Ухвала суду № 40884996, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/60774/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКомунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»на постановуСумського окружного адміністративного суду від 09.02.2012та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012у справі № 2а-1870/8377/11за позовомКомунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»доКонотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Виробничого управління водопровідно - каналізаційне господарство звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000622311 від 08.06.2011.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №198/23-3/03352716 від 24.05.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.11 п.8.2, пп.8.4.1 п.8.4, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено суму амортизаційних відрахувань за 2010 рік на 434 282 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 111 320,5 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622311 від 08.06.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 111 320 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 27 830 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивач не має достатніх підстав для початку нарахування податкової амортизації балансової вартості основних фондів, внесених до статутного фонду засновником, оскільки при придбанні безоплатно отриманих основних фондів платник податків не здійснює витрат, а тому ці основні фонди не підлягають амортизації відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем під час перевірки не підтверджено первинними документами факт приймання та введення в експлуатацію тих основних фондів, які були передані до статутного фонду засновником підприємства - Конотопською міською радою.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Конотопської міської ради від 30.12.2009 «Про формування розміру статутного фонду КП ВУВКГ» було сформовано статутний фонд КП ВУВКГ на суму 14 008 261,89 грн. за рахунок внеску власника у розмірі 11 166 633,23 грн., що складається із залишкової вартості основних засобів, які раніше були безкоштовно передані на баланс підприємству, та за рахунок майна первісною вартістю 2 841 628,66 грн., придбаного за власні кошти КП ВУВКГ.

Виконавчим комітетом Конотопської міської ради Сумської області від 02.02.2010 №162810500090003399 були внесені та зареєстровані зміни до Статуту КП ВУВКГ від 25.06.2008 №150, та статутний фонд склав - 14 008 261,89 грн.

Згідно пп.8.1.2 п.8.1ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам. які були зайняті на виготовлені таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконтрукції; модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям; поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Відповідно пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За змістом пп.8.3.5 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.

Згідно пп.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного капіталу такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Відповідно ч.3 ст.78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Розглядаючи справу по суті, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не встановлено обставин щодо правового статусу основних фондів, які в подальшому були внесені до статутного капіталу позивача, та їх балансового обліку до моменту їх внесення.

Так, суд апеляційної інстанції визнав хибними посиланням позивача, що основні засоби на час перевірки знаходяться у його використанні. При цьому, суд не надав оцінки цим доводам позивача, а тому не вбачається підстав, які дали суду можливість дійти таких висновків.

Вищевказані обставини залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний