підприємством робіт з ліквідації врізки, що спричинила порушення нормальної роботи нафтопроводу у вигляді зупинення руху нафти по його магістралі на період відновлення) (далі - виконавчий лист);

- зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття виконавчого листа до виконання та відкрити виконавче провадження щодо примусового стягнення з боржника на користь позивача 19559,51 грн. без даних про ідентифікаційний номер боржника.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа у зв'язку з відсутністю у ньому ідентифікаційного номера боржника, оскільки у матеріалах кримінальної справи, за результатами якої винесено вирок, на підставі якого видано виконавчий лист, відсутня інформація про індивідуальний ідентифікаційний код боржника, а позивач не наділений повноваженнями щодо збирання інформації про фізичних осіб.

Ухвалою суду від 04 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судове засідання 15 вересня 2014 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла. Поряд з цим, 12 вересня 2014 року до суду через канцелярію від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 15 вересня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 27 червня 2014 року прийнято оскаржувану постанову, якою відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що її прийнято у зв'язку з тим, що виконавчий лист не містить інформації про індивідуальний ідентифікаційний код боржника.

Згідно зі ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, як вбачається з вище викладеної норми, обов'язковим є зазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Отже, враховуючи вище викладені норми та обставини, а також зважаючи, що у виконавчому листі відсутня інформація про індивідуальний ідентифікаційний код боржника, суд прийшов до висновку про правомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про визнання неправомірними дій відповідача при прийнятті оскаржуваної та її скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що у кримінальній справі, за результатами розгляду якої винесено вирок, на підставі якого видано виконавчий лист, не міститься відомостей про індивідуальний ідентифікаційний код боржника, а тому суд не може внести відповідні виправлення до виконавчого листа.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Тобто, з аналізу викладених норм вбачається, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Крім того, державний виконавець наділений певними повноваженнями для здійснення виконання рішень судів, зокрема, надсилати запити до юридичних осіб, державних установ тощо.

Отже, враховуючи вище викладені норми та обставини, а також зважаючи на те, що у суду, який видав виконавчий лист, та у позивача відсутні відомості про індивідуальний ідентифікаційний код боржника, з метою захисту прав та інтересів позивача, згідно зі ст. 2 КАС України, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження без даних про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вчинити дії, направлені на прийняття виконавчого листа № 1-111/09, виданого 24 березня 2014 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області, до виконання та відкриття виконавчого провадження без даних про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника - ОСОБА_1.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (ідентифікаційний код 31570412) здійснений ним судовий збір у розмірі 36,54 грн. (Тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин