Ухвала суду № 40884959, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/25762/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службина постанову та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013у справі № 2а/0470/14189/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання»доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службипровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2011 №0000782342 та №0000772342.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідачем було подано клопотання про заміну відповідача (Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби) його правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання 06.10.2014 жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 433-23/2-33019165 від 29.07.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1 572 77,00 грн., та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 4 474 746,00 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000782342 від 16.08.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 966 084,00 грн. (з яких: 1 572 867,00 грн. - основний платіж та 393 217,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції),

2) № 0000772342 від 16.08.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 593 433,00 грн. (з яких: 4 474 746,00 грн. - основний платіж та 1 118 687,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Дніпропетровській області № 30930/10/25-008 від 21.10.2011 податкове повідомлення-рішення № 0000772342 від 16.08.2011 скасовано в частині 234 344,00 грн. (у тому числі, 187 475,00 грн. - за основним платежем та 4 869,00 грн. - за штрафними санкціями), а в іншій частині залишено без змін; податкове повідомлення-рішення № 0000782342 від 16.08.2011 скасовано в частині 175 695,00 грн. (у тому числі, 140 556,00 грн. - за основним платежем та 35 139,00 грн. - за штрафними санкціями), а в іншій частині залишено без змін. Крім того, збільшено суму податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011 року на 2 686,00 грн. (з яких: 2 685,00 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні санкції).

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем протиправно сформовано суми валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами, з огляду на нікчемність укладених договорів, оскільки господарські операції за такими договорами не мали реального характеру.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень, натомість, поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання залізорудного концентрату. При цьому, при вирішенні спору по суті суди виходили з аналізу обставин, встановлених актом перевірки № 433-23/2-33019165 від 29.07.2011 за період з 01.07.2010 по 31.03.2011.

Однак, вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З метою виконання адміністративними судами наведених завдань, у відповідності до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза межами дослідження та не перевірили й не встановили наявність фактичних обставин (або їх відсутність) щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки № 433-23/2-33019165 від 29.07.2011, при формуванні останнім власних податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, у зв'язку з якими відповідачем були нараховані позивачу податкові зобов'язання та штрафні санкції та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки вказаний акт в матеріалах справи відсутній (а наявний лише акт перевірки № 485-23-2-33019165 від 30.09.2010, складений відповідачем за період з 01.07.2009 по 30.06.2010).

У відповідності до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, з метою виконання завдань адміністративного судочинства та дотримання вимог ч.3 ст.2, ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судам при вирішенні даного спору необхідно витребувати у сторін та перевірити по суті висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 433-23/2-33019165 від 29.07.2011 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та не з'ясовано належним чином обставини справи щодо фактів та висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 433-23/2-33019165 від 29.07.2011 (оскільки цей документ в матеріалах справи відсутній), у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби) його правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

2. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний