Постанова № 40886914, 09.10.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року справа № 823/2955/14

м. Черкаси

15 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача державного підприємства «Златодар» Євтушенка В.В.- за довіреністю,

представника відповідача управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Шаповал О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства «Златодар» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось ДП «Златодар» про визнання незаконною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області від 18.09.2014р. про арешт коштів при виконанні зведеного виконавчого провадження № 36808585.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що постанова державного виконавця від 18.09.2014р. про арешт коштів ДП «Златодар» (які знаходяться на розрахунковому рахунку в ЧРВ ПАТ «КБ «Хрещатик»), у зведеному виконавчому провадженні № 36808585 є незаконною та підлягає скасуванню. Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Златодар» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім цього наголосив, що з розрахункового рахунку, який знаходиться в ЧРВ ПАТ «КБ «Хрещатик» підприємством здійснюється виплата заробітної плати. Сплата податків та інших соціальних платежів, а тому накладення арешту на даний рахунок порушує конституційні права працівників підприємства на отримання заробітної плати та негативно впливає на розрахунки з бюджетом.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Златодар» в повному обсязі, та зазначила, що під час вчинення виконавчих дій, з приводу яких подано позов, державним виконавцем в повній мірі були додержані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а отже вимоги позовної заяви є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області знаходиться зведене виконавче провадження № 36808585 про стягнення з ДП «Златодар» боргу на загальну суму близько 18469268 грн., що складається з бюджетної заборгованості та заборгованості по заробітній платі працівників.

В подальшому, 18.09.2014р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області прийнято постанову про арешт коштів ДП «Златодар», у зведеному виконавчому провадженні № 36808585 (а.с.9). На підставі зазначеної постанови було накладено арешт на кошти ДП «Златодар», які містяться на всіх відкритих рахунках в установах банків, в тому числі і на рахунку № 26002001149133, що відкритий в ЧРВ ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670.

Вважаючи дії державного виконавця по прийняттю оскаржуваної постанови протиправними та такими, що були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV із змінами та доповненнями (далі - Закон №606) визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів щодо стягнення коштів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу і здійснюється державними виконавцями, що діють на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу». Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно ст. 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст. 6 Закону №606 зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одночасно державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону №606).

Статтею 32 Закону №606 визначено, що заходами примусового виконання рішень є: - звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження (ст. 52 Закону №606).

Вимогами частин 1, 2 ст. 57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Отже, суд дійшов висновку, що державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника, зокрема на кошти, які знаходяться на рахунках банків.

В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2014р. №925/470/14 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Златодар» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.13).

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.199р. №2343-ХХІ (далі - Закон №2343) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 19 Закону №2343, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), що прямо передбачено ч. 5 ст. 19 Закону №2343.

З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи суд дійшов висновку, що дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати та інших соціальних платежів, до яких, зокрема, відносяться нараховані на суму заробітної плати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону №606, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

В судовому засіданні представник позивача наголосив, що відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області, на час звернення ДП «Златодар» з відповідним позовом до суду, виконавче провадження зупинено не було та продовжується виконання виконавчих документів, що є прямим порушенням вимог Законів України «Про виконавче провадження» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постанова державного виконавця від 18.09.2014р. про арешт коштів боржника ДА «Златодар», які знаходяться на рахунку № 26002001149133 відкритого в ЧРВ ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670, була винесена після введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Представником позивача в судове засідання були надані банківські виписки ЧРВ ПАТ «КБ «Хрещатик», по рахунку № 26002001149133, МФО 300670, як докази того, що з нього відбувається виплата поточної заробітної плати працівникам позивача та страхових внесків, здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час прийняття постанови від 18.09.2014р. про арешт коштів боржника, у зведеному виконавчому провадженні № 36808585 він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 18.09.2014 р. про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку 26002001149133, МФО 300670 в ПАТ «КБ Хрещатик» та належать державному підприємству «Златодар» (Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 00952545).

Стягнути з Державного бюджету на користь державного підприємства «Златодар» суму сплаченого судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2014р.