Ухвала суду № 40885211, 14.10.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/12905/13-к

пр.№ 1/464/13/14

У Х В А Л А

14 жовтня 2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова колегією суддів в складі: головуючого Тімченко О.В., суддів: Мички Б.Р. і Шашуріної Г.О., за участі: секретаря судових засідань Калітовської А., прокурорів: Замараєва Р.М. і Добровольського П.Б., захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, підсудних, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання захисника ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в :

у провадженні суду знаходиться кримінальна справа, зокрема і про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотаннями про заміну підсудному запобіжного заходу "взяття під варту" на запобіжний захід, не пов*язаний з триманням під вартою (наприклад, поруку вказаної громадської організації, або на підписку про невиїзд), у зв*язку з тим, що стан здоров*я підсудного погіршився, що не дозволяє йому перебувати в тяжких умовах СІЗО, який не отримує там належної медичної допомоги, та лікуватись там, приймати участь у судових засіданнях; хворий підсудний потребує нейрохірургічного лікування - видалення диску, що неможливе в умовах СІЗО; крім того тривалий час знаходиться під вартою. На запитання суду «яка особа може дати відповідь, чи може підсудний за станом здоров*я брати участь у судових засіданнях, оскільки навіть лікуючий лікар теж не зміг дати такої у зв*язку із невіднесенням цього питання до його компетенції» захисник не змогла дати відповідь.

Заслухавши думку учасників судового процесу, зокрема лікуючого лікаря-нейрохірурга ОСОБА_12 і самого підсудного, який погоджується на лікування, а після обстеження і дачі рекомендацій про доцільність оперативного втручання - на таке; дослідивши матеріали кримінальної справи в частині необхідності розгляду клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.148 КПК України запобіжний захід застосовується до підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", взяття під варту, як запобіжний захід, обирається та застосовується лише при наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим чи підсудним процесуальних обов*язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки.

Згідно із ч.1 ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк понад три роки. При цьому, відповідно до ст.150 КПК України, п.10 згаданої постанови ПВСУ при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд повинен враховувати не тільки обставини, передбачені ст.148 КПК України, та тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, а і її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу; з'ясовувати дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, її схильності, спосіб життя та поведінку під час провадження в цій кримінальні справі.

Відповідно до ч.2 ст.165 КПК України заміна одного запобіжного заходу іншим здійснюється судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

З пред*явленого обвинувачення вбачається, що досудовим слідством ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України. Відповідно до ст.12 КК України такі відносяться до злочинів середньої тяжкості, санкції яких передбачають від 2 до 5 років позбавлення волі, та особливо тяжких злочинів - від 8 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.

Судом під час розгляду справи встановлено, що підсудний 1966 р.н., є одруженим, має малолітнього сина, у нього наявні хронічні захворювання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується; на обліках у ЛОКПД та ЛОДКНД не перебуває; має постійне місце проживання та на момент затримання працював начальником відділу ТД "Карпати".

Йому на досудовому слідстві був обраний запобіжний захід "взяття під варту", який змінювався під час розгляду справи, та в подальшому після скасування ухвалою ВСС України від 12.07.11. ухвали апеляційного суду Львівської області від 16.02.11. щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_13, останнім своєю ухвалою від 15.05.13. був обраний - взяття під варту.

У судовому засіданні 22 вересня 2014 року захисником ОСОБА_4 заявлялось аналогічне клопотання відносно підзахисного з тих же самих підстав, в задоволенні якого ухвалою суду було відмовлено.

В даному судовому засіданні жодним із захисників підсудного не було наведено суду нових обставин, а описані в даному клопотанні були проаналізовані судом в минулому судовому засіданні з вирішенням клопотання громадської організації про передачу на особисту поруку.

Допитаний у судовому засіданні лікуючий лікар-нейрохірург ОСОБА_12 суду ствердив, що ОСОБА_3 звернувся до нього за лікуванням ще у 2011 році з діагнозом - стеноз хребтового каналу, виражений больовий синдром, остеохондроз хребта, порушення функції ходи. Ще тоді після обстеження ним хворому було запропоновано нейрохірургічне втручання, від проведення якого ОСОБА_3 відмовився. Наслідки відмови від рекомендацій хірургічного втручання для здоров*я підсудногому були роз*яснені і відповідальність за такі лежать лише на хворому. В період 2011-2014 років морфологічних змін у здоров*ї ОСОБА_3 не відбулось, проявляються лише клінічні. Медикаментозне лікування ОСОБА_3 жодних позитивних наслідків не дало і не дасть, воно є неефективним; йому, на його думку, рекомендоване нейрохірургічне оперативне втручання. Як хірургічне втручання, так і відсутність такого для здоров*я підсудного має ризики. Реабілітаційний період хворого після проведення такої операції непередбачуваний за строками. Зазначив, що проведення нейрохірургічного втручання з видаленням диску підсудному можливе лише за його письмової згоди. В такому випадку ЛСІ направляє підсудного разом із заявою останнього до нього у медичний заклад - КМКЛШМД м.Львова, де під його наглядом перед проведенням оперативного лікування хворому буде здійснено ряд обстежень. Ствердив, що за відсутності заяви підсудного на згоду хірургічного лікування ні суд, ні ЛСІ, ні вони не зможуть таке застосувати. Жодні масажі, медикаменти тощо не покращать стан здоров*я підсудного. Комісійний висновок судово-медичної експертизи, з яким ознайомлений, в жодному випадку не оспорює і не піддає сумніву.

На запитання суду до підсудного ОСОБА_3 останній відповів, що погоджується спочатку на медикаментозне лікування, обстеження, а лише в подальшому за дачі висновку лікарями - на нейрохірургічного втручання з видалення диску.

Відповідно до п.3 ст.16 Прикінцевих положень Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та ст.43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об'єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.

Відтак, як встановлено судом і із показань лікуючого лікаря, ні захисники, ні ОСОБА_3, ні ЛСІ (згідно з правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС Україн, затвердженими наказом МЮ України від 18.03.13. за № 460/5 та зареєстрованими в МЮ України 20.03.13. за № 445/22977, та відповідно до ст.11 Закону України "Про попереднє ув*язнення") не звертались до КМКЛШМД з листами (заявами) з проханням провести нейрохірургічне лікування підсудному і скерування такого на хірургічне лікування, на що згода суду останнім не потрібна.

Крім того, з наданого захисником ОСОБА_4 листа ЛСІ від 14.10.14. за № 6637 вбачається, що ОСОБА_3 пройшов в умовах ЛСІ необхідні медичні обстеження, де йому ще з 20.06.13. рекомендоване хірургічне лікування - видалення диску; отримував симптоматичне лікування згідно з рекомендаціями лікаря-нейрохірурга та невропатолога, зокрема, як і відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 67, фіксуючий корсет на поперековому відділі хребта. Натомість до даного часу звернень підсудного за наданням хірургічного лікування не поступило.

Не змогла захисник ОСОБА_4 дати відповідь на запитання суду про те, яка ж особа може дати відповідь, чи може підсудний за станом здоров*я брати участь у судових засіданнях, оскільки навіть лікуючий лікар теж не зміг дати такої у зв*язку із невіднесенням цього питання до компетенції останнього.

Відповідно до ст.165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше застосованому.

Враховуючи наведене вище та те, що підсудний не визнає своєї вини, стан його здоров*я не є невідкладним, не були судом допитані ні потерпілі, ні свідки, - у суду є всі підстави вважати, що підсудний, перебуваючи на волі, зможе негативно впливати на слідство, недопитаних потерпілих і свідків, перешкоджатиме встановленню істини у справі та буде ухилятись від суду; а зазначені захисником покликання не можуть бути достатніми підставами для задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Аналіз викладених обставин в їх сукупності з врахуванням усіх даних особи підсудного, приводить суд до переконання про неможливість зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу "взяття під варту" на більш м'який запобіжний захід, оскільки такий не забезпечить його належну процесуальну поведінку і виконання ним процесуальних обов'язків під час судового слідства.

Керуючись ст.ст.148, 154, 155, 165, 165-1 КПК України, -

у х в а л и в :

відхилити клопотання захисника ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу з взяття під варту на підписку про невиїзд чи поруку громадської організації.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді