Ухвала суду № 40884952, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/42038/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуМиргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській областіна постанову та ухвалуПолтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013у справі № 2а-1670/9332/11за позовомДержавного підприємства «Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка»доМиргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 №0000332301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000332301 від 08.06.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 498 104 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 124 526 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 614/23-420/36475303/154 від 26.05.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5, п.7.4 ст.7, пп.8-1.15.1, пп.8-1.15.2 п.8-1.15 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року - грудень 2010 року на суму 527 419 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332301 від 08.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 527 419 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 131 854,75 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження, податкове зобов'язання позивача зменшено на 03,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - на 0,75 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що операції з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, в тому числі, з використання сільськогосподарської техніки, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», а обсяги поставок таких послуг в податковому обліку мають відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом. З огляду на виявлені перевіркою факти порушення п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» при проведенні розрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) встановлено, що у липні 2010 року питома вага вартості сільськогосподарських товарів, вироблених позивачем, становить 68,67 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що спеціальний режим оподаткування не поширюється на позивача, а тому він вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення, а саме, з 01.07.2010, та повинен сплачувати податок до бюджету в загальному порядку.

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанції мотивували свої рішення тим, що висновок контролюючого органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового зобов'язання декларації (скорочена) суми податку на додану вартість в результаті надання сільськогосподарських послуг на договірній основі в рамках договорів про спільну діяльність є безпідставним.

При цьому, суди частково відмовили в задоволені позову, оскільки сума ПДВ у розмірі 29 315 грн., що віднесена позивачем до складу податкового кредиту, є непідтвердженою податковими накладними, а тому правомірно виключена відповідачем зі складу податкового кредиту платника податку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ фірма «Астарта-Київ» укладено договір №5/0110/27 від 26.01.2010, № 5/0210/39 від 15.02.2010 «Про спільний обробіток земельної ділянки», за умовами якого позивач надав земельну ділянку площею 4421 га, яка підлягає обробітку у спільній діяльності, а ТОВ фірма «Астарта-Київ» здійснює керівництво спільною діяльністю, веде окремий податковий і бухгалтерський облік. Відповідно до умов вказаного договору ДП «СГП ім. Іваненка» реалізує у спільній діяльності незавершене виробництво під урожай 2010 року за вартістю, визначеною в акті приймання-передачі незавершеного виробництва №1/39 на площі 4543 га на суму 2 725 564,70 грн. Дана операція відображена в податковому обліку ДП «СГП ім. Іваненка» в складі податкового зобов'язання декларації (скорочена).

Пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх двадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підпунктом 8-1.15.2 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація та виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

За змістом пп.8-1.15.7 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 №23 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено «Перелік видів діяльності, на які поширюються норми ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», в пункті 13 якого визначено, що до видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», відносяться такі види діяльності, як «надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту» (КВЕД 01.41).

Згідно Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності» до розділу 01. Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги включається група 01.4 відповідно до якої класифікують надання послуг (виконання робіт), таких, як підготовка ґрунту, сівба, збирання врожаю тощо, які звичайно є складниками діяльності господарства, можуть виконуватися окремими сільськогосподарськими одиницями, що працюють на користь третіх осіб, і в такому разі є допоміжними послугами в сфері рослинництва (01.41). Дана група включає підклас 01.41 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту. Цей підклас включає: надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівну підготовку полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку; надання послуг зі збирання урожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом включно з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування; надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом.

Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є надання послуг в рослинництві, облаштування ландшафту (01.41). Вказана діяльність проводилася останнім в рамках спільної діяльності, як надання сільськогосподарських послуг з 01.04.2010 згідно договору про спільну діяльність №5/0110/27 від 26.01.2010.

Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач, надаючи послуги у рослинництві на договірній основі, здійснює діяльність у сфері сільського господарства, яка відповідає вимогам п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», що дає йому право застосовувати спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про помилковість доводів податкового органу щодо недотримання позивачем питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), поставлених протягом попередніх двадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, та щодо необхідності сплачувати податок до бюджету в загальному порядку.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно п.8-1.9 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується позивачем, що включена до складу податкового кредиту за липень 2010 року сума ПДВ у розмірі 29 315 грн. не підтверджена податковими накладними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний